За що вбили керівника луцької міліції Швачку #забутийрезонанс

Питання «Хто вбив підполковника Швачку?» нагадує кіношне: «Хто вбив Лору Палмер?». В історії смерті керівника луцької міліції Сергія Швачки, якого у під'їзді власного будинку 11 травня 2002 року застрелив кілер – не менше резонансу, обговорень, загадок та очевидних відповідей, жодній з яких не судилося стати офіційною версією.

Слідство триває без малого 15 років. Із кожним новим призначенням керівника прокуратури чи міліції питання Швачки знову «випливає». Громадськість чує чергові роздуми про «справу честі», і так само – разом із правоохоронцями – у вирі нового й актуального забуває про вбивство міліціонера.

Видання «Волинь24» вирішило з’ясувати, чи пам’ятають про вбитого керівника луцькі правоохоронці, і чи є хоч найменші шанси таки розкрити один із найбільш резонансних місцевих злочинів.

ДВА ВИСТРІЛИ ВПРИТУЛ

«Десь близько восьмої ранку в двері несподівано подзвонили, – розповіла Ольга, мешканка квартири на першому поверсі. – На порозі стояв сусід. Він відправляв сина до школи, побачив, що на площадці хтось лежить обличчям донизу. І вирішив викликати «швидку». Людина не ворушилася. Я спочатку подумала – бомж, але, придивившись, узнала Швачку з п’ятого поверху.

За хвилину прибіг його шофер, потім приїхала міліція. Вони попросили в мене рушник, перевернули потерпілого на спину, і я побачила, що він поранений у груди. Що стосується пострілів, то я їх чула два, але тієї миті нічого не зрозуміла – вони були якісь глухі», – такі покази у 2002 році давала сусідка із першого поверху.


15 років по тому сусіди історію підтверджують. Начальник луцького міськвідділу міліції Сергій Швачка ходив на роботу рано, під під’їздом його звично чекав службовий автомобіль. Не винятком був і суботній день 11 травня 2002 року. Вийшовши о пів на восьму зі своєї квартири, спустився ліфтом на перший поверх. Там міліціонера вже чекав вбивця і майже впритул випустив дві кулі в груди.


Із місця злочину вбивця втік через підвал, дверцята до якого розташовані в під’їзді. Пройшовши під першим поверхом, вийшов через двері за рогом будинку – лише в кількох метрах від входу у під’їзд.

Міліція прибула на місце пригоди за п’ять хвилин. За словами деяких очевидців, закривавлений Сергій Швачка іще був живий – тяжко хрипів, ледь прослуховувалося биття пульсу. Медики ще не прибули, тож до лікарні потерпілого повезли в міліцейській машині. Однак по дорозі до лікарні його серце зупинилося.


Сусіди пригадують, що в перші дні після злочину правоохоронці активно проводили слідчі дії, а затим – пропали. За всі ці роки розслідування ніхто більше із питаннями свідків події не турбував.


Дружина покійного Швачки продовжує мешкати у Луцьку, а донька, яка зовсім маленькою лишилася без батька, підросла і нині отримує вищу освіту, щоб в майбутньому стати правоохоронцем.

БАГАТО ОБІЦЯНОК І ЖОДНОГО ПІДОЗРЮВАНОГО

Того ж дня в області була створена спеціальна слідчо-оперативна група, до якої, як повідомили у пресі, увійшли найбільш досвідчені співробітники обласної прокуратури, міліції, СБУ. Миттєво на Волинь прибув перший заступник держсекретаря МВС України генерал-полковник міліції Михайло Корнієнко, який очолив розслідування. А тодішній губернатор Борис Клімчук призначив винагороду – 50 тисяч гривень за будь-яку інформацію, яка допоможе знайти вбивцю.


Основною версією вбивства оголосили службову діяльність Швачки. Слідчі відразу встановили, що вбивця мав щонайменше одного спільника, і діяв професійно. Кілери знали розпорядок дня міліціонера, навколишню територію, будинок.


Шанси на розслідування правоохоронці називали високими: мовляв, є очевидці, які бачили осіб, котрі можуть бути причетними до вбивства, є фоторобот одного із них, відомий автомобіль, який бачили біля місця події. Зброї, з якої стріляли, не знайшли, проте виявили видовжені гільзи калібру 7,62, тож напевне знають, що стріляли із пістолета іноземного виробництва, на який було одягнуто глушник.


Аби з’ясувати, як зараз просувається розслідування, звернулися із запитом до слідчого управління поліції.

«Кримінальна справа за фактом умисного вбивства начальника Луцького МВ УМВС України у Волинській області Швачки С.Г. порушена слідчим прокуратури м. Луцька за ознаками злочину, передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України (умисне вбивство особи у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку, – ред.).

Досудове слідство вказаної кримінальної справи проводилося слідчими органів прокуратури. В листопаді 2013 року досудове розслідування доручено спеціалізованому відділу слідчого управління ГУНП у Волинській області», – йдеться у відповіді на інформаційний запит за підписом начальника слідчого управління волинської поліції Наталії Пасічник.

Також у поліції повідомили, що за весь час розслідування «повідомлення про підозру будь-яким особам не оголошувалося».

ОФІЦІЙНІ І КУЛУАРНІ ВЕРСІЇ

Правоохоронці відразу кваліфікували злочин як вбивство на замовлення, а ще заявили: воно пов’язане із професійною діяльністю міліціонера.


