Подорож як ліки від хандри
Весна. Розпускаються листочки-квіточки, активізується рух соків по стовбурах. А в людини народжуються нові мрії та ідеї. Іноді в різних людей ці мрії трішки схожі. Так утворюються громади, клуби: любителі землеробства, фотографи чи любителі мандрів, наприклад. Наш клуб мандрівників має назву – турклуб «Хорс».
Мандри. Чому люди мандрують?
Насамперед це древній інстинкт розширення ареалу проживання певного біологічного виду. Навесні він загострюється. Пора «відбруньковуватись». І хто «живий» та в кого душа не обросла «благами» цивілізації до повного «засихання», атрофування духовних потреб та м’язів, то прагне «пуститись берега».
Це часто має вигляд непереборної цікавості. Що ж там, за поворотом, за перевалом, за вигином річки та за тими деревами?! Як то живуть в інших світах, краях? Це подібне на інформаційно-емоційний голод, де прагнуть вгамуватись практично всі органи чуття.
Важливість подорожей у житті людини безумовна. Її часто недооцінюють. Навіть вважають марнотратством – бо ж айфон, ремонт квартири, модний диван можна «руками потримати». Але це зовнішнє. І є умовно твоїм. А подорожі мають внутрішню цінність. Це насамперед ліки для душі. Від багатьох хворіб. Насамперед це надпотужна психотерапія. Часто поштовх-ліки від фізичних хворіб. Якщо з розумом. Для кожної людини є свої «ліки» (тобто тип-вид подорожі). За своє мандрівне життя була свідком «виліковування» негараздів чи психологічної ремісії у життєвих проблемах друзів, знайомих, врешті своїх. Часто проблема відходить десь далеко в минуле і вже стає не страшною. Навіть вирішується! Хтось наважується змінити неулюблену роботу, хтось змінює місце проживання тощо. У звичайному ритмі повсякдення на то потрібно роки, а то й взагалі питання «непідйомне», просто перетворюється у психологічне болото. Тому раджу всім хорошої подорожі! Душа радіє, коли бачиш, що люди стають щасливими, добрішими, усміхаються, з’являється натхнення, бажання до життя і паростки надії на щось добре. І цей аспект мандрів я люблю не менше від самих мандрів.
У мандрівках є можливість зустрітись… із собою. Бо у звичній атмосфері ми часто не маємо часу чи можливості на це. Та й, чесно кажучи, таке враження, що соціум у більшості його проявів не зацікавлений у такій зустрічі. Ми стаємо невигідними, бо починаємо вирізняти свої внутрішні інтереси від нав’язаних збоку чужих. А щасливі – не споживачі!
У мандрівках є можливість зустрітись… із своєю половинкою! За роки життя клубу утворилось близько півсотні щасливих пар та шлюбів. Дехто напівжартома каже, що вже час дописувати знизу: «Клуб знайомств». А також це надійний спосіб зміцнити існуючі сім’ї та заново здружитись. Або перевірити супутника-супутницю на сумісність. Особливо якщо це двомісна байдарка типу «Ластівка». І просто вигуляти діток (крихітних та дорослих), онуків, мам-татів, навіть бабусь-дідусів. Заодно і зблизитись у стосунках – адже вдома нині трішки заважає інтернет і телевізор. А скільки партнерських стосунків започаткувалось! Комусь потрібно взяти на роботу, комусь потрібно знайти роботу… Скільки соціальних проектів визріло про те, як зробити світ кращим! І просто знаходиш нових «теплих» людей: друзів, однодумців, знайомих, з якими хочеться сходити на чай просто так.
Окрім всього мандри – це «перезавантаження», очищення. Для декого це й варіант підвищення самооцінки (щось там покорив, здолав, кілометрів набігав). Може, комусь і таке потрібно по життю. Хоча краще все-таки не підвищувати, а урівноважувати стосунки із собою та світом. Тобто здобувати внутрішню гармонію.
Порада – замість дорогих ліків-вітамінів-дієт паралельно із психологами наважтесь хоча б раз у рік на Свою Подорож. Це неймовірні тренінги «про Життя». Можна починати із простенького – береш «торбинку» з грошима і їдеш туди, де «все включено». Поступово переходимо на більш ефективний курс – справжні мандри із збільшенням проценту природності та нестандартності стосовно звичних умов. Чесно кажучи, декоративний відпочинок часто подібний до перестановки додатків, від якого сума не змінюється. Просто зміна форми унітазу, кольору стіни тощо. Хоч на початкових етапах підійте і перестановка меблів. Адже зайвий вантаж у вигляді страхів та вічних претензій і невдоволення у серйозні мандри не пустить.
Подорожі – це один із способів здобути справжній Скарб: Натхнення до життя, Любов до світу, до себе та навіть до людей.
Будемо раді поділитись світом мандрів! Приєднуйтесь! Наш клуб відкритий для всіх охочих. Маємо неабиякий досвід у всіх видах мандрів (понад 20 років). Не цураємось кволеньких, неспортивних тощо. Просто підбираємо мандрівку по силах. Пішки (по Волині, Рівненщині, Тернопіллю), на байдарках (Дністер, Горинь, Стир, Прип’ять, Тиса, Уборть, Турія…), на велосипедах; по горах (Карпати, Кавказ, Туреччина, Сінайське нагір’я тощо), культурні подорожі по містах, країнах, континентах. Бувають екстрим-подорожі: сходження на вершини, малоходжені райони, гірські річки. Тут важливо підготовчий випробувальний термін на сумісність із колективом.
