У США внесли телемарафон до звіту про порушення прав людини в Україні
24 квітня, 13:46
1
Державний департамент Сполучених Штатів вніс телемарафон "Єдині новини" до свого звіту про порушення прав людини в Україні за 2023 рік.
Текст документа оприлюднений на сайті Держдепу США, передає Суспільне.
У розділі, присвяченому повазі до громадянських свобод, йдеться про свободу вираження поглядів, у тому числі для представників медіа.
Конституція та законодавство передбачають свободу вираження поглядів, зокрема для преси та інших засобів масової інформації, але влада не завжди дотримується цих прав, йдеться у звіті.
Зазначається, що президент Володимир Зеленський підписав указ про введення воєнного стану в лютому 2022 року після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Це, йдеться у документі, дозволило запровадити подальші обмеження щодо ЗМІ та медіа-свободи.
“Наприклад, національний телевізійний марафон — ротаційна платформа каналів, які дотримуються урядової лінії у висвітленні війни — уможливив безпрецедентний рівень контролю над телевізійними новинами в прайм-тайм. Більше того, деякі ЗМІ повідомляли про те, що вже навесні 2022 року їх позбавили вигідних контрактів на наземне мовлення та чинили тиск з боку Офісу президента”, — наголошується у документі.
Крім того, у звіті Дердждепу йдеться про те, що “уряд забороняв, блокував або застосовував санкції до ЗМІ та окремих журналістів, які вважалися загрозою національній безпеці або які висловлювали позиції, що, на думку влади, підривали суверенітет і територіальну цілісність країни”.
Зазначається, що деякі спікери, які критикували владу, також “потрапили до чорного списку урядових новинних програм”.
“Журналісти-розслідувачі, які критикували владу, іноді ставали мішенню негативних кампаній у соціальних мережах, іноді через дружні до уряду канали. На свободу ЗМІ продовжували впливати й інші практики, зокрема самоцензура”, — відзначили у Держдепі.
Як відзначили у Держдепі, з початком повномасштабного вторгнення Росії відбулася консолідація телерадіомовних ЗМІ навколо державних програм.
"У 2022 році шість телеканалів (“1+1”, “Україна 24”, “Інтер”, ICTV, суспільний мовник “НСТУ” та телеканал “Рада”) розпочали цілодобове мовлення українською мовою, щоб донести до громадськості єдиний меседж воєнного часу. Кожна з шести станцій, що виробляли контент, мала кілька годин на день; вони виробляли власний контент, але координували його між собою, щоб уникнути трансляції одних і тих самих коментаторів”, — йдеться у звіті.
Зазначається, що медіа-спостерігачі висловили занепокоєння, що єдиний телевізійний ефір може в кінцевому підсумку полегшити урядовий контроль над мовленням. Вони повідомили, що існує взаємна домовленість обмежити кількість політиків, які з'являються в ефірі, та менш активно залучати деяких коментаторів і громадських діячів.
“Телевізійні станції, які вважаються пов’язаними з опозиційними партіями, включаючи “5 канал”, “Прямий” та “Еспресо”, не брали участі в об'єднаному мовленні, хоча ці три канали добровільно час від часу демонстрували цілодобові програми інших каналів. Якщо канал відмовлявся скоротити власне мовлення до менш ніж 12 годин, щоб вмістити прямий ефір, чиновники реагували на це вилученням мережі з національних цифрових наземних частот. У червні 2022 року “Прямий” і “5 канал” подали позов проти Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. Станом на кінець року ці три канали працювали на платній основі в інтернеті”, — йдеться у звіті Держдепу.
Свобода вираження поглядів
Коментуючи свободу вираження поглядів, автори звіту відзначили, що, за деякими винятками, люди на підконтрольних українському уряду територіях можуть публічно і приватно критикувати уряд і обговорювати питання, що становлять суспільний інтерес, без страху перед офіційними репресіями.
Насильство та переслідування
У звіті Держдепу йдеться про те, що ”влада іноді ініціювала та потурала переслідуванням журналістів”.
Наприклад, 5 березня блогер і адміністратор Telegram-каналу міста Первомайськ Дмитро Іваницький повідомив, що отримав погрози насильства від мера Первомайська Миколаївської області. За словами Іваницького, конфлікт між ним і мером стався після того, як він опублікував інформацію про рішення міськради про підвищення зарплати меру. Ця інформація, яку поширили й інші ЗМІ, викликала суспільний резонанс. Міський голова вибачився, заявивши, що його слова були вирвані з контексту. Поліція не розслідувала звинувачення Іваницького.
