Куди дівають плаценту в луцькому пологовому будинку

Що роблять із плацентою після того, як жінка народила? Про це ходить багато чуток. Приміром, чимало лучан вважає, що плаценти з пологового будинку прямують за кордон, де їх використовують у виготовленні чудодійної косметики.

Так це чи ні, з’ясовував «Конкурент». Журналістам розказали і показали, де та як зберігається плацента в Луцьку, що з нею роблять після того, як жінка народила.

У бухгалтерії луцького пологового будинку серед кількасот документів бухгалтерка одразу знаходить потрібний договір. На папері чітко прописано, що усі плаценти утилізуються.

Директор Луцького клінічного пологового будинку Михайло Токарчук пояснює, що усі плаценти зберігаються в окремому господарському приміщенні в морозильних камерах. Камер – дві. Зберігаються там плаценти приблизно місяць. Після цього їх утилізують.

«У нас є договір із Луцьким спеціалізованим комбінатом комунально-побутового обслуговування про захоронення органічних медичних відходів на міському кладовищі в Гаразджі. Щомісяця за утилізацію плацент ми платимо більше двох тисяч гривень. У нас ніде нічого не приховується, ніхто нічого нікуди не відправляє. Я навіть не знаю, як можна використовувати плаценту, ми ж не науково-дослідний центр. Це робота з біологічними відходами, є відповідні накази. І ми працюємо згідно з наказом», – пояснив Михайло Токарчук.

Акушерка пологового відділення № 1 Оксана Сінельнікова показала журнал, у якому записується дата пологів, прізвище, ім’я жінки та вага кожної плаценти. Плацента зважується для того, аби знати загальну вагу у кілограмах. Якщо, наприклад, дитина народилася недоношеною або з дитиною ще якісь негаразди, то тоді таку плаценту утилізують не одразу. Спочатку відправляють на дослідження у міську лікарню. Потім її повертають у пологовий, записують результат лабораторного дослідження у той же журнал. Після чого плацента, як і всі, утилізується.

Оксана Сінельнікова розповідає, що про плаценту складають багато байок і легенд, що їх, мовляв, кудись вивозять, що нібито чомусь багато уваги їй приділяють під час пологів. Насправді дитяче місце показують жінці для того, аби вона знала, що плацента народилася. Медичний персонал про послід вже думає тоді, коли настає, власне, отой третій період пологів. Він також надзвичайно важливий, але не такий, як народження живої дитини.

При пологах лікарі та акушери керуються клінічними протоколами з акушерської допомоги: наказом МОЗ України від 03.11.2008 року № 624 «Нормальні пологи» та наказом МОЗ України від 24.03.2014 року № 205 «Акушерські кровотечі».

Акушерка розповідає, що взагалі пологи складаються з трьох періодів. Перший – відкриття шийки матки, другий – народження дитини, третій – народження плаценти.

Одразу після народження дитини акушерка обсушує немовля пелюшкою, викладає дитину на живіт матері. Одягає дитині шапочку і шкарпетки, накриває чистою сухою пелюшкою та ковдрою. Після закінчення пульсації пуповини, але не пізніше однієї хвилини після народження дитини, акушерка перетискає та перетинає пуповину.

За словами Оксани Сінельнікової, третій період пологів надзвичайно важливий. Вона пояснює, що існують дві тактики його ведення: активна та очікувальна. Переважно застосовують активну, тобто пришвидшують народження плаценти. Тому для цього, якщо ймовірності другого плоду у матці немає, внутрішньом’язево вводиться 10 одиниць окситоцину. Коли виходить послід, необхідно пильно стежити за станом пацієнтки. Лікарі у цей момент оцінюють масштаби крововтрати, звертають увагу на пульс і тиск матері.

Важливо, щоб цілісність і структура плаценти не були порушені. Тому лікарі й акушери оглядають плаценту. Вони звертають увагу також на її розмір, загальний стан судин та оболонок. Якщо навіть невелика частина її залишиться всередині жінки, можуть бути ускладнення. Наприклад, кровотеча чи запальний процес.

Акушерка розповідає, що буває так, що під час огляду виявляється, що плацента вийшла не ціла. У такому випадку проводять кюртаж або ручну ревізію порожнини матки.

Більшість жінок байдуже ставиться до плаценти, їх абсолютно не цікавить, куди дівають дитяче місце після народження малюка. Проте є й такі, які все ж виявляють бажання забрати плаценту додому.

Михайло Токарчук запевняє, що у луцькому пологовому будинку жінкам заборонено забирати плаценти. Проте це можна зробити в інших лікарнях. І, звичайно, плацента залишається жінці і в тому випадку, коли та вирішила народжувати вдома.

Забравши дитяче місце, жінка має право вирішити, яким чином із ним вчинити. Найчастіше їх забирають для того, аби поховати на території власної оселі під деревом. За старою легендою, це має забезпечити здоров’я та благополуччя новонародженому малюку. Проте існують й інші варіанти використання плаценти: з’їсти, відповідно до традицій древніх народів, які вважали, що це надає новоспеченій матері додаткові сили; закапсулувати або виготовити таблетки, що мають імуномодулюючу дію; у висушеному вигляді ввести невелику кількість плаценти дитині у перший прикорм; закопати біля будинку і посадити там дерево; засушити і залишити на пам’ять, з неї також роблять предмети інтер’єру; продати фармакологічній компанії; можна звернутися до ювеліра, який працює з плацентою, і замовити намисто, кулон, каблучку або браслет, адже плацента має гарний вигляд в епоксидній смолі.

В останні роки дедалі більшої популярності набирає тенденція збереження пуповинної крові. Справа в тім, що з неї можна отримати унікальні стовбурові клітини, які можна зберегти в спеціальних банках. Вчені вже визнали, що виготовлені з використанням плаценти лікарські препарати можуть мати велике майбутнє. Проте пуповинна кров підходить тільки найближчим родичам, а для інших людей вона буде повністю марна в плані лікування захворювань. Тому більшість сучасних пологових будинків утилізують, а не зберігають плаценту.