Екологічна «бомба» під носом, або Що будують у Брищі!?

Побували у п’ятницю з жителями сіл Сирники та Брище біля сміттєзвалища, поруч з яким проводяться, як ми побачили, вже не підготовчі, а будівельні роботи.



Зібралося чимало людей і ми мали можливість стати свідками того, як починали заливати підготовлену площадку для «невідомо чого». Адже людей так і не інформують про це будівництво. Є й такі жителі, які вперше про це чують.

Можливо, так би й далі все тривало, якби люди не ходили по гриби... Із уст в уста передали побачене, а таке не помітити неможливо. Це ж зрештою не магазин будується, а об’єкт екологічного значення.

Однак паспорт об’єкту ми так і не побачили. Зате побачили, як швидко росте паркан навколо цієї території.

Збирали підписи проти будівництва сміттєспалювальної печі. Проте реакції на них нема. Можливо думають: «пронесе». Так ось, не пронесе!

На місці працювали репортери. Чекаємо на сюжет.

Штрафують за спалювання листя, а тут сміттєспалювальна піч. Думаю, всі ми прекрасно усвідомлюємо шкоду від такого спалювання. І впевнена, ми і знати не будемо, звідки і що саме там спалюється.

У світі визнали, що жодні фільтри, про які б нам не розповідали не здатні очистити токсичні випари під час спалювання. В розвинених країнах світу сміття утилізують, переробляючи на вторинну сировину.

Окрім того, екологи довели, що діоксини, які осідають глибоко в грунти і не виводяться із природніх вод, зафіксовані в радіусі 24 км від такої печі. А тут відстань до людських домівок 0,5-1 км.

Ця вся таблиця Менделеєва у вигляді диму із золою осідає в атмосферних шарах і вище не підіймається. Тож доведеться нам цим дихати. Рік за роком таке повітря підриває імунну систему людини, в результаті якої, не доведи Господи, патології та інші страшні захворювання.

Наша сусідка розповіла, що на її запитання: "Хлопці, а що тут буде?", їй відповіли: "А воно вам треба?".

Так, воно нам треба! Бо нам тут жити і дітей ростити! Нашу думку ніхто не питав.



ЧОМУ СПАЛЮВАТИ ВІДХОДИ - НЕПРИПУСТИМО

Технологія прямого спалювання ТПВ становить екологічну небезпеку внаслідок токсичних викидів, у зв’язку з цим переходять на комплексну переробку ТПВ.

Всі печі на сміттєспалювальних або сміттєпереробних заводах виробляють величезну кількість шлаків, попелу і диму.

Ті частинки вихлопу печей, які мають значні розміри, розганяючись вітром, створюють зміг. Він однаково небезпечний для здоров’я людей, так і для нормального перебігу багатьох процесів у природі. Осідаючи на землю в околицях заводів, попіл і зола створюють темний шар пилу, негігієнічний і заважає розвиватися більшості рослин. У тому числі і сільськогосподарських.

Гази, які в свою чергу викидаються разом з попелом, значно більш небезпечні. Багато з них дратують дихальні шляхи людини, деякі отруйні, хоча таких досить мало. Окисли сірки, вилітаючи з димових труб і потрапляючи в атмосферу, швидко перетворюються на сірчану кислоту, яка потім повертається на землю у вигляді кислотних дощів.

Дуже важливо тут те, що велика частина шкідливих для людини газів, що виділяються при спалюванні сміття, важче повітря, і накопичується в нижніх шарах атмосфери, біля поверхні Землі. Тобто саме там, де дихають люди.

Спалювання сміття часто неправильно називають термічною утилізацією, що, нажаль, не відповідає дійсності. Справжня утилізація – це така обробка, яка передбачає повторне використання відходів в якості сировини для промисловості.

Наприклад, переробка макулатури на технічний папір – це утилізація. А спалювання несортованих побутових відходів не тільки не створює нової сировини, а і вимагає залучення значних енергетичних ресурсів у вигляді газу та електроенергії. До того ж, сміттєспалювання знищує ті відходи, що можуть бути піддані переробці та використані у якості вторинної сировини.

Іноді можна також почути термін «знешкодження відходів». Зрозуміло, що побутове сміття, значну частину якого складає органіка, являє собою небезпеку для навколишнього середовища та здоров’я людей. Розкладаючись, воно розповсюджує неприємний запах, в ньому розмножуються хвороботворні мікроорганізми та переносники захворювань (наприклад, пацюки), утворюється отруйний інфільтрат. Однак при спалюванні цього сміття виникають нові проблеми – утворюється велика кількість СО2, токсичного попелу та агресивних хімічних сполук, що потрапляють в грунт та атмосферу (докладніше про них – далі). От і виходить, що ліки шкідливіші за саму хворобу. Тому спалювання побутових відходів не можна з чистою совістю назвати їх знешкодженням.

Результатом спалювання Твердих Побутових Відходів є шлаки (шлами), дим із летючою золою
Шлаки являють собою сипучу речовину чорного кольору - це незгорілі рештки відходів, до складу яких входять поліароматичні вуглеводні (ПАВ), діоксини, інші органічні токсиканти та важкі метали (Zn, Pb, Cu, Ni, Cr, Cd та As).

Дим, що виділяється при згорянні сміття, містить дрібний попіл та гази. Ці речовини називають Продуктами Неповного Згоряння (ПНЗ). Це ароматичні вуглеводні та їх хлоровані похідні, феноли та хлорфеноли, бром- та азот заміщені речовини, і, нарешті, поліхлоровані дибензодіоксини (ПХДД), -фурани (ПХДФ) та -біфеніли(ПХБ).

Останні формують групу сумнозвісних діоксинів, відомих своєю канцерогенною дією. До ПНЗ також відносять газоподібні соляну HCl та сірчану SO2 кислоти, оксиди азоту NOx та угарний газ CO. Окрім того, до складу летючого попелу входять мідь, кадмій та ртуть.

Нажаль, жодна фільтрувальна система не забезпечує повної очистки диму. Деяка частина шкідливих речовин потрапляє в атмосферу. До того ж виникає проблема знешкодження вловленого попелу і самих відпрацьованих фільтрів. Оскільки попіл являє собою речовину, ще токсичнішу за шлаки, поводження з ним вимагає особливої обережності.

В ідеалі, його слід ізолювати від навколишнього середовища, наприклад, в спеціальному могильнику. Тут уже піднімається питання спорудження цих сховищ, їх вартості та надійності. В Україні попіл сміттєспалювальних заводів скидається на ті ж відкриті полігони, що і звичайне сміття.

Грунт є основним депо діоксину в природі. З грунту діоксини поглинаються рослинами і грунтовими організмами, а потім з овочами і фруктами, а також і через інші ланки харчових ланцюжків √ організм птахів і тварин √ потрапляють у організм людини. Діоксини нерозчинні у воді. Дотепер достовірно встановлено, що сміттєспалювальні заводи (ССЗ) становлять величезну загрозу для здоров'я людей. У всіх промислових країнах світу ССЗ є основними і найбільш потужними джерелами викидів діоксинів.

Екологи б'ють на сполох. "Безпечних технологій спалювання сміття взагалі немає - в повітря надходить вся таблиця Менделєєва", - говорить відомий еколог Володимир Борейко. За його словами, "в першу чергу, страждають діти, літні люди. Сміття треа утилізувати, а не спалювати - це технології минулого століття!

Утилізація — це перероблення відходів з метою раціонального використання. У цьому випадку відходи є вторинною сировиною.

Утилізацію поділяють на три різновиди: первинну, вторинну та змішану. Під первинною утилізацією розуміють використання відходів у різних галузях народного господарства без попередньої глибокої фізико-хімічної переробки; під вторинною — використання продуктів спеціальної переробки відходів. У результаті процесів вторинної утилізації утворюються продукти іншого складу, ніж вихідні відходи. Утилізація змішаного типу включає як первинну, так і вторинну утилізацію.

Саме промислова переробка, враховує вимоги екології, ресурсозбереження та економіки, являє собою кардинальний шлях вирішення проблеми ТПВ.

Такі технології широко застосовуються для переробки ТПВ:
- термічна обробка (в основному спалювання),
- біотермічне аеробне компостування (з отриманням біопалива);
- анаеробна ферментація (з отриманням біогазу);
- сортування (з вилученням тих чи інших цінних компонентів для вторинного використання видаленням шкідливих компонентів, виділенням окремих фракцій, найбільш придатних технічно, екологічно і економічно для переробки тим чи іншим методом.

Світовий досвід свідчить, що безпечних сміттєспалювальних технологій не існує. Ніякі санітарно-захисні зони не зможуть захистити людей від масштабних токсичних викидів. Такий спосіб поводження з відходами завдає шкоди навколишньому середовищу і є економічно витратним. Весь світ прагне зменшувати кількість відходів, які постійно утворюються, якомога повніше переробляти їх і вже на стадії розробки нових товарів знати шляхи їх утилізації. До того ж, ні в одній соціально і економічно розвиненій країні не ведеться спалювання «непідготовлених» відходів.

В Україні процес спалювання сміття ускладнюється ще і тим, що відходи, перед відправкою на завод, заздалегідь не сортуються. Це значно підвищує ступінь небезпеки для здоров'я населення, адже при спалюванні несортованих побутових відходів в повітря потрапляють канцерогенні поліароматичні з'єднання (бензапирен), важкі метали (ртуть, кадмій, свинець), броміни і ще декілька тисяч небезпечних речовин, токсичні властивості яких недостатньо вивчені. Але серед всіх речовин, що виділяються при спалюванні, найбільшу небезпеку представляють діоксини. Діоксини - це сильні канцерогени, які небезпечні в будь-яких концентраціях. Крім онкологічних захворювань, вони також можуть викликати придушення імунітету, безпліддя, природжені патології. Учені визначили, що в результаті сміттєспалювання навіть в радіусі 24 км простежується діоксинове забруднення.
Маленькими дозами, рік за роком, діоксини накопичуються в організмі, поступово підриваючи імунну систему людини.

Ці речовини вибірково і дуже міцно блокують так званий Ah-рецептор - ключову крапку в імунно-ферментній системі всіх живих організмів аеробів (дихаючих повітрям). Діоксини розповсюджуються в ґрунті, донних відкладеннях, воді, повітрі, рибі, овочах тощо. Їх знаходять навіть в молоку матерів, що годують. Так, забруднення ґрунту діоксинами приводить до знищення майже всіх живих організмів, що мешкають в ньому, що, у свою чергу, приводить до повної втрати ґрунтом його природних властивостей. Крім цього, діоксини характеризуються надзвичайно високою стійкістю до хімічного і біологічного розкладання, вони здатні зберігатися в навколишньому середовищі протягом десятків років і переносяться через харчові ланцюги (наприклад, водорості - планктон - риба - людина або ґрунт - рослини - тварини - людина).

Крім того, що ці з'єднання отруюють навколишнє середовище, вони є причиною довготривалого забруднення біосфери. У цей час ситуація така, що концентрація діоксинів у літосфері й гідросфері зростає й може досягти критичних значень, при яких людство опиниться під загрозою вимирання.