Будівництво на Ковельській, 17. Погляд з історії

Луцьк – портове місто

Місто Луцьк виникло наприкінці Хст. на острові утвореному річкою Стир і її старим руслом Глушцем. Виникнення поселень на островах і на мисах у річкових заплавах історики зазвичай пов’язують із потребою людей у воді та додатковою природною захищеністю від ворогів. В доповнення до цих версій слід вказати на ще одну, а саме: на використання поселенцями русел річок, як транспортних артерій.

Зокрема, на цьому зосереджує увагу луцький історик Микола Кушпа у своєму дослідженні формування княжих уділів на Волині, пов’язуючи їх утворення в басейнах річок із формуванням шляхів сполучень по річкових руслах. Про це свідчать і часті знахідки по річках і болотах Волині досить великих човнів. Один із них, знайдений у річці Стир неподалік Луцького замку в 1972 році, мав довжину 13 метрів.

Під час його дослідження, археологом Михайлом Кучинком у човні було виявлено цеглу ХІV ст., з якої, очевидно, будувався Луцький замок. Іншого човна знайшли біля села Старосілля Маневицького району в 2015 році, його досліджував спеціаліст із підводної археології Юрій Мазурик. Цей човен датується ХVст., а його довжина складає близько 12 метрів.

Знахідка човнів такої величини викликає подив у сучасників, бо ж нині річка Стир не використовується для судноплавства. Але колись все було інакше. По річках не тільки переміщалися невеликими човнами, але й доставляли всілякі вантажі і продукти на досить великих вантажних суднах.

Відомо, що в ХVІ ст. Волинь забезпечувала державні замки Наддніпрянщини зерном та продуктами, доставляючи їх великими вантажними човнами – комягами по річках Стир, Горинь та Прип’ять. Такі човни будувалися у відомому в той час суднобудівному місті Устилузі на річці Буг, в селі Головно на річці Прип’ять та в селі Маюничі на Стиру.

Відомо також про проведення ще в досить давні часи земляних робіт з покращення судноплавства. Так, у ХVІ ст. жидичинський архімандрит організував копання двох ровів «для пущеня води з ріки і для проходу комязного … хотячи тому манастиру запоможенє удєлаті». Опис Луцького замку 1545 року повідомляє, що ще князь Любарт почав греблю сипати від Яровиці до Красного, зауважуючи, що цим підніметься рівень води із чого буде велика користь для міста.

Комягами по річці Буг волиняни щорічно експортували в країни Західної Європи тисячі тонн зерна, поташу і дерев’яних напівфабрикатів . Річки активно використовувалися й для внутрішньої торгівлі. На них також розміщали плаваючі водяні млини. У розташованих на судноплавних річках містах існували річкові порти або пристані з яких у ярмаркові дні поставлялися на місцеві ринки товари для продажу. Тому не дивно, що деякі землевласники навіть намагалися приватизувати ті частини річок, які протікали по їх землях. Така ситуація траплялася і з річкою Стир, яку в межах своїх земель хотіли привласнити князі Четвертинські, розмістивши і в Луцьку і біля Четвертні на Стиру свої млини та намагаючись брати мито за пропуск пропливаючих човнів.
Щоб не допускати подібних випадків у 1569 році король Сигізмунд-Август видав грамоту, в якій Стир називався портовою річкою та висловлювалася заборона брати мито й будувати на річці млини, бо вони утруднювали судноплавство.

Пізніше, в 1598 році, на загальнодержавному рівні посланці сейму прийняли ще один документ - сеймову конституцію, відповідно до якої Стир проголошувався портовою річкою вільною для використання всіма мешканцями.

Розташований на портовій річці Стир Луцьк також вважався портовим містом. У північно-західній його частині, біля гирла Глушця, в затоці Стиру розташовувалася човнова пристань, до якої причалювали торгові судна.
Поряд на видному березі, оточеному з трьох сторін водою, стояла церква Святого Афанасія.