Найближча подорож – знаменита Лікійська стежка, що входить у десятку найкращих маршрутів світу. Підходить всім: від екстремалів до суперменів (організували маршрути для різного рівня підготовки). До речі, 26 березня проводимо зустріч-презентацію у Галереї мистецтв про особливості подорожі. Адже ми вже пройшли всі 500 км стежки!
Мандри. Чому люди мандрують?
Насамперед це древній інстинкт розширення ареалу проживання певного біологічного виду. Навесні він загострюється. Пора «відбруньковуватись». І хто «живий» та в кого душа не обросла «благами» цивілізації до повного «засихання», атрофування духовних потреб та м’язів, то прагне «пуститись берега».
Це часто має вигляд непереборної цікавості. Що ж там, за поворотом, за перевалом, за вигином річки та за тими деревами?! Як то живуть в інших світах, краях? Це подібне на інформаційно-емоційний голод, де прагнуть вгамуватись практично всі органи чуття.
Важливість подорожей у житті людини безумовна. Її часто недооцінюють. Навіть вважають марнотратством – бо ж айфон, ремонт квартири, модний диван можна «руками потримати». Але це зовнішнє. І є умовно твоїм. А подорожі мають внутрішню цінність. Це насамперед ліки для душі. Від багатьох хворіб. Насамперед це надпотужна психотерапія. Часто поштовх-ліки від фізичних хворіб. Якщо з розумом. Для кожної людини є свої «ліки» (тобто тип-вид подорожі). За своє мандрівне життя була свідком «виліковування» негараздів чи психологічної ремісії у життєвих проблемах друзів, знайомих, врешті своїх. Часто проблема відходить десь далеко в минуле і вже стає не страшною. Навіть вирішується! Хтось наважується змінити неулюблену роботу, хтось змінює місце проживання тощо. У звичайному ритмі повсякдення на то потрібно роки, а то й взагалі питання «непідйомне», просто перетворюється у психологічне болото. Тому раджу всім хорошої подорожі! Душа радіє, коли бачиш, що люди стають щасливими, добрішими, усміхаються, з’являється натхнення, бажання до життя і паростки надії на щось добре. І цей аспект мандрів я люблю не менше від самих мандрів.
У мандрівках є можливість зустрітись… із собою. Бо у звичній атмосфері ми часто не маємо часу чи можливості на це. Та й, чесно кажучи, таке враження, що соціум у більшості його проявів не зацікавлений у такій зустрічі. Ми стаємо невигідними, бо починаємо вирізняти свої внутрішні інтереси від нав’язаних збоку чужих. А щасливі – не споживачі!
У мандрівках є можливість зустрітись… із своєю половинкою! За роки життя клубу утворилось близько півсотні щасливих пар та шлюбів. Дехто напівжартома каже, що вже час дописувати знизу: «Клуб знайомств». А також це надійний спосіб зміцнити існуючі сім’ї та заново здружитись. Або перевірити супутника-супутницю на сумісність. Особливо якщо це двомісна байдарка типу «Ластівка». І просто вигуляти діток (крихітних та дорослих), онуків, мам-татів, навіть бабусь-дідусів. Заодно і зблизитись у стосунках – адже вдома нині трішки заважає інтернет і телевізор. А скільки партнерських стосунків започаткувалось! Комусь потрібно взяти на роботу, комусь потрібно знайти роботу… Скільки соціальних проектів визріло про те, як зробити світ кращим! І просто знаходиш нових «теплих» людей: друзів, однодумців, знайомих, з якими хочеться сходити на чай просто так.
Окрім всього мандри – це «перезавантаження», очищення. Для декого це й варіант підвищення самооцінки (щось там покорив, здолав, кілометрів набігав). Може, комусь і таке потрібно по життю. Хоча краще все-таки не підвищувати, а урівноважувати стосунки із собою та світом. Тобто здобувати внутрішню гармонію.
Порада – замість дорогих ліків-вітамінів-дієт паралельно із психологами наважтесь хоча б раз у рік на Свою Подорож. Це неймовірні тренінги «про Життя». Можна починати із простенького – береш «торбинку» з грошима і їдеш туди, де «все включено». Поступово переходимо на більш ефективний курс – справжні мандри із збільшенням проценту природності та нестандартності стосовно звичних умов. Чесно кажучи, декоративний відпочинок часто подібний до перестановки додатків, від якого сума не змінюється. Просто зміна форми унітазу, кольору стіни тощо. Хоч на початкових етапах підійте і перестановка меблів. Адже зайвий вантаж у вигляді страхів та вічних претензій і невдоволення у серйозні мандри не пустить.
Подорожі – це один із способів здобути справжній Скарб: Натхнення до життя, Любов до світу, до себе та навіть до людей.
Будемо раді поділитись світом мандрів! Приєднуйтесь! Наш клуб відкритий для всіх охочих. Маємо неабиякий досвід у всіх видах мандрів (понад 20 років). Не цураємось кволеньких, неспортивних тощо. Просто підбираємо мандрівку по силах. Пішки (по Волині, Рівненщині, Тернопіллю), на байдарках (Дністер, Горинь, Стир, Прип’ять, Тиса, Уборть, Турія…), на велосипедах; по горах (Карпати, Кавказ, Туреччина, Сінайське нагір’я тощо), культурні подорожі по містах, країнах, континентах. Бувають екстрим-подорожі: сходження на вершини, малоходжені райони, гірські річки. Тут важливо підготовчий випробувальний термін на сумісність із колективом.
Найближча подорож – знаменита Лікійська стежка, що входить у десятку найкращих маршрутів світу. Підходить всім: від екстремалів до суперменів (організували маршрути для різного рівня підготовки). До речі, 26 березня проводимо зустріч-презентацію у Галереї мистецтв про особливості подорожі. Адже ми вже пройшли всі 500 км стежки!
Коментарі: