«Часом у дорожників треба забирати лопату і бити нею по голові», - Іван Мирка

Коли домовлялися про розмову, він і словом не обмовився, що нині у відпустці. Заходжу у скромний кабінет. Увагу привертає величезна карта автомобільних доріг краю, яка промовисто каже: «Ти на місці», на поличках – декілька світлин і портрет Степана Бандери.

- Це я з Батьком, це – з друзями-«самооборонівцями», а це – бруківка з Грушевського. Степан Бандера – мій Герой, тут без коментарів, а Пилип Пилипчук (міністр шляхів УНР) – приклад для наслідування, бо в свій час виступав за розрив транспортних зв’язків із Росією, що актуально й тепер, - із гордістю каже він. – Ще хочу повісити на стіні кілька ікон.

Іван Мирка – чи не єдиний волинський чиновник, який пішов працювати в органи влади після Революції Гідності та ще й очолив департамент інфраструктури та туризму ОДА.

Він розповів про те, чому дороги ремонтують за десятки мільйонів гривень, а вони досі у ямах, чому часом дорожників «треба бити по голові лопатою», чому перевізники можуть «викинути» пільговика і його лише насварять пальчиком, про те, що робити з радянськими базами відпочинку на Світязі, чи бути пам’ятнику жінці з пончикамита де «онлайн» підшукати місце відпочинку на Волині.

«НА РЕМОНТ УСІХ ВОЛИНСЬКИХ ДОРІГ ТРЕБА 15 РОКІВ»

- З року в рік на ремонт доріг витрачають мільйони гривень, але ями, як були, так і є. Чому так? Скільки часу чи грошей потрібно на ремонт усіх волинських доріг?

- Дорожня галузь у нас завжди фінансувалася за залишковим принципом. Як тільки була якась криза – усі ці кошти скорочували до мінімуму. Напевне, раніше це було якесь антидержавне рішення, аби гальмувати економіку країни. Основною проблемою було те, що грошей, які б спрямовували безпосередньо на ремонт доріг, не було.

Із 2018 року врешті запрацює Державний дорожній фонд, де будуть конкретні гроші від конкретних податків йти суто на ремонт доріг. Якщо фінансувати дороги по 1 мільярду гривень у рік, як це було, то наші 6,5 тисяч кілометрів доріг треба буде ремонтувати років зо 30.

Якщо щороку на ремонт витрачати 2,5 мільярда гривень, ця цифра скоротиться до 15 років. Можливо, якщо так зросте фінансування, то наші дорожні підприємства розвинуться і зможуть провести усі роботи за 10 років. Наступного року на ремонт доріг на Волині обіцяють витратити 2,5 мільярди гривень.

- Які автошляхи ремонтуватимуть за ці гроші?

- Ще у 2015 році ми озвучували стратегію. Оскільки запрацював митний експеримент, то ми дивилися на карту і казали, що зробимо автошлях із Луцька у Львів, потім – із Луцька до Володимира, згодом – дороги на Ковель, Ягодин, Ратне, Маневичі. У цьому напрямку ми й працюємо.

Дорогу «Луцьк-Львів» ми вже зробили. Наразі «Луцькавтодор» зробив усе нижнє покриття на автошляху «Луцьк-Володимир-Волинський». У наступному році ремонт дороги до Володимира ми завершимо і розпочнемо працювати над шляхами на Ковель і Ягодин.

Щодо доріг місцевого значення, то ми ремонтуватимемо їх, зважаючи на потреби громад. Там краще бачать свій розвиток, куди треба возити людей, а куди ні. Ми сформували перелік із понад 40 маршрутів, де перевізники відмовилися їздити через відсутність покриття. Їх ми й ремонтуватимемо першочергово. Звичайно, ми не маємо стільки коштів, щоб вирішити всі проблеми, тому подекуди ми робитимемо ямковий ремонт, хочемо відремонтувати по одній дорозі у кожному районі.

- Хто визначає, які дороги потрібно відремонтувати в першу чергу?

- У нас є фахівці, які аналізують ситуацію. Вивчають стан доріг, пасажиропотік, можливість співфінансування. Як показує досвід, якщо є співфінансування, то люди більше дбають про дороги. Звичайно, до нас приходять із пропозиціями і ми також їх враховуємо.

«ДОРОЖНИКИ АДАПТУЮТЬСЯ ДО СИТУАЦІЇ»

- Наші технології дуже відрізняються від європейських?

