«Справжня зрада – це підтримка Вусенко, а не мій демарш», – Євгеній Ткачук

– Доброго дня. Я – депутат Євгеній Ткачук. Ви опублікували неправдиву інформацію. Я прошу, аби її виправили.

…Наїздом політиків редакцію не злякаєш – не вперше. Але це звернення обіцяло бути особливим. Особу депутата Луцької міської ради Євгенія Ткачука останні тижні постійно згадують в контексті новітньої «війни за владу» у місті. Він вийшов з партії «Солідарність», хоч від початку очолював її міську організацію. За неофіційною інформацією домовився про співпрацю з колишніми опонентами – УКРОПОМ. Кажуть навіть «продався».

АЛЬТЕРНАТИВОЮ ВУСЕНКО МАВ БУТИ… ЯРУЧИК?

Пройти повз таку нагоду випитати у політика подробиці було годі. Але спершу – що там за неправдива інформація?..

– Ось тут у вас написано «Виключити з партії можуть тільки її члени методом голосування, але ніяк не керівництво політсили», - зазначив політик». Я не міг так казати. Зі мною навіть не спілкувалися.

Насправді керівництво може це зробити і статутом це передбачено. Але вести розмови про це – безглуздо. Я ще раніше заявив, що сам виходжу з партії у зв’язку із конфліктною ситуацією з головою облдержадміністрації стосовно секретаря Луцької міської ради.

– Гаразд, ми обов’язково повідомимо читачів про це ваше зауваження (що й робимо цією публікацією – ред.). Але не можемо не скористатися нагодою і не запитати вас: то що ж все таки ото було на сесії у п’ятницю, 24 лютого?.. Ви, УКРОП і Батьківщина справді хотіли зняти Вусенко, щоб призначити Поліщука секретарем ради?

– Ні. Я не знаю, що хотіли УКРОП і Батьківщина. Але думаю, що багато хто з депутатів хотів того, чого і я: не допустити, аби Вусенко очолила місто. Чесно кажу: саме тому я і не прийшов на 12:00, на яку була скликана позачергова сесія.

Бо якби Юлія Вусенко «продавила» проведення позачергової сесії, і депутати проголосували за взяття до відома факту смерті міського голови – вона стала б виконувачем обов’язків мера і отримала право накладати «вето» на будь-яке рішення міськради. Фактично, цим вона б відібрала шість багнетів у депутатського корпусу (депутати приймають рішення простою більшістю - 22-а голосами; повторно прийняти рішення, на яке накладене "вето" можна двома третіми депутатського складу - тобто 28-а голосами, - ред.). Звісно, для Вусенко - це більші гарантії для того, щоб втриматися в кріслі керівника міста, яке їй не належить. Я – категорично проти.

– Чому?

– Та я це вже пояснював на прес-конференції! Загалом – тому що це некомпетентна людина, яка не розбирається в господарстві міста, не є авторитетним керівником. Є й конкретніша причина. Вусенко – у команді «Самопомочі», яку очолює львівський мер Садовий. Йому дуже треба, аби Луцьк погодився приймати львівське сміття. Юлія Вусенко на минулих сесіях влаштовувала цілі істерики, аби добитися від міськради згоди на це. Не вийшло.

Вислужитися перед партійним босом Садовим у кріслі виконувача обов’язків луцького мера Юлії Василівні буде простіше. Тим більше, я думаю , що нагорода, мабуть, обіцяна їй за право возити у Брище львівський непотріб – це мандат народного депутата. Юлія Вусенко – наступна у списку «Самопомочі» на входження у парламент. І Садовий запросто може «порішати», аби один з його нардепів склав повноваження, пустивши туди Вусенко.

Серед депутатів міськради є навіть саркастична фраза: «Сміттєва королева на білому коні під прапором Садового хоче заїхати у Верховну Раду».

Особливо мене обурило, як цинічно Юлія Вусенко спекулювала іменем покійного мера. От мовляв, всі, хто поважав міського голову і шанують пам’ять, мусять проголосувати за проект рішення про визнання факту його смерті. Та я саме тому і не хотів за нього голосувати, що поважаю Миколу Ярославовича! Тому і не хочу, аби його наступником стала цинічна, лицемірна і непрофесійна особа. Яка готова перетворити Луцьк на сміттєвий придаток Львова заради власних амбіцій.

