В Україні стрімко зникають річки та озера: чи існує небезпека

Уявіть: ви приїжджаєте до річки біля бабусиного села, де колись ловили рибу, а зараз бачите лише калюжі й очерет. Підходите до криниці — вона порожня. Здається, це кадри з постапокаліптичного фільму? Ні, це вже реальність для багатьох регіонів України.

Про це розповів відомий гідролог та докторгеографічних наук Віктор Вишневський для Телеграфу.

У деяких населених пунктах міліють річки, висихають озера, а криниці дедалі частіше залишаються без води. Від цього страждають і природа, і фермери, і прості люди, для яких вода стає дедалі ціннішим ресурсом.

140 років спостережень та рекордна спека
Сьогодні наслідки водної кризи найбільш відчутні на півдні та сході України. Річки, що впадають у Чорне й Азовське моря, нерідко пересихають повністю. Такі наслідки відчули на собі й річки окупованого Росією Криму. Саме вони наповнювали сховища та давали півострову прісну воду — Кача, Альма, Чорна, Бельбек і Танасу. Проте проблема торкнулася й центральних та північних регіонів, таких як Черкащина, Вінниччина, Житомирщина та Дніпропетровщина.

Лише за останні кілька років у Дніпропетровській області повністю висохли кілька озер, а у багатьох інших водоймах рівень води впав до критичної позначки.

Як розповідає в розмові гідролог Віктор Вишневський, офіційні кліматичні спостереження в Україні ведуться багато років.

"Систематичні дані, що відповідають сучасним вимогам, збираються приблизно з 1881–1890 років, тобто вже понад 130–140 років. За цей час ми бачимо цікаву тенденцію: починаючи з 80-х років XIX століття середня температура повітря в Україні зросла приблизно на 3 °C", — зазначає він.

За його словами, це зростання температури було нерівномірним. І якщо раніше зміни майже не відчувалися, то тепер чітко видно: кожне нове десятиліття тепліше за попереднє.

"Насправді 3 °C — це дуже багато. Для порівняння: різниця середньої температури між Києвом і Одесою становить лише близько 2,5 °C", — пояснює він.

Іншими словами, за 140 років Київ за кліматичними умовами "перемістився" приблизно на 500 км південніше. Це також стосується Херсону, Дніпра, Полтави, Кривого Рогу та інших міст.

Гідролог нагадує, що 2024 рік став найтеплішим в історії України, перевершивши навіть попередній рекорд 2020-го. Водночас кількість опадів в Україні протягом багаторічного періоду практично не змінилася.

"Зміни у кліматі добре видно й на побутовому рівні. Ті, хто живе в селах або має там родичів, знають: вода в багатьох криницях зникла, а річки, які раніше текли, пересохли. Ця тенденція особливо помітна в останні роки", — зазначає він.

Показовим прикладом є Куяльницький лиман, який вважається найнижчою точкою України. Його рівень поступово знижується: колись він був на відмітці — 5 м від рівня моря, тепер опустився приблизно до –6,5 м. Якби лиман періодично не підживлювали водою з Чорного моря, він уже давно висох би.

Не лише клімат
Кліматичні зміни — головний, але не єдиний чинник водної кризи. Проблема також полягає у сільськогосподарському освоєнні, нераціональному використанні земель та різноманітному забрудненні.

Аби оцінити достеменну якість води в Україні, потрібні щоденні заміри. Такі дослідження проводять на підприємствах водоканалу. Наприклад, Київ отримує воду з Дніпра та Десни. Щодня беруть проби, які показують реальний стан води.

Крім того, існує мережа спостережень Гідрометеослужби та Держагентства водних ресурсів. Проте й тут є проблеми: дані не деталізовані, не завжди доступні й зазвичай публікуються лише в межах певних наукових досліджень або за спеціальними замовленнями.

"Стан водойм істотно різниться за регіонами. У зонах із потужною промисловістю, наприклад на Донбасі чи в Кривому Розі, вода значно забруднена через діяльність підприємств та скиди комунальних підприємств. Масштабні скиди існують, зокрема з Бортницької станції під Києвом: майже мільйон кубометрів стоків щодня потрапляє у Дніпро. В Україні більше таких об’єктів немає. Бортничі — це найбільший забруднювач Дніпра", — пояснює гідролог.

Натомість у районах з меншою людською активністю вода чистіша. У Карпатах вона взагалі найкраща — в деяких річках її можна пити без будь-яких застережень.

"Щодо загальних тенденцій, можливо, це вас здивує, але постійного погіршення якості води в Україні не спостерігається. Чому? Раніше країна виробляла значно більше сталі та чавуну, мінеральних добрив, а також мала більше худоби й тваринницьких комплексів — саме ці чинники істотно забруднюють воду. Нині їхня кількість помітно зменшилася. До того ж, за останні роки зменшилося й населення України. Природа має здатність до самоочищення, тому я не сказав би, що існує загроза катастрофічного погіршення", — пояснює він.

За словами фахівця, основна проблема сьогодні — очищення стічних вод. У мирний час це вирішувалося модернізацією систем, але під час війни зробити це значно складніше через брак коштів.

Зникнення малої річки загрожує великим містам
То чому ж висихання річок — це та проблема, про яку треба думати прямо зараз?

Можливо, ви подумаєте: "Ну висохла якась річка десь на півдні — мене це не стосується". Утім, як пояснює гідролог: від малих річок залежать великі. Якщо пересихають малі, поступово втрачають воду й великі річки — а саме з них ми звичайно отримуємо воду для потреб людей.

"Сьогодні ситуація дещо пом’якшена тим, що населення України зменшилося, і ми навчилися ефективніше використовувати воду в сільському господарстві. Раніше полив здійснювали без урахування втрат: електроенергія була дешева, воду ніхто особливо не рахував. Зараз поширюється краплинне зрошення та інші сучасні технології, що дозволяють витрачати значно менше води", — зазначає доктор географічних наук.

Проте тенденція висихання річок залишається небезпечною: це означає втрату біорізноманіття, скорочення водних ресурсів і в перспективі — загрозу для забезпечення населення водою. Вже зараз, за словами Віктора Вишневського, життєвий простір для риби, качок, гусей та інших водних організмів значно скоротився. Риба не може існувати без води, так само як і птахи, які залежать від водойм.

"Водночас рівень води у ставках, озерах чи навіть водосховищах суттєво не впливає на врожайність. Єдиний виняток — це руйнування Каховської ГЕС 6 червня 2023 року. Раніше рівень води там був на 10–15 метрів вищий і підпорядковував рівень ґрунтових вод у прилеглих селах. Тепер вода зникла, і рослинність біля колишнього Каховського водосховища почала страждати від нестачі вологи. Однак це локальна проблема, пов’язана саме з тією катастрофою", — пояснює він.

Простий спосіб врятувати річки й не розлютити людей
За словами гідролога Віктора Вишневського, зменшення рівня води є стає подекуди критичним. Тенденція до висихання річок триватиме, бо глобальне потепління продовжується.

"На жаль, ні ви, ні я на це безпосередньо вплинути не можемо. У Європейських країнах і певною мірою у нас борються із проблемою: зменшують використання викопного палива та переходять на відновлювані джерела енергії — вітер, сонце, морські хвилі. На державному рівні потрібна політика скорочення викидів вуглекислого газу", — говорить він.

Крім того, в Європі вже давно роблять ставку на відновлення природних водних систем. Головна ідея — наблизити стан річок до природного річища. Лише у 2024 році в Європі демонтували понад 540 гребель і штучних перешкод, відновивши понад 2900 км річок.

"В Україні таких гребель і відповідно ставків понад 40 тисяч. А розібрали — у кращому випадку кілька сотень. Це крапля в морі. Частину гребель потрібно демонтувати. Це непросто, адже за десятиліття у водоймах з’явилася рослинність — очерет, рогіз, які разом із водою додатково випаровують вологу. Багато ставків залишилися навіть там, де вже немає сіл, а нижче цих гребель течії часто взагалі не існує. Проте іншого шляху немає", — пояснює Вишневський.

Водночас, за словами гідролога, у більшості випадків технічно прибрати греблю нескладно. Приїжджає екскаватор і ковшем розриває насип — і вода знову тече.

"Однак, виникає інша проблема: раніше по тій греблі люди ходили або їздили велосипедом. Коли її розібрали, люди невдоволені й намагаються відновити все як було — знову насипати землю", — додає він.

Щоб уникнути проблем після демонтажу греблі, на її місці слід прокласти трубу — бетонну, сталеву, пластикову або будь-яку іншу. Тоді вода тече природно, а люди зберігають можливість переходу через річку.

"Проте це потребує певних витрат і бажання, яких, на жаль, є далеко не у всіх", — говорить Вишневський.

Зрештою, всі ці заходи потрібно робити до того, як чергова річка зникне. Адже повністю зниклі водойми відновити дуже складно.

"Як казав Геракліт, у ту саму річку двічі не ввійдеш. Українці і не лише вони, своєю діяльністю також дотичні до зникнення своїх річок", — підсумовує він.

Підписуйтесь на наш Facebook та Telegram-канал , щоб бути в курсі найважливіших подій.