- Нині технології - гіперпроникні. У нас є все те, що й за кордоном. Питання у тому, чи ми готові платити такі гроші за застосування цих технологій. Рішення, зазвичай, приймаються відповідно до грошей, котрі у нас є. Це найбільша проблема. Наші дороги майже всі зношені, їх потрібно будувати заново.

Наприклад, ми почали ремонтувати львівську дорогу, то там був один план і конкретні гроші. Уже при ремонті автошляху «Луцьк-Володимир-Волинський» у нас є більше коштів, ми почали конкретно підсилювати основу, давати щебінь, класти асфальтобетон кращої якості.
Дорожники адаптуються до тієї ситуації, яка є в області.

- Чи є якась середня вартість ремонту одного кілометра дороги?

-Якщо говорити про дорогу «Луцьк-Володимир-Волинський», там де 9 метрів ширина, то один кілометр обходиться у 8 мільйонів гривень. Взагалі, ціна варіюється приблизно від 6 до 11 мільйонів гривень за кілометр, але туди входить і освітлення, і встановлення дорожніх знаків, і розмітка.

- Що найдорожче в ремонті доріг – роботи чи матеріали?

- Звичайно, що матеріали. Сьогодні все йде виключно через ProZorro, тому можна подивитися все до копійки: що, де, за скільки робиться.
Наприклад, щебінь у нас дорожчий, аніж в інших областях, бо його треба доставити мінімум із Рівненської області. Те ж саме з основними матеріалами.

- Хто частіше ремонтує волинські дороги – місцеві підприємства чи організації з інших областей і країн?

- Волинь, на щастя, має хорошого підрядника – «Луцькавтодор», у цьому наша перевага. Його дисциплінує те, що він волинський. Усе те, що він зробить, залишиться в області роками. Він мусить якісно відремонтувати дороги.

Як показав досвід, одного підрядника замало. Якщо говорити про перспективу, то або автодор буде стрімко розвиватися, або на ринок прийде ще хтось. Коли є гроші, ця ніша ніколи не буде порожньою.

«ЯКЩО ХОЧЕШ ДОБРЕ ЖИТИ, ТО ТРЕБА ЯКОСЬ СУСІДУ ДОПОМАГАТИ»

- Наступного року поляки мають долучитися до ремонту дороги від пункту пропуску «Устилуг» до в’їзду у Володимир-Волинський. Власне, це від нестачі волинських підрядників?

- У нас є міжурядова угода, де Польща сказала, що хоче вкладати гроші в українські дороги, Напевно, бачачи нас своїми геополітичними і торговельними партнерами, їм немає куди подітися. Якщо хочеш добре жити, то треба якось сусіду допомагати.

Польща дала нам кредитні кошти. І плата за цей кредит – переважну кількість робіт виконуватимуть польські фірми. Гроші підуть до них, а дороги залишаться у нас. Для України це – золота жила.

«ЗА ТАКЕ ТРЕБА ЗАБРАТИ ЛОПАТУ І БИТИ НЕЮ ПО ГОЛОВІ»

- Одвічне питання – у дощ ремонтувати дороги можна?

- Є такі роботи, які можна виконати. Коли працює, наприклад, каток, він використовує воду. У цьому випадку вода навпаки сприяє. До всього треба підходити з розумом. Дощ не завадить фрезерувати ямки, вкладати чи катати щебінь.

Нехай мене критикують, але я вважаю, що ямковий ремонт, якщо немає іншого варіанту, можна робити в дощ. Так, воно протримається до чотирьох місяців, але може врятувати не одне життя.

Я не кажу про ситуацію, коли літо і можна вибрати будь-який сприятливий період. У нас є доступ до інтернету і можна спрогнозувати, якою буде погода. Як це тоді в дощ ремонтувати? За таке, як то кажуть, треба забирати лопату і бити нею по голові. Але коли приходить осінньо-зимовий період, часто погожих днів може не бути, тому у дощ чи сніг доводиться латати ями. У першу чергу, виключно із міркувань безпеки, зазвичай, на магістралях.


«ТЕРМІН ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВОЛИНСЬКИХ ДОРІГ МИНУВ, ТОМУ ВОНИ РУЙНУЮТЬСЯ ВІД УСЬОГО»

- В основному чому руйнується дорожнє покриття? Від старості, неякісних матеріалів, недотримання технологій чи від недобросовісних водіїв, які їздять фурами непристосованими для цього дорогами?

