Донька загиблого в АТО лучанина поділилися зворушливими спогадами про батька. ФОТО

Донька загиблого на Сході України Сергія Климчука поділилася зворушливими спогадами про батька.

Про це Вікторія Климчук-Длугач написала на своїй сторінці у «Фейсбуці».

Допис подаємо без змін:

"Сьогодні моєму татові 50. Було б. Якби не війна з Росією. Я завжди кажу, що 17 серпня 2014 року під час мінометного обстрілу в селищі Хрящувате на Луганщині я втратила тата, а країна здобула ще одного Героя. Коли хтось питає, яким він був, то моє перше слово «світлим», друге – «розумним», а третє – «з гумором».

Трішки про нього:

- Мав 3 вищі освіти;

- Був практикуючим юристом, правозахисником, викладачем;

- До останніх днів - членом Козацького стрілецького братства (не плутати з тими стрьомними напівватними спілками!). Тато був класним козаком, одним з тих, які вивчають історію України та займаються реставрацією, працюють над національно-патріотичним вихованням молоді, мандрують і знайомлять мешканців інших країн з козацькою спадщиною і культурою, які були в епіцентрі усіх українських революцій;

- Був веселим і обожнював «травити» анекдоти;

- Любив українську кухню більше за всі інші. Колись привезла зі США кулінарну книгу і приготувала по ній вишуканий десерт з пісочним тістом, яблуками і вершками. Тато спробував і каже: воно то смачно, доню, але краще би борщику зварила. Те ж саме було із французькими десертами;

- Все українське було для нього дуже органічним: і вишиванки, і борщ, і сало з чорним хлібчиком (тато коли сам готував, то робив з цього цілий ритуал), і його козацьке вбрання…

- Був завжди у хорошій фізичній формі, хоча спортом не займався;

- Після 20 років паління, кинув погану звичку і не повернувся до неї навіть на війні;

- Любив подорожувати Україною і за кордоном із сім'єю і друзями;

- Мав нульову терпимість до корупції;

- Був активістом Помаранчевої революції та Революції Гідності;

- На війну пішов добровольцем у батальйон «Айдар» в пекельне літо 2014;

- На його честь назвали вулицю в селі Троянівка, де він народився. Там само скоро висадять дубову алею його імені;

- Встановили меморіальну дошку на будинку, де жила наша сім‘я у Луцьку;

- Тато посмертно отримав Орден «За Мужність ||| ступеню» та Почесного громадянина міста Луцька;

- Про нього можна почитати в таких книгах: «Айдар. Четвертий тост» Сергія Деркача, «Волинський пантеон» Олександра Дем’янюка і Геннадія Гулько і в інших, які допишу, коли згадаю;

Багато всього зроблено на його честь як одного з Героїв, але для мене він досі той, хто носив мене у себе на плечах по квартирі ввечері і співав мені пісню «Донечка маленька, сірі оченята».

З Днем народження, тату. Сподіваюсь, колись ти будеш пишатися країною, за яку віддав життя".