Хто б подумав: вотчиною баптистів і п’ятидесятників Волині є маленьке село Човниця

У селі досі діє унікальний храм, збудований ще до Другої світової. А Човниця - культове місце для протестантів.

Те, що село Човниця - мала Батьківщина вченого Михайла Кравчука і там є його музей, - факт загальновідомий. А от те, що саме з цього села на Ківерцівщині поширилися на всю Волинь (!) аж два протестантські рухи і тут досі діє раритетний молитовний будинок, - сторінка історії, яка ще добряче присипана порохом “радянської пропаганди” . І не тільки.

З добротного дерева. Зовсім поруч - місце, де колись стояла і хата, в якій побачив світ репресований математик Михайло Кравчук. Під шифером, а був колись “під бляхою”. Збудований за проектом польського архітектора молитовний будинок в Човниці простояв вже майже сто літ. Відтоді фактично не змінився.

Що і за яких обставин спонукало звести його саме тут, на одній із окраїн Ківерцівщини?



ПРИВІЗ З АМЕРИКИ ДВІ ПІДВОДИ КНИЖОК УКРАЇНСЬКОЮ І СТАВ ВЧИТИ ЗЕМЛЯКІВ ...ЧИТАТИ

І тоді, і тепер Човниця - геть маленьке село. Нині охайне. Кількасот тамтешніх господарів “виводять” Човницю із пострадянського зубожіння ревною працею.

Власне, так було і сто літ тому. Коли після Першої світової місцевих селян “загризли” злидні, вони взялися працювати. От тільки тут працювати не було де. Не було головного - землі. Ринули на Америку. Серед тих мігрантів був і такий собі чоловік Федір Каплун із сусіднього Хопнева.

Народившись 1885-го, вже у 1905-го Каплун подався на заробітки. Саме в Штатах він зустрівся із баптистами. Там навчили його читати і розуміти Біблію. Прийняв хрещення. А коли повернувся у свій Хопнів на Волині, то привіз з собою не тільки зароблені гроші на господарку, а ще (за переказами старожилів) дві тонни (!) релігійних книжок.

Подейкують, що коли Каплуна зустрічали земляки, то на станції з поїзда “згрузили” дві підводи таких брошур. Що цікаво: та література була ...українською.



Так на Каплунових брошурах в усій окрузі довкола Хопнева багато хто просто вчився читати, а багато хто й взагалі вперше зміг друковану книжку в руках потримати. Поруч із тим Федір, який з Америки приїхав баптистом, і проповідував.

Ходив проповідувати і до Човниці, на запрошення тамтешнього жителя Олександра Кравчука.



РОДИЧІ ВІДОМОГО РЕПРЕСОВАНОГО МАТЕМАТИКА ВІДДАЛИ ШМАТ ПОЛЯ ПІД БАПТИСТСЬКИЙ МОЛИТОВНИЙ БУДИНОК

Давно нема у Човниці хати, де побачив світ математик Михайло Кравчук. Є хіба місце. Там тепер мирно пасуться овечки. Промовисто “говорить” про минуле пам’ятний знак. “Тут стояла хата...”.

А сині аж волошкові вікна громіздкого молитовного будинку ще мали б пам’ятати, як той же Михайло Кравчук топтав оці ж таки спориші. До речі, мама Михайла Адельфіна Йосипівна була німкенею-лютеранкою.

Унікальна пам’ятка стоїть на землі дядька Михайла Кравчука. Ні, сам математик не має стосунку до баптистської громади. Є відомості про те, що він був православним. А от його човницька рідня - має.



- Його дядько Йосип Кравчук ще до Першої світової був одним із місцевих заможних селян, бо мав трохи поля. Тримав худобу, обробляв землю і добре заробляв. Якось, придбавши собі новий костюм, він прийшов до церкви, а односельчани зайшлися сміхом: таким чудним їм був Йосип Кравчук у модньому вбранні... Чомусь той образився, подався до Луцька. В місті купив Біблію і почав її читати сам, - розказує Андрій Гонтар, житель Човниці й пастор місцевої церкви.

Так, стверджують баптисти, ще до повернення з Америки Федора Каплуна, у Човниці вже “витали” ідеї протестантизму. Через 30-ть років син Йосипа Олександр Кравчук, за його заповітом, у 1922-му разом із Федором Каплуном заснує в Човниці баптистську громаду. Першу на Волині.



НЕЙМОВІРНО: ТУТ МОЛИЛИСЯ НІМЕЦЬКІ СОЛДАТИ

Тоді Човниця була під Польщею. Що дивно, але Польська держава дала громаді офіційний дозвіл на будівництво в селі баптистського храму.

- Є відомості, що він збудований за проектом польського архітектора. Документи свідчать, що почалося будівництво у 1924-му. За два роки завершили. Й ніби-то витратили на це аж сто тисяч польських злотих. Це великі гроші, - розказує....

Фактично одразу споруду використовують для служіння. Пастором тут був той же таки Федір Каплун. Тут проходили з’їзди, конференції, регентські курси. То був перший молитовний будинок баптистів на Волині й певний час - найбільший.

Та недовго Федорові Каплуну довелося молитися в Човниці. У 1939-му він мусив пакувати валізи для виїзду за кордон. Кажуть, мав дружину німкеню (а баптисти одружувалися з вихідцями з родин так званих волинських німців, бо ті теж були протестантами). За домовленістю Сталіна та Гітлера, перед війною всіх німців виселили.

Але храм у Човниці вистояв.

Під час окупації тут постійно тривали служби. Німці, кажуть селяни, не боронили проводити зібрання у молитовному будинку. Мало того, старожили згадують, що деякі з німецьких солдатів приходили сюди самі... Бо були такими ж протестантами.

