Є речі, які мають попит + приносять радість, користь, благодійність. Аналогія з п'яним сусідом недоречна. А ще є суспільний інтерес. У цьому випадку він великий та стабільний. Є людина, є її аудиторія. Про художній рівень можуть судити лиш експерти, але відвідувачі голосують ногами, а клієнти - грошима. Як бачимо, з цими показниками все в нормі, значить, людина цікава та приємна значній частині публіки, а не лише під'їзду, котрий плаче від акордеоніста-сусіда.
Невідь що. Це яка має бути ущербна людина-клієнт, щоб платити комусь кошти за спільний похід в кіно чи на каву? 20 років у сфері торгівлі і ідеї настільки вичерпалися, аби продавати спілкування? Людське спілкування - не об'єкт для торгу. Якщо мова про гостей міста, це має бути повноцінний екскурсійний супровід. Але для того принаймні треба завершити курси екскурсоводів. Щоб допомагати з проблемами, треба мати освіту психолога, а не "всі ми в певній мірі". А торг спілкуванням - це вже край. Чекаємо наступних проектів на кшталт "чоловік напрокат" чи "жінка напрокат". Ще можна комусь дітей напрокат здавати. А раптом нема в когось?..