- Термін експлуатації волинських доріг минув, тому вони руйнуються від усього. За радянських часів шляхи прокладали за принципом «тонше, вужче, але далі». Це дає про себе знати.

- Щодо фур, то про їх вплив на стан доріг багато говорили після ремонту автошляху «Луцьк-Львів». Там поставили один ваговий комплекс для вантажівок. Він себе виправдовує?

- Приблизно три тижні тому я їхав у Львів і зі сторони міста три ділянки турки вже перероблюють. У нас є ваговий комплекс і там цілодобово працює бригада «Укртрансбезпеки», у них – ні. Уже два роки по дорозі «Луцьк-Львів» їздять і в немає проблем.

Хоча, є недобросовісні водії, котрі їздять вночі перевантаженими фурами. Ми з цим боремося, підписали меморандум із перевізниками. Пояснюємо їм, що це наша дорога, потрібно її берегти.

«АВТОСТАНЦІЯ МУСИТЬ ПРОДАТИ КВИТОК, А ВОДІЙ НЕ МОЖЕ ВЕЗТИ ПІЛЬГОВИКА»

- Останнім часом почастішали скандали з водіями, які виставляють за двері пасажирів-пільговиків, це трапляється навіть з дітьми загиблих на Сході військових. Чому так відбувається? Хто повинен платити за пільгові перевезення?

- Насправді таких випадків поменшало, просто кожна справа викликає великий резонанс у суспільстві.

Почалася проблема з того, що держава із 2016 року відмовилася компенсовувати пільги і сказала, що буде монетизація, тобто гроші йтимуть прямо в сім’ї. Як бачимо, старий механізм відмінили, новий не прийняли, а закон про пільги залишили. Виникла колізія: автобусна станція мусить виконати закон і продати пільговий квиток, а водій каже, що не може взяти пільговика, бо ніхто не компенсовує витрати. Це певний конфлікт: ті продають, а ті не возять. А вирішувати це все маємо ми…

Ми провели багато нарад із перевізниками і домовилися, щоб вони безкоштовно, за власні кошти, возили атовців і членів сімей загиблих. Усіх інших вони возять так, аби це не шкодило їхньому бізнесу. Область не може потягнути всього і ми звернулися до Кабміну, нардепів, Мінфін з проханням вирішити ситуацію. Відповіді так і не отримали.

Нещодавній випадок трапився на рівному місці. Дитина купила квиток не за тим посвідченням, на автостанції не проявили до неї чуйності, хоча все знають, бо ті самі люди їздять щодня, на вході в автобус не проявили інтерес. Сухо виконали закон, ніхто ніким не поцікавився. І в цьому їхня вина, бо за законом усе добре.

У нас є перевізники, які самі воювали з атовцями, возили їх на реабілітацію, на війну, привозили їх з війни, але є й недобросовісні підприємці. Я не можу їх покарати, бо це, виходить, суперечитиме закону.

«ЛЮДИ ПРИХОДЯТЬ І КАЖУТЬ ДАТИ ЩО-НЕБУДЬ, ОТ ЩО-НЕБУДЬ І ЇЗДИТЬ»

- Волиняни нерідко нарікають на стан маршруток: пошарпані сидіння, дірки в обшивці, відсутність кондиціонерів і бруд. Натомість перевізники кажуть, що коштів на ремонт часто не вистачає, адже дорожчає пальне, деталі тощо. Як бути з цим?

- На Волині ситуація стоїть не так гостро, як, наприклад, у Луцьку. У нас пасажир сів і їде аж до Ковеля чи Голоб. Людина раз зайшла і раз вийшла. У Луцьку ж транспорт швидше зношується, бо людина сто разів зайшла і сто разів вийшла. Взагалі, я вважаю, що в Луцьку зараз транспортна криза. Там є компетентні люди і нехай цим займаються, не буду втручатися.

Чесно кажучи, нині у мене 60 маршрутів незакриті, тому договорами я дорожу. В патовій ситуації я обираю менше зло: або в те село їздить машина, або ні. Краще, нехай той перевізник буде менш якісний, але щоб він туди заїжджав. Теперішній час вимагає таких рішень. Звичайно, якщо буде вибір між двома перевізниками, то я обиратиму кращого. Люди приходять і кажуть, дайте хоч що-небудь. От що-небудь і їздить.

- Чому виникають такі ситуації?