- Прийдуть отако. Там, на вішаку одяг лишать... - переповідає почуте від свідків тих подій Андрій Гонтар. - Згадували і один цікавий момент, як прийшов сюди німецький офіцер. Роздягнувся, зняв кобуру. А один сільський чоловік знав німецьку мову. Хоч і недосконало, але сяк-так поспілкуватися міг. Запитав німця, чого прийшов, звідки сам... А той і зізнався, що до війни був проповідником. Зрештою, осмілів і запитав дозволу служити. Місцеві дозволили.

Як виявилося, пережити війну протестантському храмові було легше, аніж радянську добу.



ПАСТОРА - В СИБІР. ДОВКОЛА - СТАЛИ КОПАТИ КАР’ЄРИ...

Уже по Другій світовій пастора храму Зіновія Терпелюка вислали до Сибіру. Попри це громада у селі й надалі діяла і молитовний будинок теж функціонував.

- Бачите? Складається враження, що будинок стоїть на підвищенні, на горбі? Насправді, коли він будувався, так не було. Це тільки враження. Тут було поле рівненське, на якому росли липи і дуби, - відкриває “таємниці” молитовного будинку в Човниці місцевий житель.

За Союзу, у пору постання колгоспів, довкола молитовного будинку почали кар’єрні роботи. Зрівняти із землею цю споруду не могли, тому робили все, щоб вона зруйнувалася сама собою. Довкола роками копали пісок, відтак нині будинок стоїть ніби на горбі.

Розказують люди і про ще одну провокацію. Просто під вікнами храму, в одне з яких виходила труба від буржуйки, за розпорядженням голови колгоспу навмисне складали скирти із соломою. Вони будь-якого моменту могли загорітися. Тому всередині тоді старалися не топити. Точніше - мусили. Були такі моменти, що стіни під час служіння були вкриті інеєм. Але люди терпіли.

До наших днів унікальний молитовний будинок зберігся у фактично первозданному стані. Єдине, що замінили, то це дах, бо в 60-х роках його знесло під час бурі.

Нині громада баптистів у селі - невелика: людей 60-70. Є у Човниці й православний храм.



ОФІЦЕР ЦАРСЬКОЇ АРМІЇ ЗУБ-ЗОЛОТАРЬОВ І ЧОВНИЦЬКІ П’ЯТИДЕСЯТНИКИ

Дивно, але Човниця одночасно є й колискою п’ятидесятницького руху на Волині.

Причиною всього - офіцер царської армії Іван Зуб-Золотарьов, який приїхав у село після Першої світової.

Ще будучи офіцером царської армії, Зуб-Золотарьов опинився у Польщі, куди втік від більшовиків. Там же став баптистом. А коли одружився із вдовою з родини човницьких Кравчуків, то поселився на Волині. Став членом місцевої громади баптистів.

Але згодом частина баптистів на чолі з екс-офіцером відкололася, утворивши п’ятидесятницьку громаду. Першу на Волині. Вже у 1929 році саме в Човниці провели об’єднавчий з’їзд, що згуртував усі п’ятидесятницькі церкви України в єдине ціле

Згодом Іван Зуб-Золотарьов опинився аж в Аргентині. Очолював церкву в Буенос-Айресі, видава журнал. Помер у 1981 році.



...А родину човницького пастора Федора Каплуна вітрами міграцій занесло аж у США, у Флориді. Там, за останніми даними, мешкає син Федора Фелікс Каплун, який свого часу приїжджав на Волинь.

“Майже всю війну перебули біля Познані, потім знову рушили на захід, опинилися в англійській окупаційній зоні. Тато отримав запрошення до Вінніпега служити там пастором. Так наша родина опинилася в Канаді.

Спочатку було дуже важко. Без знання мови не можна було знайти роботи. Нарешті влаштувався на фабрику, яка виготовляла причіпні будиночки-фургони. У 1950 році я одружився і вже треба було думати, як утримувати власну сім'ю. От я й подумав: а навіщо мені працювати на когось? Хіба я сам не зможу такі фургончики робити? Потім батько, який прожив 90 літ, любив приходити на фабрику, дивився, як ідуть справи й тішився, що його син, якому не довелося кінчати жодних університетів, зумів наладити власний бізнес. Через десять років ми з дружиною виїхали у США, у Флориду, де й мешкаємо дотепер.

Я пам'ятаю сльози відчаю на його очах, коли йому відмовили у бажанні відвідати рідну землю за радянських часів. Я не знаю чому, але батько завжди говорив, що Союз розпадеться. Навіть тоді, коли для цього, здавалося б, не було ніяких передумов. Батько хотів, щоб я поїхав в Україну, і я йому пообіцяв, що так буде”, - згадував Фелікс в інтерв’ю газеті “Волинь” кількарічної давності.

***

Вибілена вапном синіми вікнами дивиться човницька баптистська церква на білий світ.

Поруч риплять гіллям столітні липи.

Поріг старого храму бачить “у снах”, як об нього чобітьми збиває болото офіцер армії Гітлера...

А важкі двері, здається, ще “тримають на собі” погляд Зіновія Терпелюка. Прощальний. Перед виїздом на сибіри.

Чимось містичне місце, особливе. Священне для чималої когорти протестантів. І цінне, бо таїть у собі, як виявилося, чимало невідомого з історії Волинського краю.

Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.

P. S. Побачити і дізнатися про унікальну човницьку баптистську церкву вдалося завдяки прес-туру “Історичними місцями реформації”, що відбувся 21 квітня. Журналістам розповіли, чому і звідки на Волині з’явилися протестантські течії й продемонстрували найбільш знакові культові місця для волинських протестантів.