Крім того, урядовці іноді відмовляли журналістам в акредитації або доступі до прифронтових територій, посилаючись на міркування національної безпеки. Наприклад, у червні влада відмовилася продовжити акредитацію для висвітлення війни в Україні фотожурналісту Антону Скибі, який працює в канадській газеті The Globe and Mail. Служба безпеки України зажадала від Скиби пройти тест на детекторі брехні, звинувативши його в наявності російського паспорта і засумнівавшись у тому, що його робота відображає “національні інтереси” країни, наголошують автори звіту. Однак, коли це питання набуло розголосу, його акредитацію для висвітлення війни в Україні було продовжено.
Також відзначається, що надходили повідомлення про погрози з боку представників влади напасти на журналістів. Наприклад, 29 березня під час засідання Полтавської міської ради двоє місцевих чиновників погрожували місцевій журналістці Анастасії Мацько фізичною розправою, відзначається у звіті Держдепу. Місцева поліція розслідувала інцидент, а місцеві чиновники отримали повідомлення про підозру за погрозу журналістці.
Також наголошується, що надходили повідомлення про напади на журналістів, які висвітлювали теми корупції. Наприклад, 12 липня невідомі побили Володимира Сєдова, головного редактора газети “Вісті Ананьївщини” в місті Ананьїв Одеської області. Потерпілий пов'язує цей напад зі своєю професійною діяльністю, яка полягала у висвітленні корупційних дій місцевої влади. Напередодні нападу журналіст отримував численні погрози. Місцева поліція розпочала кримінальне розслідування.
“Були твердження, що влада погрожувала переслідувати журналістів у відповідь на їхню роботу. Крім того, деякі журналісти повідомили, що співробітники Служби безпеки погрожували їм призовом до армії у відповідь на критичні матеріали про владу. Деякі ЗМІ повідомили, що Служба безпеки встановила стеження за їхніми співробітниками. Наприклад, ведеться розслідування щодо стеження Служби безпеки України за незалежним медіа-порталом журналістських розслідувань Bihus.info. Газета “Kyiv Independent” також повідомила, що її співробітники перебувають під наглядом сил безпеки”, — йдеться у звіті Держдепу.
Цензура або обмеження контенту для ЗМІ
Як наголошується у звіті, неурядова організація Freedom House оцінила пресу країни як “частково вільну”.
“Незалежні ЗМІ та інтернет-сайти новин були активними і висловлювали широкий спектр думок, але уряд вжив певних заходів для обмеження ЗМІ та свободи вираження поглядів, як повідомляється, з метою протидії російській дезінформації та вирішення інших проблем безпеки у воєнний час. Багато журналістів і медіагруп повідомили про посилення самоцензури, особливо з початком повномасштабного вторгнення”, — відзначили у Держдепі.
Працівники ЗМІ стверджували, що державні службовці відмовляли їм у доступі на засідання органів влади після того, як вони висвітлювали чутливі питання, наголошують у Держдепі. Наприклад, у червні співробітники Одеської обласної ради не пустили журналістів Олександра Гіманова та Віталія Пруса з місцевої медіаплатформи “Думська” на сесію ради. Редакція розцінила це як грубе порушення права на інформацію та свободу вираження поглядів і пов'язала це з їхніми критичними публікаціями, що викривали корупцію з боку голови ради та місцевих чиновників.
“Були випадки, коли влада застосовувала цензуру, обмежувала контент і карала окремих осіб і ЗМІ за критику заходів, вжитих владою, або за висловлення проросійських поглядів, накладаючи фінансові санкції, забороняючи веб-сайти і блокуючи телевізійні канали”, — наголошується у звіті.
Зазначається, що як незалежні, так і державні ЗМІ періодично вдавалися до самоцензури, повідомляючи про історії, які могли бути розцінені громадськістю як недостатньо патріотичні або використані Росією в пропагандистських цілях.
Національна безпека
Як відзначили у Держдепі, у контексті повномасштабного вторгнення Росії та одночасного посилення дезінформаційних кампаній і кібератак, влада вжила заходів для заборони, регулювання та іноді цензури інформації, яка може становити загрозу національній безпеці, зокрема контенту, що походить з Росії та просуває проросійські погляди або дезінформацію. Влада також накладала санкції на медійних діячів і ЗМІ, а також забороняла веб-сайти і не дозволяла ЗМІ та веб-сайтам, чиї повідомлення суперечать інтересам національної безпеки, розміщувати рекламу на Facebook, YouTube та інших платформах соціальних мереж.
