Порається по господарству та грає у футбол: як у волинському селі живе темношкірий зять

У селі Журавники Горохівського району живе інтернаціональна родина.

Це вже другий шлюб Наталки, яка розлучилися і залишилися з двома дітьми, - повідомляє "Волинь-нова".

Каже, що, наживши двох діточок, чоловік ніяк не хотів усвідомлювати, що вже не парубок. І тоді вона подала на розлучення.

Однак після цього жінка зустріла Дігзона. Наталя розповіла, що вони познайомилися три роки тому завдяки Інтернету.

Незнайомець не злякався, що у жінки вже є двоє дітей. Вони часто говорили про це під час телефонних розмов.

"Його завжди спокійний голос став для мене наче наркотик", — повернулася Наталя думкою у ті дні.

Розповівши про все мамі, вона поїхала на перше побачення. Зустрітися домовилися в Луцьку на автостанції. Впіймала себе на тому, що шукала в натовпі темношкіре обличчя, а коліна аж тремтіли.

Дігзон прийшов зустріти її з другом. У квартирі товариша познайомив із багатьма своїми земляками. Ті роздивлялися її, розпитували, розказували–розхвалювали Дігзона, який, як виявилося, навчався в Україні.

Усе складалося добре. Їздила до Луцька, не приховувала свої почуття від мами, яка зголошувалася допомагати глядіти внуків. Дігзон уже хотів побачити Наталчиних синів. Засперечалися, де житимуть. Дігзон навідріз відмовився їхати в Журавники, вона — у Луцьк. А

Однак одного дня Дігзон таки наважився переїхати в село.

У Журавниках інтернаціональна сім’я мешкає в оселі, яку ще збудували покійні Наталчині бабуся Надія і дідусь Святослав.

Дігзон трохи побоювався, що Наталчині односельці зустрінуть його недоброзичливо, але страх швидко зник. Звичайно, спершу люди придивлялися та тепер Дігзон — свій у Журавниках.

Упродовж трьох років подружнього життя у сім’ї Акумбів народилося двоє діток. Підростає донечка Аліса, Даніелеві цими днями виповнилося три місяці.

Також родина виховує й двох дітей Наталі від першого шлюбу дев’ятирічного Іванка та п'ятирічного Іллю.

"Дітей чоловік любить усіх однаково", — гордиться цим Наталка.

Також жінка розповідає, що Дігзон призвичаївся й до сільської роботи. А вона з любов’ю готує йому борщ, вареники і голубці — ними чоловік дуже любить смакувати.

Також Наталя підтримує зв'язок й з родичами Дігзона з Конго. До них часто телефонують його сестри. Наталка запрошує їх у гості й сама хотіла б побувати на батьківщині чоловіка. Жити в Конго не планує, бо там неспокійно.