- За ту вартість, яку готові платити люди, перевізник не хоче їздити. Він і сам розуміє, що якщо поставить вищу ціну, то люди не сядуть у його маршрутку. Також основною причиною є бездоріжжя. Тому ми не вигадуємо якихось велосипедів, а ремонтуємо дороги.

- А що робити з тим, що люди часто не беруть квитків, тому реальні витрати перевізників нікому невідомі?

- Нині сам підприємець найбільше заохочений, щоб все йшло через касу. Інших методів, щоб порахувати доходи, у нього немає. Усі інші гроші йдуть водію в кишеню, тому ми з перевізниками на одній стороні. Підприємці навіть відеокамери ставлять на вході в маршрутки.

Звичайно, коли перевізник має одну-дві маршрутки, то він не заморочується і каже водію, скільки треба привезти грошей.

- Взагалі, пасажир повинен сам брати квиток чи водій зобов’язаний його видати у руки?

- Можна і так, і так. А якщо ви сядете на зупинці десь у полі? Тоді квиток можна взяти лише у водія, автостанції ж там немає. Далі справа за перевізником і за тим, як він організував процес.

«МИ НЕ В ДИТСАДОЧКУ, ЩОБ ВОДИТИ ВСІХ ЗА РУКИ ЗА КВИТКОМ»

- В разі аварії на що може претендувати пасажир, який їхав без квитка? Він зможе довести, що постраждав саме у цій маршрутці?

- Якщо людина свідомо не взяла квиток, то вона сама за себе відповідає. Ми ж не у дитячому садочку, щоб за руку пасажирів водити.

- Ви безпосередньо перевіряєте маршрутки, які возять волинян. Як хитрують перевізники?

- На конкурс подавали і згорілі маршрутки. Через мою активність управління транспорту має дуже багато роботи, з нами постійно судяться, мовляв, комусь без причин відмовили чи розірвали договір. Перевізники самі винні, бо на конкурс, наприклад, заявляють одні маршрутки, а їздять іншими. Усі знають, якщо в тебе все нормально, не буде ніяких претензій.

«ХОЧЕМО ЗАПУСТИТИ ЩЕ ОДНУ МАРШРУТКУ З ПАНДУСОМ ДО ТОРЧИНА»

- У вересні 2016 року на Волині вперше випустили на рейс «Рожище-Ківерці» приміський автобус із пандусом для візочників. Він ще курсує? Чи з’явилися нові маршрутки, пристосовані для людей з особливими потребами?

- Автобус працює. Чи успішно? Якщо хоча б раз у місяць він перевозить одну людину з обмеженими можливостями – уже прекрасний результат. На жаль, сьогодні візочникам наче вирок винесли: вони не можуть доїхати до зупинки, спуститися з квартири, дістатися до автостанції. Усе має бути в комплексі.

На дорозі «Луцьк-Львів» зупинок без пандусів немає, жодного тротуару без з’їзду немає. Так само у володимирському напрямку. Європа теж довго працювала, аби досягти такого рівня.

У планах запустити ще одну маршрутку з пандусом у напрямку Торчина.

«НІКОГО ВЖЕ НЕ ЦІКАВИТЬ ПОСИДІТИ В БАРІ, ВСІ ХОЧУТЬ АКТИВНОГО ВІДПОЧИНКУ»

- В області планували прокласти велодоріжки між містами та селами за сімома напрямками: Луцьк-Жидичин-Озерце, Луцьк-Струмівка-Гаразджа, Луцьк-Ковель-Ягодин, Нововолинськ-Шацьк тощо. На якому етапі знаходиться проект?

- Ми дали завдання всім місцевим органам самоврядування, щоб при капітальному ремонті включати в роботи проектування і будівництво велодоріжок. Міста нас підтримали. У Володимирі-Волинському з’явилася велодоріжка, частково у Луцьку, будуємо велодоріжку у Жидичині.

Ми розробили класний туристичний маршрут навколо Луцька, але місцева влада чомусь гальмує цей проект. Жителі хочуть цього, а деякі політики просто знущаються, спекулюють на цьому.

Сьогодні вже нікого не цікавить просто посидіти в барі, люди прагнуть активного відпочинку.

