У місті на Волині відбулася лекція-презентація про репресовану інтелігенцію. ФОТО

У четвер, 26 грудня, у Любомльському краєзнавчому музеї відбулася публічна лекція-презентація місцевого краєзнавця, колекціонера Миколи Дзея на тему "Репресована інтелігенція м. Любомль (до 80-річчя від часу репресій, здійснених радянською владою по відношенню до місцевих жителів)".

Про це на своїй сторінці у фейсбуці написав директор Любомльського краєзнавчого музею Юрій Фініковський.

Під час заходу присутні мали змогу ознайомитись із біографіями відомих громадсько-політичних діячів м. Любомль у міжвоєнний період – Василя Мохнюка та Івана Сидорука, презентовано також окремі світлини, які висвітлюють їх життєвий шлях.

Участь у заході взяли вчителі навчальних закладів м. Любомль, учні, жителі та гості міста, представники ЗМІ та ін.

Довідково:

Василь Юстимович Мохнюк народився 13 липня 1895 року у м. Любомль Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. В 1904-1910 роках навчався у місцевому сільському двокласному училищі. Після закінчення навчального закладу працював на посаді обліковця в одному із приватних банків м. Смоленськ. У 1915 році був призваний на військову службу, яку відбував у м. Новий Петергоф поблизу м. Санкт-Петербург. Згодом переведений в штабну канцелярію. До кінця Першої світової війни Василь Мохнюк перебував на Ризькому фронті.

У 1917 році, повертаючись на Волинь, зупинився у м. Житомир, де брав участь у формуванні українських військових частин. В період Української революції воював проти більшовиків та поляків. У 1919 році в районі міст Броди-Радивилів потрапив у польський полон, перебував у таборах для військовополонених у м. Домб'є, Ланьцут.

Повернувшись з ув’язнення у м. Любомль, Василь Мохнюк поринув у громадсько-політичне життя. У 1922 році він обраний до складу повітового відділу сеймику Любомльського повіту, бере участь у передвиборчій агітації «Блоку національних меншин». Як кандидат у посли сейму був зареєстрований у Ковельському виборчому окрузі, однак пройти по списку партії йому не вдалося.

У лютому 1924 році одружився на жительці м. Любомль Афанасії Оліферович, з якою виростили двоє дітей.

До сейму Василь Мохнюк потрапив у 1923 році замість іншого українського посла Миколи Пирогова, позбавленого польською владою депутатського мандату. 21 червня того ж року він урочисто склав присягу народного обранця.

22 лютого 1924 року Василь Мохнюк увійшов до складу посольського клубу Української соціал-демократичної партії . В грудні того ж року відмовився підтримати рішення колег увійти до комуністичної фракції, деякий час був позафракційним. Працював в еміграційній та бюджетній сеймових комісіях, був автором 23 інтерпеляцій, один раз виступав з сеймової трибуни.

Зокрема, у 1924-1925 рр. посол Василь Мохнюк підтримав звернення колег щодо боротьби з кризою в господарстві та економіці країни, матеріального забезпечення молоді на випадок безробіття, організації українського та іншого шкільництва, амністії політв’язнів тощо.

На особливу увагу заслуговує його запит від 10 квітня 1924 року до міністра земельних реформ, землеробства і державного майна з приводу відбирання землі у селян і розподілу її між осадниками в Любомльському повіті. «Малоземельні і безземельні селяни на українських землях, включених до Польської держави, знаходяться нині в жахливому становищі. Весь державний, господарський тягар покладений на них польським урядом у формі різного роду податків і данини, зруйнував і без того злиденний їх маєтковий стан, а уряд зовсім не відчуває обов’язку прийти на допомогу. Систематично запроваджувана колонізаційна політика на українських землях є яскравим доказом того, що польський уряд вбачає дві категорії населення. Одна з них користується величезною державною допомогою, а друга - в цім випадку українське і інше місцеве населення - несе лише тягарі і замість цього крім політичного і соціального, культурного утиску, від уряду абсолютно нічого не одержує....», - йшлося у зверненні.

У червні 1925 року Василь Мохнюк повернувся до складу Українського посольського клубу.

Паралельно з депутатською діяльністю молодий політик був активним і в громадському житті м. Любомль. Зокрема, підтримував місцевий аматорський драматичний гурток, організував створення в місті споживчого кооперативу «Самопоміч», сприяв проведенню кооперативних курсів тощо. За участі Василя та Афанасії Мохнюків в м. Любомль було засновано книжковий магазин «Наша культура», де можна було придбати україномовну літературу.

Після розпуску сейму 28 листопада 1927 р. Василь Мохнюк склав свої повноваження посла. В наступному році він брав активну участь в передвиборчій кампанії, представляючи партію «Сельроб»(правиця). У 1930 році був заарештований польською поліцією за підозрою у зв’язках з Комуністичною партією Західної України. В період досудового слідства перебував у в’язницях м. Ковель та м. Луцьк. 25 квітня 1931 року рішенням суду Василь Мохнюк був звільнений у зв’язку з відсутністю доказів.

З початком Другої світової війни був включений у склад тимчасового комітету у м. Любомль, який мав урочисто зустрічати Червону Армію. Від часу встановлення радянської влади, Василь Мохнюк продовжував працювати в книгарні, а його дружина влаштувалась на вчительську роботу.

24 грудня 1939 року Василь Мохнюк був заарештований Любомльським відділом НКВС за підозрою у зв’язках з ОУН. Покарання відбував у Ковельській в’язниці, згодом переведений в Луцьку тюрму. У квітні 1940 року дружину та дітей арештованого було вислано в Казахстан.
Ймовірно, Василь Мохнюк був розстріляний органами НКВС в Луцькій тюрмі 23-24 червня 1941 року. Посмертно реабілітований у 1967 році.;

Іван Сидорук: народився і виріс у Любомлі. Воював у складі українських військових формувань у 1918-1919 рр. В міжвоєнний період був активним учасником "Просвіти" у м. Любомль, керував українським драматичним гуртком, співав у церковному хорі. У 1933-1939 рр був заступником бургомістра у м. Любомль. Репресований у 1939 році радянською владою. Помер на засланні у 1943 році.