Деякі групи із захисту свободи ЗМІ стверджували, що уряд використовував національну безпеку як привід для того, щоб змусити замовкнути ЗМІ, які критикували його діяльність. Наприклад, муніципальна влада Запоріжжя відмовилася надати журналістам “Центру розслідувань” інформацію про ремонт доріг, проведений у липні та серпні, який нібито коштував сім мільйонів гривень ($188 000), посилаючись на міркування національної безпеки.
Неурядовий вплив
За даними Держдепу, надходили повідомлення про “напади на журналістів з боку неурядових суб'єктів”. 30 березня митрополит Української православної церкви напав на репортера телеканалу “Еспресо” Валерію Пашко під час інтерв'ю з журналістами в Києво-Печерській Лаврі, штовхнувши її та намагаючись вибити з рук мікрофон. Наприкінці року продовжилися слухання у справі бізнесмена Олександра Петровського та членів його охорони, які напали на журналістів “Української правди” та погрожували їм у Дніпрі в лютому 2022 року.
Свобода Інтернету
Зазначається, що “уряд здійснював цензуру онлайн-контенту, здебільшого під приводом національної безпеки у воєнний час”. Як відзначили у Держдепі, правоохоронні органи здійснювали моніторинг інтернету, іноді без належних законних повноважень, і вживали значних заходів для блокування доступу до веб-сайтів, як повідомлялося, з міркувань безпеки.
Українські інтернет-провайдери продовжували блокувати веб-сайти відповідно до урядових розпоряджень попередніх років з міркувань національної безпеки. Станом на кінець грудня в країні було заблоковано 1 152 сайти на таких підставах.
“На сайті “Миротворець”, який, за повідомленнями, підтримував тісні зв'язки зі службами безпеки, була розміщена база персональних даних журналістів і громадських діячів, чиї заяви і діяльність були визнані непатріотичними”, — йдеться у звіті Держдепу.
Зазначається, що у своєму щорічному звіті “Свобода в мережі”, опублікованому в жовтні, Freedom House відзначила, що повномасштабне вторгнення Росії продовжує негативно впливати на свободу інтернету в Україні. Серед викликів свободі інтернету в Україні Freedom House назвав пошкодження інтернет-інфраструктури України внаслідок російських атак, спроби Росії перенаправити інтернет-трафік на окупованих територіях через російські мережі з метою блокування веб-сайтів, а також російські кібератаки, спрямовані на критично важливу інфраструктуру в Україні.
Текст документа оприлюднений на сайті Держдепу США, передає Суспільне.
У розділі, присвяченому повазі до громадянських свобод, йдеться про свободу вираження поглядів, у тому числі для представників медіа.
Конституція та законодавство передбачають свободу вираження поглядів, зокрема для преси та інших засобів масової інформації, але влада не завжди дотримується цих прав, йдеться у звіті.
Зазначається, що президент Володимир Зеленський підписав указ про введення воєнного стану в лютому 2022 року після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Це, йдеться у документі, дозволило запровадити подальші обмеження щодо ЗМІ та медіа-свободи.
“Наприклад, національний телевізійний марафон — ротаційна платформа каналів, які дотримуються урядової лінії у висвітленні війни — уможливив безпрецедентний рівень контролю над телевізійними новинами в прайм-тайм. Більше того, деякі ЗМІ повідомляли про те, що вже навесні 2022 року їх позбавили вигідних контрактів на наземне мовлення та чинили тиск з боку Офісу президента”, — наголошується у документі.
Крім того, у звіті Дердждепу йдеться про те, що “уряд забороняв, блокував або застосовував санкції до ЗМІ та окремих журналістів, які вважалися загрозою національній безпеці або які висловлювали позиції, що, на думку влади, підривали суверенітет і територіальну цілісність країни”.
Зазначається, що деякі спікери, які критикували владу, також “потрапили до чорного списку урядових новинних програм”.
“Журналісти-розслідувачі, які критикували владу, іноді ставали мішенню негативних кампаній у соціальних мережах, іноді через дружні до уряду канали. На свободу ЗМІ продовжували впливати й інші практики, зокрема самоцензура”, — відзначили у Держдепі.
Як відзначили у Держдепі, з початком повномасштабного вторгнення Росії відбулася консолідація телерадіомовних ЗМІ навколо державних програм.
"У 2022 році шість телеканалів (“1+1”, “Україна 24”, “Інтер”, ICTV, суспільний мовник “НСТУ” та телеканал “Рада”) розпочали цілодобове мовлення українською мовою, щоб донести до громадськості єдиний меседж воєнного часу. Кожна з шести станцій, що виробляли контент, мала кілька годин на день; вони виробляли власний контент, але координували його між собою, щоб уникнути трансляції одних і тих самих коментаторів”, — йдеться у звіті.