«РОБОТА МОГО ЖИТТЯ – ДОРОГИ «ЛУЦЬК-ЛЬВІВ», «ЛУЦЬК-ВОЛОДИМИР» І «КУРОРТ ШАЦЬК»

- Проект з будівництвом каналізації у селі Світязь «заглох» через рішення сільської ради. Як гадаєте, там дійсно була причина відмовити підприємцю, який виграв тендер, чи це було зроблено з інших мотивів?

- Найлегше «завалити» тендер. Вина в тому, що край не побачить такі великі гроші, на тому, хто організовував тендер. Треба було ретельніше все прописувати і так подати, щоб цим зацікавилися підприємства з позитивною репутацією. Не хочу критикувати сільського голову, бо раніше дуже емоційно це зробив, але дуже шкода, що таке відбулося.

Каналізування мусить відбутися, адже цей район сьогодні найперспективніший. Це робота мого життя: дороги «Луцьк-Львів», «Луцьк-Володимир-Волинський» і «Курорт Шацьк». Я взяв собі це за план і хочу довести до кінця.

- Без каналізації Світязь не отримає статус курорту?

- Це одна з умов. Курорту може не бути через багато чинників. Каналізація – невід’ємна частина успішного курорту.

«У ПЛАНАХ – ЩОБ «КУРОРТ ШАЦЬК» ПРАЦЮВАВ НЕ ДВА МІСЯЦІ, А ВЕСЬ РІК»

- А загалом що дає статус курорту? Від цього волинянам краще відпочиватиметься на Світязі?

- Ситуація зміниться кардинально. Одеські фахівці наразі проводять курортологічні дослідження природних ресурсів. Ми хочемо зробити бювет, щоб люди мали змогу лікуватися цілющою водою, приймати процедури. Потім можна зробити і басейни, і аквапарк. У планах – щоб «Курорт Шацьк» працював не два місяці, а весь рік.

- Пам’ятнику жінці з пончиками бути?

- Якщо громада захоче, то звичайно. Це може стати туристичною родзинкою краю і викликати чималий резонанс.

«ЯКЩО ЗБУДУВАТИ ХОЧА Б ОДИН СУЧАСНИЙ ГОТЕЛЬ НА СВІТЯЗІ, НІХТО НЕ ГЛЯНЕ НА «РАДЯНЩИНУ»

- На Світязі вдосталь баз відпочинку, які ще з радянських часів належать різноманітним організаціям і підприємствам. Здебільшого вони перебувають не в найкращому стані, натомість баз відпочинку та готелів, доступних усім відпочивальникам не дуже багато. Як з цим бути?

- Коли там буде курорт, ми зможемо запросити інвестора з грішми. Хто позабирав ці бази? Хто мав легкий до цього доступ. Позабирати вийшло, а інвестувати і привести все до ладу – ні. Якщо збудувати там хоча б один сучасний готель із доступними цінами, ніхто навіть не гляне на ту «радянщину». І так крок за кроком ми витіснимо «совкові» бараки і фавели.

- Селяни, які живуть у Світязі і здають житло відпочивальникам, платять податки?

- За цим повинен слідкувати сільський голова. Туристичний збір передбачає відсоток за ночівлю і з цього можна робити висновок, скільки було продано тих місць і скільки було людей. Якщо ми бачимо, що людей було багато, а туристичний збір мізерний, можна зробити висновок, що люди не платять. Сільський голова повинен працювати і переконувати людей. Має працювати й податкова.

- На Волині є якийсь сайт, на якому охочі подивитись місцеві пам’ятки чи навіть пожити у сільській хатині, позбирати чорниці, зможуть підшукати собі житло, маршрут…?

- У нас є ресурс «Волинь унікальна» http://www.tourism.volyn.ua/. Ми зробили його багатомовним і наступного року повністю перекладемо на польську та англійську. На сайті є ТОП-місця з різними локаціями. Якщо ви любите, наприклад, риболовлю, обираєте відповідний розділ і бачите, де на Волині можна порибалити, як туди дістатися.

На сайті розміщена не просто інформація з місцями, а з локаціями, де є розвинена інфраструктура. Тобто ми даємо якісний продукт. Також ми хочемо внести туди інформацію про кемпінги у лісах.

Інша фішка – на сайті розміщений календар подій. Він електронний, його можна занести на всі системи: Windows, Android, IOS.
Сайт розвивається, він сучасний і актуальний. За цей рік маємо 9 тисяч переглядів. Добре, що він не мертвий.

Надія МІЩУК («Волинь24»)
Фото – Ігор ДИНЯ

Передрук заборонений