Звідки в луцькому парку з'явилася «Бригантина»? МАЙНО СОВДЕПУ

Той, хто привіз «Бригантину» до Луцька, жодного разу на ній і не був. Ні тоді, коли на пасажирському судні в центральному парку діяло дитяче кафе, ні тоді, коли його перетворили у "генделик" для бажаючих «освіжитися» пивком…

- Я й сам не знаю, чого там не був. Часу не мав, - ховає у вусах щедру посмішку останній капітан останнього луцького судна Володимир Будчик. – Треба бути сходити на День Незалежності… Є там ще щось?

Поки – є. У його домашньому фотоальбомі - відповідь на питання: а звідки ж узялася у луцькому парку та сама «Бригантина»…



ДО 1984-го «БРИГАНТИНА» БУЛА … «МИКОЛОЮ КУЛІШЕМ»

На ту пору лучанин Володимир Будчик був капітаном луцького судна «Яструб». Точніше «Ястреб»… Російською. Це, мабуть, все, що було у тому судні російського, бо «душа» у нього – на сто відсотків волинська. Так-от капітану поставили завдання: транспортувати до Луцька з Рафалівки пасажирське судно.



- Сказали, що буксир дотягне до Рафалівки. Там міст такий дерев’яний стояв. Ми її там трохи притопили і потягнули. Десь у мене є цей момент на фото. Зараз… - Володимир Будчик давно вже не брав штурвалу до рук, та й його корабель «наказав довго жити». Але чоловік досі працює на території колишнього луцького порту на вулиці Шевченка: ремонтує автівки.

Як виявилося, «Бригантина» у Луцьку з’явилася не просто так. Це був подарунок працівників Херсонського суднобудівельного заводу. Невідомо, щоправда, у кого і взамін за що виникла ідея про такі «дарунки». Очевидно, йшлося про підготовку обласного центру до 900-ліття міста, яке гучно відзначали у 1985-му. Свого часу тодішній голова Луцького міськвиконкому Костянтин Литвиненко розповідав, як ретельно готувалися до ювілею.



Мало того, таких кораблів було два. Один із них, херсонський, опинився в Луцькому парку, інший, нібито київський, - у Нововолинську.

З ДНІПРА НА СТИР: «РАКЕТА» СТАЛА ДИТЯЧИМ КАФЕ

Капітан судна «Ястреб» Володимир Будчик – чи не єдиний, який легко може розвінчати міф про те, що «Бригантина» колись ходила Стиром.

- Дніпром – так, а Стиром – то хіба на буксирі, - запевняє чоловік.

Судно, яке нині можна побачити у луцькому парку, - це так звана «Ракета». Саме так називалася серія радянських пасажирських річкових суден на підводних крилах. Якщо вірити «Вікіпедії», випускали «Ракети» з 1957-го до 1970-го. Усього подібних – до чотирьох сотень. Родом «Ракета» з Криму, серійний випуск таких суден налагодили на Феодосійському суднобудівному завод «Море».



Традиційно в Україні «Ракети» експлуатували на Дніпрі та Південному Бузі. А у 80-му їх почали замінювати більш потужними пасажирськими теплоходами… Долі багатьох «Ракет» були такими, як луцької та нововолинської: стати пам’ятником річкового судноплавства десь на окраїнах Радянського Союзу. І дожити до того часу в Україні, коли про річкове судноплавство у багатьох містах можна буде говорити тільки в минулому…

Зрештою, стараннями Володимира Будчика та його екіпажу судно «Микола Куліш» дотягнули буксиром до самісінького парку. Звідти його з допомогою крану підняли і поставили на канаві поблизу центральної алеї парку.

Уже навряд чи дізнаєшся, хто і як «перехрестив» судно на «Бригантину». Але назва легко «пішла в народ» і прижилася на віки.
У багатьох лучан «Бригантина» збереглася на старих світлинах. Вкінці 80-х - напочатку 90-х кожен другий, хто відвідував луцький парк, поспішав сфотографуватися на місточку із білим судном за плечима.

Особливо любили «Бригантину» діти, бо тут продавали морозиво. Як зізнаються лучани, що пам’ятають ті роки, тоді морозиво у різних торгових точках луцького парку продавали однакове. Та здавалося, що саме тут – воно особливе.



…А ТЕПЕР - «РИГАНТИНА». І НЕМА НА ТЕ РАДИ

Спроба спровокувати лучан до роздумів над долею іржавого судна на одній із канав у луцькому парку, зініційована «Волинь24», вилилася у жваву дискусію.

У когось судно в оточенні ряски асоціюється зі спогадами про дитинство і найсолодше морозиво у світі. Хтось бачить у «Бригантині» ніщо інше, як купу брухту. Хтось би зробив тут музей судноплавства… Але, схоже, тому, хто нині господарює на «Бригантині» не до музеїв.

Десь у 90-х судно передали у власність приватному підприємцеві Дмитру Москвичу, депутату Луцької міської ради одного з попередніх скликань. Саме з його «легкої» руки колишнє кафе стало фактично «генделиком». В такому статусі доживає віку поміж ряскою.



У будні дні «Бригантина» працює рідко. Торгівлю тут проводять частіше у вихідні.

…Йду в розвідку. 16 липня. На окраїні парку гучно грає музика. Магнітофон просто під вікнами корабля. За столиками перед «Бригантиною» - людно. Хтось п’є пиво, хто навіть смакує шашликами з одноразової тарілки. За судном в’ється вгору запашний дим, там – мангал.

- Є морозиво? – питаю перше, що збрело в голову.

- Холодильник поломаний, - дивиться на мене здивовано продавець старшого віку.

Хм. Напевне, за морозивом сюди ходять рідко.



У салоні судна – кілька столиків. Порожній холодильник. Барна стійка. І - полиці з чіпсами та сухариками. Брудно. Душно. І не без «запашку».

Іншого дня пощастило зайти в «Бригантину» з «чорного входу». Як і де у таких умовах готують їжу, можна хіба здогадуватися.

Сторож охоче ділиться номером власника іржавого судна. Але абонент «Діма Кузьмич» уперто мовчить…

- А цей об’єкт у приватній власності. Нема на нього впливу. Он бачите, пофарбувати не можна змусити… - розводить руками директор департаменту ЖКГ Луцької міської ради Юрій Крась, якого випадково зустрічаю поряд (у парку активно тривають ремонтні роботи).

Відправити іржаву «Бригантину» в самостійне плавання (тобто прибрати її кудись подалі з луцького парку) кілька років тому брався ще перший заступник Луцького міського голови Святослав Кравчук. Мовляв, або тут буде нормальне кафе, або хай швартується де-інде. Але, як видно, даремно.



***

Ліниво потягуються на сонці сторожові пси.

І якось аж навіть цинічно над іржавим судном «розпинається» жовто-синій стяг.

Олена ЛІВІЦЬКА.