«З’явився чорний силует і почав мене кликати»: про паранормальне озеро на Волині

«Старі люди говорили, що тут зовсім немає дна, мул і неможливо виміряти глибину, а ночами по воді ходить нечиста сила і заманює в Безодню…»

Безодня – Невеличке озерце (всього 0,17 га) в селищі Цумань Ківерцівського району. Басейн річки Прип’ять, розташоване на околиці, поблизу дороги. В офіційних джерелах йдеться, що глибина не визначена.

Про місцину ходить чимало чуток. Старожили дивляться на неї з острахом і бояться говорити, а молодь час від часу випробовує долю і жартує зі смертю. Намагаються довести, що «їх таке не бере».

«Немало там людей втопилося, немало душ забрала ця нечиста сила», – говорить Ярослав.

Чоловікові 66, народився і виріс в Цумані. Про Безодню йому розповідав ще його батько: «Історій багато, але вже так і не згадаю, чимало часу минуло. Хоча, знаєш, в мене є своя, але спогади дуже болючі…»

«А ВІН, ЯК ПОПЛАВОК, ПОЧАВ… ТАК І ЗАТЯГНУЛО»

Ярослав опустив свій погляд і почав розповідати…

«Пам’ятаю я той день погано, бо перелякалися всі, і сталося дещо таке, що дітям малим краще було б і забути. То років 13 тоді було. Компанія наша, хлопці-шибеники, любили влітку зібратися разом і ходити на річку купатися. Пам’ятаю точно, що був я, Василько малий, Петро, Сашка і ще хтось, але ж то багато часу минуло. На Путилівку зазвичай ходили, то та, що поруч з Безоднею. Але чорт би побрав те місце… Та він його, схоже, що й побрав. Погода тоді була погана, збиралися вже йти додому, але один з наших побіг ще до Безодні. Йому ж не слабо. А за нами ще один менший уплентався, 7 йому було. І поліз він у воду, каже, що просто ноги намочити і все, так ми й не казали нічого. Відвернулися на хвилину, а його вже й немає. Просто зник. Тут раптом виниряє прямо по центру озера, ну ми й кинулися до нього. А він, як поплавок, почав… То винирне, то знову його затягує, і так багато-багато разів. Не встигли ми… Втопився. Так і затягнуло».

На очах Ярослава з’являються сльози: «Якби ж ми знали, що то все правда…»

«МІСЦЕ Й СПРАВДІ ЛИХЕ»

Ще батько Ярослава Андрій розповідав, що колись існувала легенда про те місце і про Безодню. Застерігали всі дітей туди не ходити і взагалі триматися подалі.

«Казали, що багато років тому на місці, де зараз прірвище, стояла церква. Зазвичай їх будували на пагорбах, а цю чомусь навпаки.

Облюбували ту церкву цигани. Коней своїх ставили постійно і ще й людей обкрадали. Всі знали те місце як шахрайський куточок. А до самого храму ходили грішники на «халявний» пайок і кагору сьорбнути. І в один день Бог просто вирішив відправити будівлю на той світ і забрав її в безодню. З того часу це озерце на краю села так і називають – Безоднею», – Ярослав розповідає і посміхається. Каже, що не певен, чи правда це все, але «місце і справді лихе», додає.

«ТАКЕ ПРИВИДІТИСЬ НЕ МОГЛО»

Тут його погляд потускнів, і далі змову вів він не так весело.

«Був в мене один друг, покійний вже, Василь», – Ярослав взяв Біблію, яка лежала поруч, і каже, що говорити про таке без Святого письма в руках боїться.

«Часто рибалили разом на Путилівці. Зазвичай ходили, поки ще темно, година 5-та – 6-та. А то щось Василю заманулося ще раніше вудку покидати. Пішов сам. На Путилівці нічого не клювало, вирішив випробувати удачу на Безодні. Йому розповідали, що там отакенні линки водяться (показує руками сантиметрів 40 – авт.), хоч і невідомо звідки вони там взялися. Каже, сидить в комишах (а тоді їх ще не обривали), аж раптом прямо перед ним з води піднімається «Щось». Перед ним прямо по центру Безодні почав з’являтися силует… Не хочу називати кого, боюся я цього всього, та й лихе прикликати не хочу», – Ярослав перехрестився тричі і продовжив розповідь.

«Силует той був високим і чорним, обриси якісь незвичні і неприродні. Василь підскочив на ноги і почав вудки збирати, вже хотів дати дьору, як те «Щось» почало його зупиняти. Каже: «Не втікай, не втікай», а він, як кинув ті вудочки, так і шмигнув звідти подалі. В темряву більше ніколи рибалити не ходив. От дочекається світла і тільки тоді, щоправда, вже із саморобними вудочками, бо своїх так і не знайшов. Клявся, що ж привидітись таке не могло, бо тверезий був і в ясному розумі. На власні очі бачив, як силует з’явився з води і почав його заманювати», – переконує Ярослав.

Люди кажуть, що багато підводних течій там є і потужні джерела пульсують з глибини.

«Купатися туди зараз ніхто не ходить, максимум, то молодь бунтує проти встановлених правил і на п’яну голову лізуть туди. Пропливуть метр-два і вистрибують з води», – каже чоловік.

А ще розповіли мені про одну прикмету, яка, за словами селян, ніколи їх не підводила. Кажуть, що «як тільки вода в Безодні починає мутніти, то вже за добу відразу починається негода».

Валерія КОЛІСНИК
Фото автора

Передрук заборонено.