– Якщо не Вусенко – то хто, на вашу думку, гідний посидіти в кріслі мера до виборів?

– Коли тільки вперше постало питання про це – я пропонував колегам по фракції кандидатуру Миколи Яручика, і вони були не проти. Яручик – член команди «Солідарності». Він – авторитетний депутат, якого знають виборці. Він вміє знаходити спільну мову з людьми, його поважають усі колеги-депутати. Чим не варіант?! Але в якийсь момент усе змінилося: і партія отримала «рознарядку» підтримувати Вусенко.

– Тобто – «рознарядку»?..

– На волинську обласну організацію партії «БПП Солідарність» тисне Володимир Гунчик. Саме він чомусь хоче, щоб місто очолила Вусенко (певно справа у якихось підкилимним іграх з «Самопоміччю»). І саме він, наскільки мені відомо, змусив керівництво обласної організації, залежне від нього, видати ці абсурдні і нікому не потрібні заяви про те, що мене, Олександра Козлюка і Андрія Авраменка «не вважають членами партії та членами фракції».

«МОЇ ОПОНЕНТИ ДІЮТЬ ЗА ПРИЦНИПОМ ШТІРЛІЦА»

– Чому ви називаєте заяви «абсурдними» і нікому не потрібними»?

– Проаналізуйте ситуацію. Спочатку я заявляю, що виходжу з партії, і називаю причини цього. При цьому я кажу: вийду і з фракції, просто треба зробити все по закону. При цьому керівник обласної організації при всіх мені дякує за спільну роботу, тисне руку.

Коли ж у Вусенко не вийшло «продавити» питання призначення себе виконувачем обов’язків міського головним, з’являється лист, не підписаний особисто ніким, що мовляв «Солідарність» виганяє Ткачука. Зачекайте, так я і сам вийшов!!! Нащо мене виганяти?

При тому не було ніяких зборів фракції, ні зборів партії. Нічого, що свідчило б про намір зробити усе чесно. Все робиться, щоб у громади створити враження: Ткачук поганий, його вигнали. Знаєте як казав Штірліц: запам’ятовується остання фраза.

– То ви все ще член фракції і партії?

– Я не є членом партії з моменту написання своєї заяви про вихід. Добровільної заяви – нагадую! Але я все ще у фракції. Мало того – очолюю її! Адже з фракції виходять тільки тоді, коли пишуть заяву, подають її головуючому на сесії і він її зачитує на сесії. І це мало б відбутися, якби Вусенко не зірвала сесію.

Але наразі, після такого тиску, я не збираюся виходити з фракції. Більше того – зроблю усе для того, щоб фракцію зберегти.

– Ви готові до того, що вас відкличуть як депутата?

– По-перше: крісло депутата – для мене не самоціль.

Але, по-друге, відкликати мене немає підстав. Відкликати депутата може громадська ініціатива. Вийдіть на мій округ, запитайте людей, чи хочуть вони побавити депутатства Євгенія Ткачука?

Нема причин мене відкликати! Минулу каденцію я не пропустив жодного засідання. У цю каденцію – одне, з поважних причин. Я переміг на виборах без передвиборчої програми! Йшов до людей і розповідав, що я зробив для округу. І чесно казав: і далі буду працювати на його благо. Якщо вірите мені – голосуйте.

Володимир Гунчик у пресі заявляв, що мовляв, ті, хто вийшли з партії «Солідарність» – це пасажири, які сіли на поїзд і заїхали в політику на популярному політичному бренді. Про мене ж мова, так? То хочу нагадати Володимиру Петровичу: я єдиний з кандидатів «Солідарності» у 2015 році на виборах до Луцької міської ради на окрузі переміг кандидата партії УКРОП. На усіх луцьких округах перемогу здобув УКРОП, і лише я один з великим відривом отримав лідерство. Мало того: партія «Солідарність» у місті набрала тоді 17%, а я на окрузі, де обирався – 34%! То скажіть, хто на чиєму бренді у владу заїхав?...

