Народила мало не на підлозі: волинянка розповіла, чому назвала сина, як лікаря «швидкої»

Вона народила мало не на підлозі в хаті. А медики встигли прийняти пологи в останній момент - щойно поріг переступили!

У роботі "швидкої" - чимало екстремальних випадків. Але щоб пологи приймати, такого луцькому лікареві Олексієві Федоряченку за більш, ніж 10 років ще не доводилося. До 27-го вересня, коли й сталося це “бойове хрещення”.

“ЇХАЛИ СОБІ, ЖАРТУВАЛИ...”. А ДОВЕЛОСЯ ПРИЙМАТИ ПОЛОГИ

Це був звичайнісінький виклик. О 12.30 у диспетчерській обласного центру екстреної медицини та катастроф, що у Луцьку, пролунав дзвінок. Повідомили, що у жінки, схоже, почалися пологи.

“Тут ще таке питання: швидку часто використовують як таксі у подібних випадках. Не завжди потрібна присутність медичної бригади на місці”, - зазначає Олексій Федоряченко, який того дня саме працював.

Однак автомобіль екстреної допомоги з лікарем та фельдшером “на борту” помчав у смт Рокині Луцького району.



“Їхали собі, жартували... Десь о 12.48 вже були на місці. Та я тільки поріг переступив, як побачив, що жінка вже народжує. Навіть волоссячко дитинки було видно. Стояла просто посеред кімнати. Ще встиг спитати, чи може йти... Вона каже: “Спробую крок ступити” - і все. Ми її одразу на диван переклали. Одна ручка, друга ручка... - і дитятко народилося. На другій секунді вже продемонструвало, що живе: закричало на всю хату”, - емоційно розказує лікар.

Олексій працює на "швидкій" з 2001-го. Більшість свого медичного стажу здобував у цій сфері, раніше, правда, кілька років викладав хірургію у Ківерцівському медучилищі.

“Якщо ти лікар з медицини невідкладних станів, то звикаєш до різного, - усміхається він. - Але до цього випадку я приймав пологи хіба ще в університеті, на фантомі (манекені, - авт.)”.

Звичайно, не тільки мамі довелося пережити цей екстрим. У лікаря теж одразу після появи хлопчика на світ сльози на очі виступили. Найперше від того, що все обійшлося.

Там же, в хаті, перерізали пуповину, замотали дитятко, разом із мамою їх перенесли у швидку - і помчали до районної лікарні, що у селі Липини під Луцьком.

“Я ЇЙ КАЗАЛА: “ТІЛЬКИ НЕ СІДАЙ”, А В САМОЇ ТРЯСЛИСЯ РУКИ”

А що ж мама? 22-річна мешканка Рокинів Марія Ліпатова ніколи не думала й не гадала, що їй доведеться пережити щось подібне.

У Марійки то вже друга дитинка. Із батьком дитини жінка не одружена. Та й поки найбільшою опорою для неї та двох малюків є нині батьки.

Старша донька, півторарічна Ніка, з’явилася на світ у лікарні. Теж швидко, буквально за півгодини. Але без ексцесів. Друга вагітність у жінки проходила добре. Ще 18-го вересня Марія була на консультації у свого лікаря. Запевняє: медики на госпіталізації до пологів не наполягали. Прогнозували, що народжувати їй 25 - 28 вересня. Тому речі вже були готові.

Того дня жінка почувала себе добре.

“У нас малина є. Такий собі бізнес робимо невеличкий. Мама йшла до тієї малини. І я собі взялася їй помогти. Аж вертаємося назад, а я чую, що живіт починає поболювати. Прилягла в хаті трошки - а болить сильніше. Ми стали збиратися в лікарню”, - переповідає події того дня.

У бабусі немовляти, Ірини Овчарової, і досі голос тремтить, як про цей день розповідає. Коли Ірина зрозуміла, що донька вже народжує, взялася дзвонити у "швидку". Поки машина їхала, у жінки почалися перейми. Коли Ірина на дорозі виглядала "швидку", у дочки відійшли води.



“Я їй казала: “Тільки не сідай!”. А в самої руки тряслися і сльози текли. Розуміла, що треба лікаря, бо раптом щось...” - розповідає Ірина.

За ті хвилини Марія згадала все, що читала про пологи.

“Тільки побачила лікаря в дверях, одразу народила. Це щастя, що вони швидко приїхали і що все зробили професійно. Ви ж бачили нашу дорогу: тут швидко не поїдеш. І лікар, і фельдшер - реально молодці! Хай їм Бог повертає здоров’я!” - каже молода мама.

Лікар після того ще довго приймав вітання від колег, що професійний іспит склав успішно. У тому, що все трапилося саме так, каже Олексій Федоряченко, нема кого винити. І жінка насправді навряд чи могла передбачити, що її маля таке жваве. Так уже розпорядилася Доля.

“Уже в лікарні медики найперше кинулися до мене. Мовляв, як таке допустила. А хто ж знав! Але вже на другу добу нас виписали додому. Там тепер довго не тримають. Все добре”, - згадує Марія.

Хлопчик народився із вагою 3 кг 405 гр. Здоровий. А позаяк до пологів імені йому навмисне не обирали, то після них мама задумалася, як же назвати такого парубка.

“Хіба тут можна було інакше назвати? Тільки на честь доктора! Тому Марійка вирішила: хай буде Олексієм!” - сміється бабуся.

А тим часом головний герой цієї публікації мирно сопе у колисці...

Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.

P.S. У цій історії про один із буднів лікарів Волинського центру екстреної допомоги чимало дивних збігів. Звичайний виклик. У бригаді - аж два Олексії. І лікар - Олексій Федоряченко, і фельдшер - Олексій Костюкевич. Хлопчику, який так стрімко попросився на світ судилося зватися теж Олексієм. І це насправді другі пологи “наживо” для лікаря, який їх приймав. Перші були, коли народжувала його дружина... . Тоді у подружжя Федоряченків народився син. І як ви думали його звати?.. Так точно - Олексій!

Передрук цього матеріалу заборонено.