Як і в кожній резонансній справі, причини і версії потекли рікою. Офіційні, напівофіційні, «кухонні», про які вголос ніхто не говорив, та які люди між собою називали «стопроцентними». Пропонуємо пригадати найпоширеніші із них.

1. Помста за втручання в «темні» справи. Як повідомляла преса, за час роботи Швачки на посаді керівника луцької міліції було розкрито ряд злочинів, пов’язаних із викраденням і поверненням за винагороду престижних автомобілів. Також було припинено діяльність кількох підпільних скупок кольорових металів. Версія піддавалася сумнівам, адже це були не настільки резонансні справи, за які злочинці могли піти на вбивство. Та й начальник міліції лише координував дії слідчих, а не брав безпосередню участь у викритті.

2. Амністовані засуджені. У ході слідства міліціонери взялися активно перевіряти усіх осіб, які останнім часом повернулися з місць позбавлення волі після амністії. Очевидно, якраз відбулася хвиля таких звільнень.

3. Дивні паралелі із Ковеля. За півтора місяці до трагедії – 20 березня 2002 року, у 40-ий день народження Сергія Швачки, в Ковелі був застрелений працівник обласного УБОЗу, полковник Федір Литвинюк. У день, коли вбили Швачку – 11 травня 2002 року – у Литвинюка теж було особисте свято: йому мало б виповнитися 49 років. Такий збіг наштовхував на думку, що може мати спільне коріння.

4. Відлуння з Криму. Припускали, що на попередньому місці роботи Швачка «долучився» до ув’язнення одного із місцевих авторитетів. У період роботи Швачки на півострові якраз активно відбувалася «війна» із мафією. За три місяці 1998 року було ліквідовано 23 бандитських угрупування, порушено 129 кримінальних справ, заарештовано 40 лідерів злочинних груп… Ймовірність, що хтось із кримських бандитів не полінувався поїхати на Волинь – немала.

5. Волинський автоклондайк. У 2001 році багато мови було про величезні схеми із нелегального розмитнення іноземних автівок. Частково ті схеми вдалося ліквідувати, та чи мав до волинської митниці відношення луцький міліціонер? Принаймні, версія існувала.

6. Непосильна подать. Згідно із цією версією, початок 2000-х став епохою нового перерозподілу сил: бандитизм і рекет відійшли на задні позиції, переважно – в бізнес, а от «кришуванням» зайнялися правоохоронці. Кожен із керівників мав свій напрямок і свою ділянку, і щомісяця «збирав данину». За чутками, Сергій Швачка встановив чеченським «підприємцям» плату, що була суттєво вищою, ніж платили конкуренти з інших «бізнес-структур». За таку «несправедливість» міліціонер і поплатився.

7. Табличка ділення. Іще одна версія, яку люблять озвучувати в кулуарах, звучить наступним чином: «Та всі ж знають, що його прибрали свої. Забувся табличку ділення». Версія пов’язана із попередньою теорією, що в правоохоронних органах могли діяти корумповані схеми із неправомірного отримання винагороди за прикривання злочинної діяльності. До цієї версії люблять додавати інформацію про те, що до Луцька Швачку «привів» В’ячеслав Ходирєв, який керував волинською міліцією, а перед цим – був начальником Швачки в Алушті. Через два місяці після вбивства Ходирєва перевели на Одеську залізницю, після того – в податкову: далеко не просування в кар’єрі, та ще й очевидне «виведення» із лав міліції. Щоправда, у 2010 році на короткий термін Ходирєва знову призначали начальником волинської міліції.

Цікаво, що під час повернення Ходирєва на посаду він публічно заявив, що в 2002 році міліція допустила немало прорахунків, які обіцяв виправити. «Гортаючи матеріали справи, пригадав: під час траурної церемонії почув інформацію. Мовляв, перед тим, як Сергій Швачка вийшов із квартири, йому хтось зателефонував. Він узяв трубку, відповів… Аж змінився на обличчі, з коридору зайшов у кімнату і щільно зачинив двері. Про що говорив – невідомо. Але коли знову вийшов, то стривожено промовив: «Будуть великі неприємності…». Потім спустився на перший поверх, де його підстерігав кілер… Цікавлюся, чи перевіряли, хто телефонував? Виявляється, ніхто навіть не намагався з’ясувати… Зрештою, не тільки це. Тому, думаю, ми все зробимо, аби вбивство Сергія Швачки було розкрите. Проте гарантувати цього не може ніхто…» – розповів В’ячеслав Ходирєв в інтерв’ю «Волинській газеті».


* * *

Довідково. Сергій Швачка народився 20 березня 1962 роуц в селі Данилівка Менського району Чернігівської області. Після проходження строкової служби в Збройних силах, закінчив Севастопольський будівельний технікум і працював на будівництві. Службу в органах внутрішніх справ розпочав у 1989 році в Алушті (Крим). Паралельно закінчив Херсонську школу міліції, пізніше – Одеський інститут внутрішніх справ. У квітні 1999 року був призначений на посаду начальника відділу карного розшуку Луцького міськвідділу, а з червня 2000 року – очолив його. Наказом міністра внутрішніх справ посмертно присвоєно звання полковника міліції та нагороджено нагрудним знаком «Хрест слави».

Людмила ЯВОРСЬКА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції "Волинь24" заборонене