У погоні за лайками й фоловерами

Якщо ми ввійдемо в автобус, то неодмінно побачимо, що кожен другий пасажир зосереджено й невідривно сидить, втупившись у телефон. (Звісно, якщо ви – не з тих, других).

На лавці, в скверах, у чергах в магазині… Скрізь, куди йдемо, нас переслідують люди з телефонами. Сьогодні немає жодної людини, яка б не користувалася хоча б однією із соцмереж. Це дуже зручно, адже люди можуть дізнаватись і поширювати інформацію, вивчати мови й спілкуватись не тільки з друзями, а навіть із зовсім не знайомими людьми. Ми можемо спілкуватися з людьми, які зараз на іншому краю планети.

Проте іноді діти й навіть дорослі надто часто тримають перед носом телефон, а коли треба втихомирити дитину , вони всадовлюють її перед екраном, який в майбутньому відбере у неї багато часу…

Ритм життя неймовірно швидкий. Люди витрачають багато сил і енергії на роботі, в школі, й коли мають вільну хвилинку, вони виснажують себе ще й соцмережами. Здається, що вони не бачать своє життя без телефона. Соціальні мережі посідають одне з головних місць в їхньому житті.

Що трапиться, якщо підліткам заборонити користуватися телефоном хоча б на незначний відрізок часу? Таке запитання поставила собі Катерина Мурашова. Для цього вона провела експеримент, у якому взяли участь 68 підлітків віком від 12 до 18 років. Протягом 8 годин вони мали відмовитися від телефона, телевізора й комп’ютерних ігор. Вони могли читати книги, малювати, займатися своїми хобі чи проводити час із рідними й друзями, як їм заманеться.

Результати були плачевними. Лише троє із 68 дітей дотрималися умовного періоду часу й пройшли челендж. Усі інші провалили його й скаржились на постійну тривогу, погане самопочуття. Їм повсякчас здавалося, що їм хтось надіслав повідомлення, й усі вони бігли до телефона перевірити, чи справді так.

Страшно й уявити, скільки часу людина використовує на цих «мисливців за часом і силами» . Припустимо, що ви витрачаєте на соцмережі пів години кожного дня. За тиждень ви вже витратите 210 хв. (3 год. 30 хв.); за місяць – 840 хв.(14 год. ); за рік – 168 год. (або 25 діб); за 5 років – 840 год. (або 125 діб!).

І це лише, коли витрачаєте на телефон півгодини. Погодьтеся, багато людей витрачають набагато більше часу на перегляд непотрібних фото й відео. Люди схожі на ті зомбі, виснажені роботою й телефоном. Вони забувають про важливіші речі, як самовдосконалення й сім’я. З них ніби вичавили усі соки, й вони не розуміють, що інтернет – не сенс їхнього життя. (Звісно, я не говорю зараз про есемемників, менеджерів й інших людей, робота яких пов’язана із соцмережами.)

У погоні за лайками й фоловерами підлітки творять страшні речі: лізуть на рейки, піднімаються на дахи будинків чи творять інші дурощі. З’являються комплекси, діти, а часом і дорослі, зневажають себе, порівнюючи себе з іншими блогерами, з красивою картинкою. Вони втрачають індивідуальність, копіюючи зовсім інших, не подібних до себе людей. Але навіщо? Для чого приховувати справжнього себе? Чому потрібно бути фальшивою, блідою копією? Потрібно бути справжніми, якими ми є насправді, і не боятися комусь не сподобатися.

Ми усі різні, і в кожного з нас є свої вподобання й канони. Ми – люди унікальні й неповторні. Ми маємо радіти життю, приносити користь, а не витрачати його на такі непотрібні речі. Спробуймо ж використовувати телефон дедалі рідше й довести всім, що ми не впали в діру залежності від соціальних мереж.