Революцію роблять романтики

Рік за роком життя безжально біжить далі. І ось уже третя річниця Майдану. Ось уже втретє частина нашого народу схиляє голову і тихо промовляє: "Герої не вмирають". Ось уже втретє частина народу з болем згадує ці жахливі події в серці країни.

Усім нам так хотілося змін, усім хотілося лише просто жити в кращій країні. Надії, що були покладені на нову владу розвіялись швидше, ніж полудневий вітер. Інколи задаєш самій собі питання - чи є в них совість? Чи є вона в президента? Чи в когось з міністрів? Чи в прокурора? Чи в простого сільського голови? Хто ми для них? Народ? Бидло? Раби? Чому вони роблять ті самі помилки, що й сотні років тому робили ті, що були на аналогічних посадах? А, що для них Україна? Чи пишаються вони тим, що вони українці?

Ці питання звісно можна вважати риторичними, так само, як вони залишають риторичними питаннями батьків, які чекають відповіді від глави держави, коли будуть покарані винні у розстрілі на Майдані. Відповідь на це питання вже три роки чекає, принаймні, половина країні. Ще половина впевнено запевняє себе "аби не гірше".

Революцію роблять романтики, а користуються нею негідники. Здавалося, ті хто прийшов до влади по крові, аби виправдати сподівання мільйонів українців, мали б зробити усе, аби ввійти в історію України, як влада, що нарешті підняла країну з колін і більше ніколи не повернеться на старий шлях. Солодкі обіцянки, що так величаво проголошувались з трибун та екранів телевізорів, вилилися гіркими сльозами. Кажуть, що брехливий собака й на вітер гавкає. Наші ж високопоставлені чиновники нагавкали на руйнівне цунамі…

Кожна країна, яка хоче, щоб її поважали повинна, в першу чергу, поважати власних героїв. Ніхто не буде поважати країну, яка не знає власної історії. У нас вже є сотні та тисячі новітніх героїв. У нас є Небесна Сотня та тисячі в Небесному Батальйоні. І так хочеться, щоб це була остання пролита кров. Ми боремось, ми живемо, ми вшановуємо. І допоки житимемо, повинні пам’ятати, що нам життя потрібно прожити гідно, чесно – за себе і за друга, який так рано пішов на небеса.

Дай, же, Боже, моєму народу одне - вміння робити правильний вибір. Бо саме від вибору залежить, чи настане завтра день в вільній Україні, чи під лапою блохатого кремлівського ведмедя. Степан Бандера говорив: "Розділені кордоном смерті, але з'єднані зв'язком віри, ідеї і любові - живі та померлі можуть собі взаємно помагати перед Богом і через Бога".
Герої не вмирають!!!