Оригінальні вітання з Новим 2017 роком від волинських журналістів

Поки прості волиняни дістають із архівів наймиліші смс-ки з попередніх років і обдумують, що б такого оригінального набажати друзям-родичам, волинські журналісти у соцмережах уже добу як один поперед одним вітають, бажають, дякують. Аякже – за словом в кишеню не посилай…

Отож, за годину до свята пропонуємо невеличкий майстер-клас від профі.

Олена ЛІВІЦЬКА:
Він був важким, той 2016-й... Він ставив підніжки. Іноді пхав ножа в спину. Іноді несподівано подавав руку. Він змушував думати, працювати, усміхатися труднощам. Він показав, де чорне, де біле, а де - сіре-сіре... Він дав стільки неймовірних зустрічей і нових людей!..

І - , як каже моя донечка: "Мамо,то нічого, що я погано написала, головне, щоб всі здоровенькі були, правда?"...

Якось так годиться: подякувати вже тому 2016-му. Загадую, словом, мрію на 2017-й... Всіх зі святом! Хай збуваються Ваші мрії!

Наталка ПАХАЙЧУК:
Па-па прекрасний 2016-й! Ти не приніс ніякої біди і на тому великі спасибі! За те, що поганих людей на відстань витягнутої руки не допускав, теж дякую!

Ольга МАГАС:
В кінці року традиційно треба підбивати підсумки. Що ж, багато чого зі списку "Плани на 2016" я не виконала. Я ні фіга не схудла, не пофарбувалась на блондинку і не придбала чорну сукню. Не об’їздила топ-10 наймістичніших замків україни, не набила тату (на радість батькам), не пішла на курси водіїв (на радість пішоходів) і не навчилася готувати (на біду чоловіка). Я не встигла прочитати 50 книг і не навчилася плавати. Коротше, минулий рік я, на перший погляд, прошльопала досить успішно. Але...

Я дожила до наступної новорічної ночі, а це в нашій країні упше мегадосягнення. Моя сім’я зустрічатиме 2017 рік у повному складі та здоров’ї, у мене прекрасна робота з офігеннішим колективом. У мене люблячий чоловік, який лшається поруч у найважчі хвилини, і прекрасні діти, які роблять усе можливе, аби в новому році в мене був ще й новий ремонт))

Тож, друзі! Вітаю всіх вас зі святами! Хай рік, що минає, забере з собою все гидке і непотрібне, а рік, що от-от постукає в двері, дасть мільйони нових вражень, хороших подій, приємних сюрпризів та знайомств.

ПиСи: Дякую, що були зі мною протягом року! Обіцяю, що не відстану від вас і наступного!

Юлія ФІНЬКОВСЬКА:
Є у мене в традиційному різдвяному фільмі «Сам удома» найулюбленіший момент. Це коли Кевін залишає собі одного іграшкового голубка, а іншого віддає тій дивній (і тим-таки красивій) пані, аби закласти міцну вірну дружбу між ними.

Є у мене дві серйозні залежності в житті – то вірші і люди. І якщо з першим я сама даю раду, то від другого залежу аж дуже.

Словом, хочеться у цей 365-й день подякувати усім моїм людям.

Людям, котрі були поряд, котрі казали важливі слова, котрі обіймали, котрі висушували водоспади, котрі вражали, котрі ділилися емоціями, котрі приносили мандаринки і книги, котрі дарували китів і спокій, котрі смішили, котрі робили впевненішою, котрі давали відчути себе потрібною, котрі надихали і надихають постійно...

А ще хочеться особливо подякувати усім, які не вірили в мене, не любили, не берегли, не цінували (й усі інші «не»), адже завдяки вам я змінювалася, ставала сильнішою і відважнішою.

Дякую! І хай з року в рік з усіма вами будуть потрібні, затишні і справжні люди, яким дуже хотітиметься дарувати голубів і любов!

Анатолій КОТЛЮК:
"Рік Інший Лайно Те Саме" майже цитата

Богдана СТЕЛЬМАХ:

Витікає до останку ще один рік...

Світ у ньому крутився шалено, засипаючи дні мої новими знайомствами, подіями і відчуттями. І це було не просто прекрасно - це було неймовірно.

Там пахло кавою в улюбленій кав"ярні, розмовлялося з дорогими серцю людьми, сміялося-раділося від зустрічей і плакалося від розлук... Там жилося на повний подих...
Тож дорогі мої друзі, подруги, хороші приятелі та приятельки, мої рідні, близькі й далекі відстанню і часом!

Дуже-предуже дякую кожному і кожній із вас, що були зі мною реально-віртуально весь цей рік!
Зичу вам у році прийдешньому лише позитиву, розправлених крил, найчарівніших висот і безмірних просторів!

Щастя і миру в кожну домівку і в наш спільний із вами дім!

Інна РОЙКО:
2016-й був непростим роком. Емоційна м'ясорубка. Багато змін: поганих, добрих, випадкових. Щиро радію, що за день про нього можна буде говорити у минулому часі.

Від наступного року чекаю небагато. Сподіваюся, що він і надалі дозволить залишатися людиною попри будь-які екстремальні ситуації. Ну, з богом, парасю.

Андрій МОШКУН:
Дякую, старий!

Ти був багатим на треші і трабли. Чуваче, ти допоміг втілити те, про що раніше тільки мріялося. Багато перемог та успіхів. Багато уроків і набитих гуль. Ти трішки скупердяй, бо залишаєш з собою когось такого рідного і дуже потрібного, але то, напевно, ваш свідомий вибір.

Старий, я не буду тобі нічого обіцяти, не буду скрінити і постити хештеги.. Я просто стану кращим у 2017. Чесне мошкунівське!


На заголовному фото – червоні черевички Вікторії ЖУКОВСЬКОЇ, яка просто, але не без смаку набажала всім щастя-здоровля (хіба є щось важливіше?) і втікати рубати олів'є (тобто – зажди мати можливість усе робити вчасно).

З Новим 2017 роком!