Відпочинок 2020: чи варто їхати за тисячу кілометрів?

Враження від минулорічної поїздки в Затоку

Який-не-який туристичний сезон літа 2020-го ввійшов у свою активну фазу. Карантинний терор ніби минув, і курортне життя заворушилося, хоч у менших масштабах ніж торік. І захотілося мені, як ентузіасту зеленого туризму поділитися своїми враженнями від минулорічної поїздки в Затоку Одеської області.

За роки, пов’язані з туризмом, у мене виникла звичка автоматично порівнювати курортні місця на волинських озерах, на Чорному й Азовському морях у Криму, на Херсонщині, в Одещині. Поділюся спогадами саме про Затоку, адже саме вона є чи не найпопулярнішим місцем на Чорному морі, яке знають волиняни.

Перше, що кидається у вічі – погана дорога на Затоку після повороту з одеської траси. Вона є вузькою і кривою, з небезпечними поворотами. Хоч ямковий ремонт проводиться майже щороку, на ній накатані т.зв. колії – повздовжні заглибини, які роблять асфальт деформованим. Водії знають, як це ускладнює рух і, особливо, маневри під час їзди. Загрузка шляху велика, обгони дуже небезпечні, тому швидко там не поїдеш.

Друге враження по приїзді в Затоку – брудне море (з Кримом не порівняти), а саме заради моря туди їдуть відпочивальники. На жаль окупація Криму зменшує вибір для тих, хто відпочиває влітку саме в Україні, а не за кордоном.

Справа в тому, що не далеко від центра Затоки в море впадає Дністровський лиман. У ньому вода дуже брудна, подекуди подібна на якусь жижу з мулом, водоростями й сміттям. І ось у Затоці ця брудна вода впадає у море і розтікається біля узбережжя, змішуючись із водою морською. А куди розпливається ця суміш – уздовж центрального пляжу чи в протилежну сторону – залежить від напрямку вітру.

Підходячи до лиману в різних місцях: в Затоці, в сусідньому селі Кароліно-Бугас, в Білгород-Дністровську бачиш подібну картину брудної води. Потім бачиш, як її маси втікають у море просто біля курортних пляжів, і розумієш, що морська вода на цих ділянках узбережжя чистою бути не може в принципі. Очистити Дністровський лиман неможливо, адже він накопичував бруд принесений Дністром довгі десятиліття.

Третє враження від Затоки – дороговизна товарів, житла, послуг при невідповідній якості. Наприклад, риба й морепродукти там, біля моря, дорожчі, ніж за багато сотень кілометрів від нього – у Луцьку чи Києві.
Загалом на всьому з тебе стараються збити якомога більше грошей. Атракціони для дітей дуже дорогі. Таких цін у Луцьку чи на Світязі я не бачив ніколи: звідки б не приїздили і якими б цікавими не були ці «лунапарки».

Містечко кишить баригами і спекулянтами. У будь-який момент тобі можуть підсунути неякісний чи зіпсований товар за немаленькі гроші. А з чого вони «бадяжать» своє типу домашнє вино – одному Богові відомо.
Також треба пошукати житло з адекватною ціною та якістю. Часто реальні об’єкти (бази, будиночки, обійстя, двори, т. д.) не відповідають тому, як вони подані в інтернеті. Фотки яскраві, спеціально підібрані, рекламні картинки і тексти зроблені вдало. А в реальності ці об’єкти можуть і на економ-клас не тягнути.

Словом, різні є варіанти житла, і щоб не втрапити в халепу – краще через інтернет не бронювати, якщо конкретно того місця не знаєте, чи не маєте там добрих знайомих. Бо може в дійсності виявитися зовсім не те, що ви хотіли. Та ще й «неустойку» можуть вимагати – компенсацію за відмову від броні. З цим, до речі, стикнулися і ми, коли, переночувавши одну ніч у заброньованому номері, вирішили переселитися в кращий будиночок.

Четверте, що впадає у вічі – тіснота й хаотичний рух на центральних вулицях і Набережній. Центром затоки вважається перехрестя, де знаходиться автостанція. Поряд – речовий ринок і головна алея до моря. Не далеко на Набережній розміщені дитячі атракціони – типу «лунапарк».

Пішохідний тротуар на центральній вулиці має ширину лише близько одного метра. Проїжджа частина теж вузька. Тобто мало місця і для машин, і для пішоходів. У цій тісноті важко не лише припаркувати автомобіль, але й рухатися пішки тротуарами, які вщент заповнені торговими точками, барами, різними контейнерами, стихійними торговцями зі столиками й візками.

Найнахабніші бариги (називаю так, бо порядні підприємці такого не роблять) умудряються виставляти навпроти своїх торгових точок вішаки з товарами чи рекламні стенди, які звужують і так вузький метровий тротуар. Тому утворюється тиснява, в якій з малими дітьми ходити небезпечно.

На Набережній також тісно. Доріжка викладена бруківкою могла бути б і ширшою, адже там завжди людно. Але питання не в тому. Зрештою, цього року народу там менше. Питання в тому, що на цій доріжці абсолютно безконтрольно їздять вершники на конях, відморозки на скутерах, велосипедисти та триколісні вело-коляски, які катають пасажирів (такі собі пляжні міні-таксі).

Уявіть собі, що ви йдете з дитиною 6-ти років по пішохідній доріжці, а тут із-заду з криком: «Лашадка, астарожна лашадка, дайтє дарогу!» хтось нагло веде величезного коня розсікаючи ним натовп. Він суне прямо на людей і ті змушені шарахатися вбік.

Так само, розсікаючи потік людей, включивши на всю гучність музику і, не зважаючи на перехожих, по пішохідній доріжці їздять і вищезгадані вело-коляски. Вони займають з половину цієї доріжки, адже сягають біля метра завширшки. Також вони є швидкі, важкі, а значить досить небезпечні для пішоходів. За правилами дорожнього руху вони, як і велосипеди, повинні рухатись лише на проїжджій частині – тобто на дорозі, де їздять автомобілі.

І що характерно, що всю цю вакханалію ніхто й не збирається впорядковувати. В інтернеті багато відгуків, що роками в Затоці не змінюється нічого. У цьому переконуєшся, побувши там тиждень-два, і бачачи бездіяльність органів влади.

За 12 днів перебування в Затоці ,я не побачив жодного патруля поліції чи муніципалів, жодної спроби цих та інших державних служб навести лад із торгівлею чи небезпечним рухом у пішохідних зонах, який прямо загрожує життю й здоров’ю громадян.

Згадаю ще дещо про екологію. Зі сміттям, загалом, місцеві справляються. Воно не валяється де-попало, а переповнені смердючі контейнери трапляються рідко. Стихійних звалищ в межах містечка я не бачив.

Та є інша проблема, до-речі знайома лучанам: місцевість поблизу Дністровського лиману час-від-часу накриває запах сірководню. Місцеві кажуть, що в лимані цвітуть водорості. Може й так, але лише водорості такий запах давати не можуть. Швидше за все, в лиман стікають каналізаційні стоки з якихось об’єктів приватного сектору.

Такі незаконні каналізації є скрізь. Проблема це загальнодержавна, і влада ніде не може її подолати. Але в Затоці біля лиману вона особливо відчутна, тому близько нього селитися не варто. Тим більше не варто купатися в Дністровському лимані.

Потяг до моря завжди був, є і буде. Це вже якась традиція, усталена десятиліттями. І, звісно, треба часом туди поїхати. Але, маючи такі чудові озера в себе на Волині, де вода та загалом екологія чистіші ніж на морі, – не варто щороку їздити на відпочинок за тисячу кілометрів.