Документи подають інформацію про її існування від початків ХVІ і до середини ХVІІ ст.. Ця церква була не тільки приходським, а й першим міським храмом, який зустрічав припливаючих рікою купців та служила своєрідним орієнтиром – маяком для них. Отже, торгові судна-комяги в ринкові дні запливали від причалу в гирло Глушця й підпливали до першого Глушецького мосту, біля якого товар з човнів розвантажували й возами доправляли від Пристані до Ринку. Це підтверджує документ 1608 року, повідомляючи про прибулих купців із Пінська: «пінчуков, комягами при мостє Глушецком стоячих, кгди с комяг товар у вози зношувано і в мєсто до комор проважено». Подібним чином у ХVІст. доставляли зі своїх складів на міський ринок сіль луцькі прасоли.

Ще один документ - інвентар Луцького замку та староства 1618 року повідомляє, що десь у тому місці існував також паромний перевіз через річку Стир від міста Луцька до села Красного. Як уточнює акт замкової канцелярії від 21.06.1598 року, перевіз знаходився за Глушцем: «…маючи потребу пилную до Володимера єхати хотєл, пошол єсми за Глушец до перевозу».

В наступні століття річка Стир продовжувала бути судноплавною, а місто Луцьк вважалося портовим містом. Так, люстрація 1789 року називає річку Стир досить широкою, придатною для судноплавства – «…як ми і самі бачили, коли кораблі спускалися від Луцька вниз … по Стиру» - повідомляли ревізори.

Під час перебування Волині в складі Російської імперії річкова пристань у Луцьку на Стиру і міські складські амбари (б) на його березі зосереджувалися трохи вище над гирлом Глушця. Нижче від Глушця на Стиру розміщався міський водяний млин (178), а біля нього на узбережжі стояла міська лазня (г). Ці об’єкти відмічені на плані міста 1862, 1864, 1869 років.



При цьому в записці до планів річка Стир називається сплавною. В цей же час російські дослідники Л.Орда і О.Мердер, очевидно, по збережених слідах, подають точне місце розташування Афанасіївської церкви: «… на месте с трех сторон окруженном водой, недалеко водяной мельницы». Як можна судити за планом міста, церква знаходилася на півострові, утвореному затокою Стиру і гирлом Глушця.

Коли ж у 1919 році Луцьк увійшов до складу Польщі, річкова пристань змістилася в широку затоку Стиру нижче Глушця. Її вигляд – будинок на палях і причал із великими човнами, можна побачити на фотографії 1930-х років.

У другій половині ХХ ст. річка Стир все ще використовувалася для судноплавства – по ній навіть плавали пасажирські катери, а на баржах доставляли з поліських районів до Луцька будівельний пісок. Тоді в місті існували вже дві річкові пристані – пасажирська - в міському парку і вантажна – в районі Черчиць. Однак, під кінець ХХст. вони припинили свою діяльність.

Отже, зважаючи на історичну традицію використання Стиру для судноплавства, важливо було б відновити подібне використання річки, хоча б у туристичних чи розважальних цілях. А ще було б важливо, за допомогою архітектурної меморіалізації, показати лучанам та гостям, що Луцьк колись був портовим містом.

Будинки над водою

Розташування Луцька на острові, поміж руслами річки Стиру і його рукава Глушця, обмежувало можливості росту міської території. Тому, після одержання містом магдебурзького права у 1497 році й розширення до самого Глушця Ринкової площі, на якій збудували ратушу та інші громадські будівлі, резерв земель придатних для житлової розбудови міста на острові вже був вичерпаний. То ж не дивно, що вже під час опису замку в 1545 році ревізори повідомляли про житлову забудову над замковими ровами: «… над тими перекопами многіє мєщане доми свої поставілі…». У ХVІ ст. будинки мешканців Луцька будуються буквально на берегах названих річок.

Зокрема, в 1578 році пан Іван Хрінницький одержав у дар від пані Марії Тишковської садибу над Стиром біля Вірменської церкви. Подібним чином над Глушцем розташовувався двір пана Степана Княгининського. Розумінню того, яким чином могли стояти над річками названі будівлі може допомогти повідомлення акту луцької замкової канцелярії про те, що в 1567 році королівський рибалка своїм човном заплив під будинок луцького війта. Це говорить про те, що цей будинок частково стояв на палях і нависав над водою.