Заберуть мандат у мене – його отримає Олександр Ніколайчук (у списку «Солідарності» наступний – Юрій Моклиця, але його посада заступника мера – несумісна з депутатством; наступний – Олександр Ніколайчук – ред.). Який ще у п’ятницю написав гнівно у Фейсбуці: мовляв «зрадники», ідіть з міської ради!!! Всі ще думали, чого це раптом він так переймається?... Поки не дізналися, що він – наступний у списку після Моклиці.

Він, який дозволяє собі постійно критикувати «Солідарність», лицемірно лишаючись у її списку, який нічого корисного не зробив для луцької громади… Жодного разу після виборів навіть не був у партійному офісі.

І при тому у когось повертається язик мене називати зрадником!

«САМОПОМІЧ МОЧИТЬ ПРЕЗИДЕНТА, А ЗРАДНИК – Я???»

– А хто вас називає зрадником?

– Зверніть увагу. Журналісти і медіа, підконтрольні Володимиру Гунчику і тим бізнесменам, які його підтримують. Так не кажуть і не вважають мої колеги-депутати з «Солідарності». Просто частина з них дорожить депутатським місцем і членством в партії. Це їх право.

Знаєте, є приказка про те, що більше повірять тому, хто перший крикне «тримай злодія!». Хоча як правило, хитрий злодій саме першим і кричить. Так само і тут. Мене стали називати зрадником ті, хто вирішив «злигатися» з політичними опонентами – представниками партії «Самопоміч», яка системно на всеукраїнському рівні «мочить» Президента Порошенка і партію «БПП Солідарність». Сама Вусенко у Луцькій міській раді практично ні разу не підтримувала ініціатив «Солідарності». То хто тоді зрадник???

– І все ж – як виглядає збоку. Є команда «УКРОПу». І є умовна «команда Романюка». І саме між ними сьогодні боротьба за владу. Тобто якщо ви депутат Луцької міської ради – то ви мусите визначатися, з ким ви…

– Чому це «мушу»?? Я мушу бути чесним з виборцями, які мне обрали. А партійним босам я нічого не мушу. І нічого не обіцяв, ніяких клятв не давав.

Я не збираюся брати участь у цій боротьбі. Це по-перше.

А по-друге, команда є тоді, коли є лідер, який бере на себе відповідальність. Який має незаперечний авторитет. Який вміє мирити між собою людей. Таким лідером був Микола Романюк. Це був мій старший товариш. А тепер – дуже сумно, але його не стало.

Гляньте, кого зараз називають «командою Романюка». Частину депутатів, які цінують свій мандат і тому змушені виконувати вказівки Гунчика. Вусенко, яка просто тримається за владу, хоче вгодити Садовому і марить кріслом нардепа. Деякі заступники мера, які потрапили у ці крісла завдяки політичним домовленостям, і зараз мають єдину мету: втриматися у них хоча б ще кілька місяців.

На кожного депутата чиниться шалений тиск: підтримуйте Вусенко! Просто уявляю, як важко зараз Наталі Бунді, теперішній керівник якої – Андрій Садовий. Але до її честі, вона все-одно виступила з заявою, в якій засудила такі методи вигнання «неугодних», які зараз використовуються в «Солідарності».

– У яку партію підете далі? В УКРОП? До ляшківців? Чи ще до когось?

– Чому ви думаєте, що для мене принципово вступити в якусь партію? Запевняю вас – не принципово! У мене взагалі немає амбіцій будувати політичну кар’єру, я не бачу себе в кріслі Президента через багато років.

Я – не політик. Я лучанин, патріот міста, людина, яка звикла працювати і приносити користь громаді міста, вибачте за пафос. Просто я розумію, що статус депутата дає мені можливість зробити для міста більше.

У «Солідарності» я опинився, бо там були мої однодумці і друзі, передусім Микола Романюк.

Як буде далі – побачимо. Можу сказати точно, що не прийматиму рішень, які будуть невигідні моїм виборцям і місту Луцьку.

– І насамкінець: завтра – продовження сесії. Які події очікувати?

– Мені ще нічого не відомо. Вусенко обіцяла, що збере представників фракції, щоб домовитись про подальші дії. Поки я офіційно є керівником фракції «Солідарності», і ніхто зі мною не спілкувався стосовно призначення сесії.

Розмовляв Юрій РИЧУК («Волинь24»)