Зазначається, що медіа-спостерігачі висловили занепокоєння, що єдиний телевізійний ефір може в кінцевому підсумку полегшити урядовий контроль над мовленням. Вони повідомили, що існує взаємна домовленість обмежити кількість політиків, які з'являються в ефірі, та менш активно залучати деяких коментаторів і громадських діячів.
“Телевізійні станції, які вважаються пов’язаними з опозиційними партіями, включаючи “5 канал”, “Прямий” та “Еспресо”, не брали участі в об'єднаному мовленні, хоча ці три канали добровільно час від часу демонстрували цілодобові програми інших каналів. Якщо канал відмовлявся скоротити власне мовлення до менш ніж 12 годин, щоб вмістити прямий ефір, чиновники реагували на це вилученням мережі з національних цифрових наземних частот. У червні 2022 року “Прямий” і “5 канал” подали позов проти Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення і Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. Станом на кінець року ці три канали працювали на платній основі в інтернеті”, — йдеться у звіті Держдепу.
Свобода вираження поглядів
Коментуючи свободу вираження поглядів, автори звіту відзначили, що, за деякими винятками, люди на підконтрольних українському уряду територіях можуть публічно і приватно критикувати уряд і обговорювати питання, що становлять суспільний інтерес, без страху перед офіційними репресіями.
Насильство та переслідування
У звіті Держдепу йдеться про те, що ”влада іноді ініціювала та потурала переслідуванням журналістів”.
Наприклад, 5 березня блогер і адміністратор Telegram-каналу міста Первомайськ Дмитро Іваницький повідомив, що отримав погрози насильства від мера Первомайська Миколаївської області. За словами Іваницького, конфлікт між ним і мером стався після того, як він опублікував інформацію про рішення міськради про підвищення зарплати меру. Ця інформація, яку поширили й інші ЗМІ, викликала суспільний резонанс. Міський голова вибачився, заявивши, що його слова були вирвані з контексту. Поліція не розслідувала звинувачення Іваницького.
Крім того, урядовці іноді відмовляли журналістам в акредитації або доступі до прифронтових територій, посилаючись на міркування національної безпеки. Наприклад, у червні влада відмовилася продовжити акредитацію для висвітлення війни в Україні фотожурналісту Антону Скибі, який працює в канадській газеті The Globe and Mail. Служба безпеки України зажадала від Скиби пройти тест на детекторі брехні, звинувативши його в наявності російського паспорта і засумнівавшись у тому, що його робота відображає “національні інтереси” країни, наголошують автори звіту. Однак, коли це питання набуло розголосу, його акредитацію для висвітлення війни в Україні було продовжено.
Також відзначається, що надходили повідомлення про погрози з боку представників влади напасти на журналістів. Наприклад, 29 березня під час засідання Полтавської міської ради двоє місцевих чиновників погрожували місцевій журналістці Анастасії Мацько фізичною розправою, відзначається у звіті Держдепу. Місцева поліція розслідувала інцидент, а місцеві чиновники отримали повідомлення про підозру за погрозу журналістці.
Також наголошується, що надходили повідомлення про напади на журналістів, які висвітлювали теми корупції. Наприклад, 12 липня невідомі побили Володимира Сєдова, головного редактора газети “Вісті Ананьївщини” в місті Ананьїв Одеської області. Потерпілий пов'язує цей напад зі своєю професійною діяльністю, яка полягала у висвітленні корупційних дій місцевої влади. Напередодні нападу журналіст отримував численні погрози. Місцева поліція розпочала кримінальне розслідування.
“Були твердження, що влада погрожувала переслідувати журналістів у відповідь на їхню роботу. Крім того, деякі журналісти повідомили, що співробітники Служби безпеки погрожували їм призовом до армії у відповідь на критичні матеріали про владу. Деякі ЗМІ повідомили, що Служба безпеки встановила стеження за їхніми співробітниками. Наприклад, ведеться розслідування щодо стеження Служби безпеки України за незалежним медіа-порталом журналістських розслідувань Bihus.info. Газета “Kyiv Independent” також повідомила, що її співробітники перебувають під наглядом сил безпеки”, — йдеться у звіті Держдепу.
Цензура або обмеження контенту для ЗМІ
Як наголошується у звіті, неурядова організація Freedom House оцінила пресу країни як “частково вільну”.
