«Очікування з 2026 при зарплатах з 2021 року»: українці масово скаржаться на ринок праці

В експертних колах дефіцит кадрів в Україні пояснюють суто демографічною кризою та міграцією. Проте у соцмережах на цю проблему подивилися з іншого боку.

Про це пише Волинь24.

В Threads став вірусним короткий допис, який чітко пояснив, чому насправді українці не поспішають надсилати резюме:

«В Україні всі говорять про кадровий голод. Але, може, це не тільки "нема людей"? Може, це ще й: зарплати з 2021 року, очікування з 2026, менеджмент з 2007 і вакансії, де одна людина має бути цілим відділом? Працівники теж не з повітря беруться».



Що кажуть працівники: головні тези обговорення
Реакція користувачів підсвітила кілька системних проблем у підходах до найму:

-Завищені очікування та нереалістичні вимоги. Пошукачі зазначають, що описи вакансій часто виглядають суперечливо, а від кандидатів вимагають навичок кількох різних професій одночасно.

«Деколи взагалі невідомо, кого вони шукають на роботу, бо самі не знають, що їм треба. Ще й помолодше давай, з досвідом двох попередніх життів, без дітей і сім'ї і щоб працювала 24/7».

-Спроба зекономити на штаті. Через війну компанії намагаються оптимізувати витрати, проте часто це переростає у звичайне перевантаження працівників, від яких вимагають забагато.

«В нашій економіці під час війни всі компанії очікують, що один найманий працівник буде виконувати роботу, яку раніше виконували умовно три працівника, а заробітна плата насправді не є відповідною. Молодь не хоче працювати за трьох, отримуючи кошти, за які вона не в змозі буде оплатити навіть орендовану квартиру».

-Знецінення роботи. Окремим тригером для людей є ставлення керівництва, коли реальні зусилля працівника зневажають або вважають чимось очевидним.

«Мені колись сказали: "мені не вигідно платити вам ставку, ви ж нічого не робите", коли я виконувала обов'язки двох посад і вони займали порівну часу».

-Зміна ставлення до роботи. Кандидати тепер звертають увагу не лише на наявність роботи як такої, а й на те, як до них ставитиметься керівництво.

«Люди перестали погоджуватись на погані умови — ось для роботодавців і "криза"».

Позиція бізнесу: питання виживання
Попри масову критику роботодавців, у дискусії підняли й зворотний, суто економічний бік проблеми. Для багатьох компаній низькі ставки — це не позиція сили, а спроба втриматися на плаву.

«Проблема банально в тому, що малий і середній бізнес банально не може платити нормальну зарплату, бо буде йти в мінус і закриється через 3 місяці».

Висновок
Ця дискусія показує, що «кадровий голод» має дві сторони. Бізнес під час війни часто не має бюджетів на високі зарплати, а люди просто не можуть вижити на гроші минулих років, працюючи при цьому за трьох. Тож проблема не лише в тому, що людей фізично немає, а в тому, що старі правила гри на ринку праці більше не працюють для обох сторін.

Підписуйтесь на наш Facebook та Telegram-канал , щоб бути в курсі найважливіших подій.