Елітні яйця і ліфт-пастка: У Луцьку відкрили нове «Сільпо». ФОТО

35 хвилин на касі, 3 гривні 89 копійок за яйце і горе-ліфт, в якому застрягла на 20 хвилин у компанії двох пенсіонерок…

Такими є найяскравіші враження із відкриття нового супермаркету «Сільпо», що в недобудованому луцькому ТРЦ «Промінь».

Відкриття запланували на п’ятницю, 19 травня, обіцяючи найбільший у місті супермаркет мережі «Сільпо» із незвичним інтер’єром у стилі древнього замку та хорошим вибором товарів.

Тож видання «Волинь24» вирішило перевірити, якими новинками збагатиться луцький продовольчий шопінг.

Рівно о 12.00 підходжу до «Променя». На майданчику поруч із задумливими Грушевським – декоративний млин, невеличка сцена і кілька десятків мам із дітками.


Перед сценою – четвірка «пажів» грають на трубах. Схоже, музичний супровід планували «під Середньовіччя», та нагадало більше піонерський загін із сурмами...


Розваги й аніматори – теж стилізовані під старовину. Подекуди – навіть занадто стилізовані… Серед інших розваг – макет гільйотини, куди діти для «вдалих» знімків засували голови…


Вхід у магазин, декорований синіми і помаранчевими кульками, помітила не відразу, тож пішла в інший бік – до ліфта. Чемні школярі пропустили мене і ще двох бабусь. Зайшли всередину, одна із пенсіонерок натисла «мінус перший» поверх. Двері зачинилися і – тиша… Жодного руху. Жінка почала тиснути підряд інші кнопки, проте – жодної реакції.


У кабіні ліфта – жодного номеру телефону чи інших контактів, куди звертатися в разі «чепе». Кнопка із зображенням «дзвіночка» теж відповідає німою тишею…

Грюкаємо в двері. Бабусі нервують не на жарт. «Казала ж тобі: ідемо на Привоз! Ото маєш за своє любопитство…» – зітхає одна із пенсіонерок.

Заходжу з телефона на офіційну сторінку «Сільпо», шукаю телефон «гарячої лінії» (і подумки дякую, що сьогодні закінчила свій «протест» проти нових тарифів МТС і поповнила рахунок). А якби отак застрягти без телефону?..

Оператор «гарячої лінії» кілька разів просить «зачекати трошки», перемикаючи на прослуховування недоречної класики… Та зрештою за дверима ліфта чуються чоловічі голоси, які просять мене натиснути червону кнопку.


Кнопка вперто не тиснеться. Після кількох хвилин панічних старань, зрештою «відскакує» і двері відчиняються. Бабусі «вилітають» з ліфта, а я розгублено вдивлюся в обличчя «рятівників», очікуючи банального «вибате-простіть-бога-ради-нам-так-соромно»… Ха! Наївна. Ні слова.


З таким «почином», звісно, важко налаштуватись на позитив, тому спершу на автопілоті безцільно блукаю рядами. Приємно тішить акуратна розкладка товарів на полицях. І хороший асортимент. Є немало нового для Луцька. Щоправда, ексклюзив – за відповідну ціну. От акційні товари «вимели» до мого приходу.


Просиділа в ліфті і всі дегустації: лише в одній точці пропонували скуштувати хліб, з рештою дегустаційних продуктів (кажуть, була і риба, і м’ясо) люди справилися і без мене.


Серед товарів – багато типових, які знайдеш у кожному супермаркеті, проте є й немало елітних харчів. Увагу привертає кошик із курячими яйцями. Поруч – табличка: 3,89 грн за шт. Сприймаю це за помилку і беру рівно одне яйце, щоб перевірити ціну.


Бо якщо 300-грамову баночку білих грибів в оливковій олії з Італії за 489 грн можна зрозуміти, то про в чотири рази дорожчі яйця виникають питання… Їх же не готують, не додають дорогих спецій, не везуть з Італії. Процес виробництва – мінімально простий: курка «видала на-гора» і – все… То що такого особливого в курці, яка має нести елітні яйця?


Блукаючи рядами, розумію, що великий вибір свіжої риби та морепродуктів, твердого сиру, екзотичні фрукти, кав’ярня з бельгійськими вафлями та оригінальне імпортне пиво – достатні причини, щоб емоції від «арешту» в ліфті рано чи пізно вляглися і я повернулася в «Сільпо».


Тим більше, що інший негатив – мега-довгі черги – то проблема ситуативна і пов’язана із підвищеним інтересом до нового супермаркету.


Захопивши крім одного яйця ще кілька кумкватів (цитрусові а-ля невеличкі і дуже солодкі мандарини), в чергу стала за кілька хвилин до першої.

Хоч усі десять кас працювали, справитися з потоком покупців, які прийшли в розвідку – завдання не з простих. Мої кумквати з яйцем на стрічку біля каси потрапили рівно за півгодини, до касирки «добиралися» ще п’ять хвилин.


«А який у вас графік роботи?» – питаю в продавчині.

«По вісім годин зміна…» – відповідає дівчина і «палиться», що в голові у неї – лише одне: коли ж ті години нарешті скінчаться…

«Та ні, я про графік роботи супермаркету», – сміюся, і касирка ніяковіє.


До речі, з яйцями – жодної плутанини, то дійсно – ціна за «відбірний» сорт. Не хочеться видатися придирливою неадекваткою, бо насправді геть не запам’ятовую ціни і ніколи не дивлюсь на термін придатності, та все ж цікавість бере гору. Ну, якими ж мають бути кури, щоб нести такі круті яйця?!

Шукаю адміністратора. Справедливості заради, треба віддати належне персоналу: поки мучила їх питанням про своє яйце (і це в день відкриття!) не зловила жодного невдоволеного погляду. І навіть жодного здивованого. Хоча, можливо, це просто через те, що вони – теж лучани і знають ціни на яйця влітку…


Одним словом, адміністраторка пояснила: цих курей не годують «хімією»… А інших?!

Мінімально задовольнивши інтерес до індустрії виробництва яєць, залишаю «Сільпо». Іншими дверима – не через ліфт.

А в порозі розминаюся із бабусями-колєжанками по ув’язненню в ліфті. В руках – невеличкий пакет з овочами. І три фірмові кульки «Сільпо». «На згадку…» – подумалося. Про нові заклади і ліфти.



Людмила ЯВОРСЬКА («Волинь24»)