“Незалежні ЗМІ та інтернет-сайти новин були активними і висловлювали широкий спектр думок, але уряд вжив певних заходів для обмеження ЗМІ та свободи вираження поглядів, як повідомляється, з метою протидії російській дезінформації та вирішення інших проблем безпеки у воєнний час. Багато журналістів і медіагруп повідомили про посилення самоцензури, особливо з початком повномасштабного вторгнення”, — відзначили у Держдепі.
Працівники ЗМІ стверджували, що державні службовці відмовляли їм у доступі на засідання органів влади після того, як вони висвітлювали чутливі питання, наголошують у Держдепі. Наприклад, у червні співробітники Одеської обласної ради не пустили журналістів Олександра Гіманова та Віталія Пруса з місцевої медіаплатформи “Думська” на сесію ради. Редакція розцінила це як грубе порушення права на інформацію та свободу вираження поглядів і пов'язала це з їхніми критичними публікаціями, що викривали корупцію з боку голови ради та місцевих чиновників.
“Були випадки, коли влада застосовувала цензуру, обмежувала контент і карала окремих осіб і ЗМІ за критику заходів, вжитих владою, або за висловлення проросійських поглядів, накладаючи фінансові санкції, забороняючи веб-сайти і блокуючи телевізійні канали”, — наголошується у звіті.
Зазначається, що як незалежні, так і державні ЗМІ періодично вдавалися до самоцензури, повідомляючи про історії, які могли бути розцінені громадськістю як недостатньо патріотичні або використані Росією в пропагандистських цілях.
Національна безпека
Як відзначили у Держдепі, у контексті повномасштабного вторгнення Росії та одночасного посилення дезінформаційних кампаній і кібератак, влада вжила заходів для заборони, регулювання та іноді цензури інформації, яка може становити загрозу національній безпеці, зокрема контенту, що походить з Росії та просуває проросійські погляди або дезінформацію. Влада також накладала санкції на медійних діячів і ЗМІ, а також забороняла веб-сайти і не дозволяла ЗМІ та веб-сайтам, чиї повідомлення суперечать інтересам національної безпеки, розміщувати рекламу на Facebook, YouTube та інших платформах соціальних мереж.
Деякі групи із захисту свободи ЗМІ стверджували, що уряд використовував національну безпеку як привід для того, щоб змусити замовкнути ЗМІ, які критикували його діяльність. Наприклад, муніципальна влада Запоріжжя відмовилася надати журналістам “Центру розслідувань” інформацію про ремонт доріг, проведений у липні та серпні, який нібито коштував сім мільйонів гривень ($188 000), посилаючись на міркування національної безпеки.
Неурядовий вплив
За даними Держдепу, надходили повідомлення про “напади на журналістів з боку неурядових суб'єктів”. 30 березня митрополит Української православної церкви напав на репортера телеканалу “Еспресо” Валерію Пашко під час інтерв'ю з журналістами в Києво-Печерській Лаврі, штовхнувши її та намагаючись вибити з рук мікрофон. Наприкінці року продовжилися слухання у справі бізнесмена Олександра Петровського та членів його охорони, які напали на журналістів “Української правди” та погрожували їм у Дніпрі в лютому 2022 року.
Свобода Інтернету
Зазначається, що “уряд здійснював цензуру онлайн-контенту, здебільшого під приводом національної безпеки у воєнний час”. Як відзначили у Держдепі, правоохоронні органи здійснювали моніторинг інтернету, іноді без належних законних повноважень, і вживали значних заходів для блокування доступу до веб-сайтів, як повідомлялося, з міркувань безпеки.
Українські інтернет-провайдери продовжували блокувати веб-сайти відповідно до урядових розпоряджень попередніх років з міркувань національної безпеки. Станом на кінець грудня в країні було заблоковано 1 152 сайти на таких підставах.
“На сайті “Миротворець”, який, за повідомленнями, підтримував тісні зв'язки зі службами безпеки, була розміщена база персональних даних журналістів і громадських діячів, чиї заяви і діяльність були визнані непатріотичними”, — йдеться у звіті Держдепу.
Зазначається, що у своєму щорічному звіті “Свобода в мережі”, опублікованому в жовтні, Freedom House відзначила, що повномасштабне вторгнення Росії продовжує негативно впливати на свободу інтернету в Україні. Серед викликів свободі інтернету в Україні Freedom House назвав пошкодження інтернет-інфраструктури України внаслідок російських атак, спроби Росії перенаправити інтернет-трафік на окупованих територіях через російські мережі з метою блокування веб-сайтів, а також російські кібератаки, спрямовані на критично важливу інфраструктуру в Україні.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Коментарі: