Де на Волині ночувала Едіта П'єха? МАЙНО СОВДЕПУ

Літня резиденція першого секретаря обкому, що за 17 км від Луцька, досі приймає гостей...

Навіть сьогодні доступ до колишньої обкомівської резиденції під Луцьком - обмежений. Не тому, що хтось дотепер береже таємниці компартійних часів. Просто дачу на два поверхи зі спальними номерами за велінням одного з перших секретарів обкому збудували посеред унікального лісового урочища. Облаштували довколо штучні ставки, обсадили її алеями, оточили бесідками... А з 1978-го створили на цій території ботанічний заказник. Так, маючи намір зберегти природню красу, майже недоторканним лишили і компартійне добро.

Таємнича “дача Калити” дожила до 2016-го тільки завдяки лісівникам.

І якщо говорити про умовний музей майна совдепу, то цей експонат цікавий ще й тим, що зберігся фактично у первозданному стані.
Тож, де відпочивали партійні боси у розпал “вчорашньої”епохи?..



За 17 КІЛОМЕТРІВ, АЛЕ ПОДАЛІ ВІД ЛЮДСЬКОГО ОКА

Нинішні державні мужі не повторюють помилок компартійних чинів: сьогодні заміських дач для прийомів “особливих” гостей не будують... Як варіант: тепер у кожного “особливого” - своя дача десь, скажімо, в районі Світязя.

А у 60-х роках у стінах Волинського обкому в когось визріла думка: “Чого везти столичних перевіряльників чи членів “заморських” делегацій аж до озера Пісочне на Старовижівщині чи до того ж таки Світязя, коли можна облаштувати місце відпочинку посеред природи за кільканадцять кілометрів від обкому?”.

Далеко шукати не треба: під Луцьком, між селами Гаразджа та Воротнів - і унікальний дубово-грабовий ліс, і горбистий рельєф, а за маєточком діло не стане. Не стало...

Саме в цій місцині і вирішили облаштувати райський закуток для служителів Компартії. Так він і увійшов в історію - як заміська резиденція першого секретаря Волинського обкому Федора Калити, при якому і для якого це все будувалося.

Він був одним із найбільш одіозних парткерівників в області. Навпроти імені "Федір Іларіонович Калита" нині найчастіше (чи в довідниках, чи в інтернет-енциклопедії) можна побачити сухе визначення - "український радянський партійний діяч". Із рибінспектора, вчителя, секретаря райкому Калита виріс першого секретаря Волинського обкому КПУ. Був депутатом Верховної ради УРСР трьох скликань і членом ЦК.

Свого часу ми розповідали про долю одну з будинків в Луцьку, де жив Федір Іларіонович. “Націоналізувавши” пам’ятку архітектури, колишній маєток польської заможної родини, служителі совдепу перетворили його у відомче житло для перших осіб краю. Нині споруда на Ярощука, 12 занепадає... Федір Калита, з розповідей старожилів, згодом відбув до столиці, де за цікавих обставин покінчив життя самогубством.

На цьому його компартійна кар’єра закінчилася. А заміська резиденція, яку він вибудував державним коштом, дожила до сьогоднішніх днів. І ще, мабуть, не один рік “приймала” у своїх стінах гостей і Заїченка, і Коржа, і Палажченка та інших.

Тепер на маєтку, що служив прихистком для знаменитостей та владних діячів, табличка ...”Воротнівське лісництво”.


МАЄТОК З МАНСАРДАМИ, П'ЯТЬ СТАВКІВ, ВОДОСПАД, ФРУКТОВИЙ САД - ЧИМ ДИВУВАЛИ ОБКОМІВСЬКИХ ГОСТЕЙ

Коли обкомівські покої чи то застаріли, чи то вже рідко використовувалися за призначенням, влада прийняла рішення створити у цьому місці ботанічний заказник.

Тому з 1978-го ця територія набула іншого статусу, що дозволив подбати про неї уже без партійних вказівок. Крім того, згодом влада планувала поруч, у сусідньому рочищі Ярмарківщина, створити дендропарк. У пошуках рідкісних рослин до нього колишній лісничий об'їздив чи не всю Україну.

Понад три десятка років опікувався цим заповідним місцем Віктор Романюк. Вкладав сюди душу. Прочищав місцеві криниці, обкошував стави, привіз сюди унікальні насадження - і вмів розказати про заказник “Воротнів” так, як ніхто інший на світі.

Фактично, це завдяки йому збережено історію про “дачу Калити”, її таємничих гостей. Розповідаючи про унікальність заказника, він завше згадував і про минуле. Любив переказувати місцеві легенди про Холодну криницю (джерело, що рятувало довколишніх селян від посухи з діда-прадіда), про те, що тут зовсім нема комарів, про унікальне оцтове дерево, яке привіз сюди сам, та багато іншого.

На жаль, нема уже Віктора Романюка... Сьогодні справу його продовжує син Олександр - і (так, мабуть, і мало бути) опікується цими унікальними лісовими територіями.

...Зустрічає нас при дорозі. Шлях до колишньої дачі Калити (а тепер Воротнівського лісництва, перегороджений шлагбаумом. Дотепер доступ до цих місцин усе-таки обмежений.

“Усе-таки - заказник...” - пояснює Олександр Романюк.

Ще з кілометр лісової дороги - і перед ясні очі постають найперше ставки поміж ялинами, дубами і вербами. Праворуч - і сам маєток. Дерев'яний, попід дахом ще з тих часів намальовані олені, з обох боків - веранди.

Старий асфальт аж позеленів: не так часто тепер приймає гостей резиденція... Та й резиденції тепер не такі... Замість старої алеї із туй висадили нову.

“Доводилося бачити старе радянське фото десь у татових альбомах. Напевне, із 70-х... Дуже схоже на те, що є тепер. Бо й тоді туї були маленькими”, - згадує лісничий.

Каже, за старими бухгалтерськими документами, усі приміщення у нинішньому заказнику (а обабіч дачі є ще дві хати, що колись слугували житлом для лісників) здавалися в експлуатацію у 1969-му.

Хоча очевидно, що зводилися вони раніше. Бо якщо маєток увійшов в історію як літня резиденція секретаря обкому Калити, то сам Федір Калита “правив” з 1961-го до 1969-го.

“Якщо глянути на карту, то нинішній заказник виглядає, як зелений острівок посеред полів. 690 гектарів - площа самого заказника, хоч площа Воротнівського лісництва дещо більша - 1120", - розказує. Олександр.

Ще доки не існувало заказника, на місці нинішніх ставів було два гектари суцільного болота.

"У радянські часи не могло бути в такому місці таке болото. Стави були створені штучно. Їх викопали, поставили тут чотири шлюзи, а вкінці п'ятого ставу був потужний насос, який постійно підкачував воду", - зазначає нинішній господар заказника і переймається, що через посушливий рік води у ставку тепер мало.

ВЕЧЕРЯВ ПАВЛО ПОПОВИЧ, НОЧУВАЛА П'ЄХА?..

Навіть у 70-х до воротнівського заказника привозили чимало поважних гостей: члени політбюро, артисти, перевіряльники...

Сьогодні важко знайти свідків тих поважних перемовин чи "фестивалів", що проводилися у цих стінах. Адже, думаю, навіть з місцевих до дачі в ту пору мали доступ одиниці.

Точно відомо, що під час концертного туру Західною Україною тут ночувала співачка Едіта П'єха. Очевидно, артистці хотілося спокою, тому обрала дачу посеред лісу замість респектабельного місцевого готелю.

Тут пригощали і дивували ще одну співачку - Людмилу Зикіну.

Тут приймали радянських космонатів. Зокрема, й першого українського підкорювача космосу Павла Поповича.

На Волинь часто приїздив Герой Радянського Союзу командир партизанського з'єднання (а потім і почесний громадянин Луцька, до речі) Олексій Федоров. Старожили і його бачили у місцевому лісі.

Імена кагебістів, московських чинів та інших партдіячів, які переступали поріг воротнівської обителі, залишаться невідомими...

Мовчать про це і стіни літньої резиденції: всередині все - в дереві. Атмосфера 60-х навіть досі відчутна. Обабіч коридорів на першому і другому поверхах - колишні спальні номери і навіть кухня.


***

...За останні півроку територія цього заповідного куточка помітно змінилася. Там, де колись у чагарниках ледве можна було вгадати старий сад, нині підростають молоденькі фруктові дерева... Майже п'ятдесятирічні туї замінили новими. Прочистили хащі. Додали альтанок. Прибрали біля колишніх осель лісівників (обабіч резиденції ще з радянських часів - дві хати, які колись слугували житлом для працівників лісу, а нині - пустки).

"Мені хочеться, щоби татова справа жила, щоб тут відчувалася господарська рука. Бо він неспроста віддавав цьому заказнику душу. Воно того варте", - каже нинішній лісничий Олександр Романюк.

Привиди обкому сьогоднішніх хранителів старого обійстя не тривожать, усміхаються лісівники. Тут неймовірно гарно. А цікава історія додає місцині особливого шарму...

Олена ЛІВІЦЬКА
Фото Павла БЕРЕЗЮКА