Отже, виходить, що Луцьк на той час вже виглядав такою собі волинською Венецією.

Саме таким ми можемо бачити місто на деяких фотознімках кінця ХІХ – третини ХХ ст.



Його будинки, храми й замкові вежі відображалися у воді, що надавало місту особливого вигляду. І такий вигляд був характерний для міста не тільки під час повеней. На одному з них зображена майже ціла вулиця з будинків, що спираються однією із сторін на палі й буквально нависають над річковим руслом. На іншому будинок відображається у водах Глушця на фоні Луцького замку.




Ця важлива історична ознака нашого міста нині вже повністю втрачена, а єдине обміліле річкове русло десь сховалося у верболозах. Однак цю характерну традиційну властивість Луцька слід не просто не забувати, а її варто було б якось, хоча б частково, відтворювати, щоб лучани пам’ятали, що їх місто було колись волинською Венецією.

Панорама історичного міста

Упродовж історичного розвитку в Луцьку було збудовано десятки визначних громадських будівель, які творили образ давнього й заможного міста. Тому не дивно, що його в один час називали «малим Римом Сходу». Проте з плином віків переважна більшість історичних будівель була втрачена. Збереглися лише одиниці, які витримали всі війни, повені й пожежі і нині свідчать про колишню велич міста.

Великі містобудівні роботи розпочалися в Луцьку після затвердження у 1869 році генерального плану міста і прокладення через місто Києво-Брестського шосе, яке простягнулося по теперішніх вулицях: Рівненській, проспекті Волі, Театральному майдані, Лесі Українки та Ковельській.

На початку ХХст. вздовж шосе, на західному Ковельському напрямку, були збудовані дво-триповерхові, а в 1960-х роках і 5-6 поверхові будинки, які закрили перспективу огляду монастиря тринітаріїв, Луцького замку й Хресто-Воздвиженської церкви від Кічкарівки і з Ковельського мосту.

У той же час у південному напрямку від старого міста до Гнідави насипали греблю, по якій влаштували дорогу нинішньої Гнідавської вулиці. В 1930-х роках у східній частині річкової заплави, по узбережжю Стиру, за проектом польського інженера Лібровича, спорудили греблю, яка перекрила доступ води зі Стиру в Глушець. Поступово Глушець засипали, а його узбережжя забудували житловими будинками, з’єднавши острівну й Заглушецьку частини міста. Таким чином була ліквідована природна історична ситуація розташування старої частини міста на острові.

Всі ці роботи по розбудові, хоча й сприяли розвитку інфраструктури, покращенню санітарного стану й впорядкуванню міста, проте порушили автентику його історичного вигляду.

В 1970-1980-х роках внаслідок реалізації проекту спорудження гідропарку вже у західній частині заплави, між Гнідавським і Ковельським мостами, була створена штучна затока-озеро, яка сполучалася з новим штучно утвореним руслом Стиру. Старе русло із природною затокою й залишки гирла Глушця – колишнє місце розташування річкової пристані – засипали.

Тоді ж, в радянські часи, на колишньому мисі поміж гирлом Глушця і затокою Стиру, де в давнину розташовувалася Афанасіївська церква, збудували завод побутової хімії «Спектр».





Таким чином, збережені на тепер історичні будівлі Луцького замку, Хресто-Воздвиженської і Покровської церков, Петро-Павлівського костелу, лютеранської кірхи, синагоги й кількох монастирів формують традиційний силует або панораму історичного міста. Ще одна особливість нашого міста полягає в тому, що його історична частина із трьох боків оточена долиною річки Стир із чудовим ландшафтом заплавних лугів і верболозів, за якими розбудоване сучасне місто.

Споглядання лучанами із сучасних житлових кварталів на історичну панораму старого міста, на фоні чудового природного ландшафту, викликає в них позитивні емоції й почуття гордості за своє місто та подає надію на його подальший сталий розвиток.







Тому збереження історичної панорами Луцька й забезпечення її постійного споглядання з усіх цінних видових майданчиків має стати одним із пріоритетів лучан. Можна говорити десь про півтора десятка таких видових місць, окремі з яких, на жаль, вже повністю або ж частково втрачені. Інші ж вимагають покращення доступності або збільшення сектору огляду, тобто, проведення таких заходів, які забезпечать високу активність використання видового місця.

Наша спроба аналізу видових місць для споглядання історичної панорами старої частини Луцька подана в таблиці оцінки видових точок на історичну частину Луцька. В ній ми намагалися зробити об’єктивну загальну оцінку кожної видової точки на основі суми трьох основних показників: ступеня збереження сектору огляду панорами, якості збереженої панорами та доступності й активності використання видової точки.

Для цього ми проаналізували всі відомі на даний час панорамні зображення історичної частини міста ХІХ - ХХ ст., а також їх сучасний вигляд. Допустима похибка в наших оцінках не перевищує 1-го балу.




Як бачимо з поданої таблиці, найвищі оцінки, по 12-13 балів при максимально можливих 15-ти балах, мають 5, 7, 8, 9, 11 і 14 видові точки. До них не належать 2, 3 і 4 видові точки, в секторі яких перебуває місце колишньої Глушецької Пристані, відведене тепер під нову житлову забудову.

Зокрема, видова точка з Кічкарівки має всього 4 бали й взагалі не підлягає обговоренню через неможливість її як покращення, так і погіршення. Вона існує лише з верхніх поверхів збудованих там висотних будинків. Що ж до видових точок із Ковельського мосту та прилеглого до нього пляжу й житлової забудови Красного, то їх оцінка досить скромна й складає максимально 8 балів. На сьогоднішній день вона є рухливою і нестабільною через вплив як природних, так і містобудівних факторів.

Архітектурна меморіалізація річкової Пристані старої частини Луцька


Так склалося, що на теперішній час північно-західна околиця старого міста за Глушцем, де упродовж віків розташовувалася річкова Пристань портового міста Луцька, втратила всі містобудівні й ландшафтні історичні ознаки. Тут не збереглося жодної старої будівлі, а на засипаних руслах Стиру й гирла Глушця виник пустир. Хтось із місцевих жителів влаштував на ньому свій город, а хтось просто викидає сміття. Все це поступово заростає самосівом дерев і кущів, які невдовзі можуть остаточно закрити вид на історичну панораму міста. Більш-менш врівноваженою виглядає лише прибережна смуга, висипана піском земснаряда під час спорудження гідропарку.

Відповідно до генерального плану Державного історико-культурного заповідника в місті Луцьку, за межами території якого перебуває місце колишньої Пристані, на штучно утвореній на ній земельній ділянці передбачено нове будівництво.



В результаті проведених Луцькою міською радою торгів відведена під нове будівництво зазначена територія перейшла у приватну власність. Новим власником та інвесторами забудови ділянки, під пильною увагою фахівців і громадськості, ведуться активні пошуки оптимального вирішення концепції майбутнього житлового кварталу висотних будинків.

Питання спорудження малоповерхових будинків взагалі не розглядається забудовниками через високу вартість будівництва саме в даному місці. Водночас ділянка під забудову знаходиться в активному видовому місці, адже перед нею протікає річка й знаходиться певний простір річкової заплави з пляжною зоною.



Підвищена увага до концепції майбутнього кварталу нової забудови викликана безпідставним страхом загрози її поширення на всю історичну частину міста або ж оцінкою реального впливу новобудови на зниження видових показників історичної частини Луцька із Ковельського мосту та частини Красного, наближеної до вулиці Ковельської.

Однак, при більш уважному розгляді західного сектору огляду панорами старого міста в частині наближеній до Ковельського мосту, тобто, навпроти проектованого будівництва, можна побачити, що влітку він має низькі, а зимою - посередні оцінки, які весь час є нестабільними.





Чим це викликано? Перш за все, із Ковельського мосту з цілісної панорами із 5 домінант (Замок, Хресто-Воздвиженська церква, Петро-Павлівський костел, Покровська церква і лютеранська кірха) дві перші, тобто 40%, закриває забудова ХХст. на вул. Ковельській, а інші три настільки прикриті деревами, що з самого мосту почергово можна бачити лише одну з кожної домінант, тобто 20% від панорами, але не панораму вцілому, а з пляжної зони на відстань до 150 метрів від мосту, не проглядається жодна із домінант. Це при тому, що крайня точка віддалення від вул. Ковельської плями забудови ділянки, розташованої навпроти пляжу, сягає 180 метрів.

Тобто, новою забудовою може бути закрито лише 30 метрів оглядового сектору з боку пляжу. Звичайно, це не є великою проблемою для збільшення секторів огляду, бо на зиму листя опаде та й, взагалі, дерева можна зрізати, хоча цим сьогодні взагалі ніхто не займається. А, з іншого боку, в кварталі нової забудови можна передбачити розриви між будинками, які забезпечать певний сектор огляду.




Якщо ж говорити про вид на старе місто з житлових кварталів цього сектору, то тут спостерігається тенденція до збільшення висотної забудови, яка хоч і перекриває вид для одноповерхових будинків, проте сама є добрим оглядовим майданчиком для її мешканців.



На теперішній час це загальна характерна тенденція для всього Луцька, тобто, більшість лучан, які проживають в районі Красного, Гнідави, проспекту Волі чи навіть Київського майдану, можуть насолоджуватися виглядом історичної частини міста у своїх квартирах розташованих на верхніх поверхах будинків.

Детальне й уважне вивчення історико-містобудівної ситуації цього куточка міста та здійснення сучасного аналізу ситуації привели нас до наступних висновків.

У зв’язку з високими вимогами до проектованої новобудови на активному видовому місці та з метою збереження її позитивних техніко-економічних показників ми пропонуємо не відмовлятися від висотної забудови, а використати її об’єми і архітектурні форми з метою створення архітектурного образу річкової пристані Луцька, як колишнього портового міста.

Житлові будинки кварталу Глушецька Пристань можуть стояти окремо один від одного, щоб поміж них проглядалося старе місто. При правильному розплануванні кварталу і відповідному куті розташування будинків до Ковельського мосту, сектор проглядання старого міста крізь нього можна зберегти на його сучасному літньому варіанті в 20%.

Кожен із будинків по своєму архітектурному образу має нагадувати корабель і може мати окрему назву, як от: «Пінськ», «Устилуг», «Маюничі», «Городно» – утворену від назв населених пунктів у яких колись виготовлялися великі торгові човни – комяги.

В іншому варіанті можна спробувати згрупувати житлові будинки таким чином, щоб весь квартал мав вигляд корабля. При цьому 7- поверхові будинки по зовнішніх сторонах кварталу можуть творити корпус корабля, а 9-поверхові, розташовані всередині кварталу, – його палубну надбудову.

Торгово-розважальний центр із висотним офісним будинком може бути виконаний в образі маяка із оглядовим майданчиком і Афанасіївською каплицею на його даху. Важливо, щоб архітектура кварталу була не лише образною, але й досконалою, як в об’ємно-просторових рішеннях, так і в оздобленні фасадів. А ще важливо віднайти гармонійне поєднання між створеним образом, досконалою архітектурою і функціональним призначенням будинків.

Якщо все це архітекторам вдасться зробити тоді буде здійснено не лише архітектурну меморіалізацію річкової Пристані в місті Луцьку. Відтворений її образ компенсує втрачений відсоток огляду панорами історичного міста із західного видового сектора, а сам квартал висотних багатоквартирних будинків Глушецька Пристань забезпечить огляд історичної панорами міста своїм мешканцям. Назву цього кварталу можна зафіксувати у топонімічній назві новоствореної в ньому вулиці: Глушецька Пристань.

Крім створення архітектурного образу Пристані, з побудовою цього кварталу, відновиться втрачена традиційна картина забудови міста – будинків над водою.

Таким чином, закладена в концепцію житлової забудови ділянки на вул. Ковельській, 17 ідея створення історичного образу річкової Пристані на незбережених руслах Стиру й Глушця, при умові реалізації її мультиобразного відтворення втрачених ознак історичної забудови міста на основі досконалого архітектурного вирішення, може стати основою для створення особливого унікального кварталу в місті Луцьку, який стане його окрасою і сучасною візитівкою на під’їзді до історичної частини міста.