На Волині показали фільм про «український слід» у Голлівуді

У луцькому кінотеатрі «PremierCity», що в торгівельно-розважальному центрі «Порт-Сіті», відбувся кінопоказ і зустріч із режисером документального фільму «З України до Голлівуду».

Прем’єрний показ фільму провели в п’ятницю, 22 листопада.

На зустріч із глядачами прибув автор сценарію і режисер кінострічки Станіслав Сукненко.

Фільм розповідає про «український слід» у славнозвісній фабриці мрій – Голлівуді. Станіслав Сукненко давно цікавиться цією темою. Адже чимало українців або вихідців з України працювали і працюють в американській кіноіндустрії.

Спочатку Сукненко написав про це книгу. Англійською мовою. Її видали на Заході. На дослідження і написання пішло 10 років. У книзі зібрано історії близько 100 особистостей з України, які зробили помітний внесок в історію американського кінематографу.

Книга лягла в основу документального фільму, сценарій до якого написав Станіслав Сукненко. Співрежисером кінострічки, яка знята за підтримки Держкіно, стала Галина Кувівчак-Сахно, мама Іванни Сахно, яка робить перші кроки у Голлівуді. Власне, сюжет фільму побудований на тому, як молода актриса йде до своєї мети – працювати в американській «фабриці мрій». Вихідці з України розповідають глядачеві, як вони працювали і працюють в американській кіноіндустрії, кажуть, що для них означає слово «Україна», діляться історіями успіху.

«У середині 80-х я познайомився з дівчиною з Великої Британії. У Києві вона вивчала російську мову, бо закінчувала університет у Шотландії, кафедра слов’янських мов. Ми листувалися, товаришували. І врешті-решт одружилися. Три роки жили в Києві, а потім поїхали у Велику Британію», – розповів Станіслав Сукненко.



Про Україну за кордоном на той час знали дуже мало. Здебільшого її ототожнювали з Росією, з Радянським Союзом.

«У 90-х роках у Британії про Україну знали тільки, що це Чорнобиль, Шевченко (не поет, а футболіст). А ще знали таке: «Чікен Кієв». Це котлета по-київськи англійською. І коли я намагався пояснити, що таке Україна, кожний казав: «А, чікен Кієв». Тому, що таке Україна особисто для мене, хто я такий – це мене запитували у Британії. Оскільки моя кар’єра там досить успішно складалася (а я працював на радіо, в театрі, на телебаченні, в кіно), я вирішив повернутися. Для того, щоб оцей досвід і такі таланти використати тут. Якщо мене прийняли і визнали там, то особисто для мене було важливо перевірити себе тут. І я себе перевіряю досі», – зізнався режисер.

У фільмі Станіслава Сукненка згадано близько 60 особистостей з України, які або народилися на території України, або ж мали українське коріння. Наприклад, Наталі Вуд (уроджена – Наталія Миколаївна Захаренко), онука українських емігрантів із Харкова – виконавиця однієї з головних ролей у кінострічці «Вестсайдська історія», що одержала премію «Оскар» в категорії «найкращий фільм» 1961 року. Чи Джек Пеланс (при народженні — Володимир Палагнюк), син українських емігрантів із Західної України – лауреат премії «Оскар» («найкращий актор другого плану», фільм «Міські піжони», 1991; номінація «найкращий актор другого плану», фільми «Раптовий страх», 1952). Не кажучи вже уродженку Бердянська про Ольгу Куриленко, яка знялася в одному з фільмів популярної серії про Джеймса Бонда.

Окрема розповідь у кінострічці Сукненка про київську компанію «Фільмотехнік», що займається розробкою, виробництвом та прокатом операторської техніки для кіно й телебачення. Розробки компанії у 2006 році були відзначені інженерно-технічними призами (Scientific and Technical Academy Awards) американської кіноакадемії «Оскар». Вона й сьогодні успішно працює на ринку американської кіноіндустрії.

Є тут і розповіді про українських акторів і режисерів, які працювали в Радянському Союзі та зажили світової слави. Бо залишили помітний слід в історії світового кінематографу. Це Олександр Довженко, Іван Миколайчук, Сергій Параджанов.

Після перегляду фільму «З України до Голлівуду» один глядач сказав режисерові: «Це ж треба так використати Голлівуд, щоб підняти Україну. Такого ще ніхто не робив». Хоча, зізнається Станіслав Сукненко, мети такої не було. «Так сталося», – каже.

Водночас він задоволений роботою і вже написав другий том книги, в якому зібрав ще 100 персоналій. Сподівається, що книга побачить світ і в Україні. Бо перший том вийшов на Заході з позначкою «не для продажу», а в українському перекладі його видало Міністерство інформаційної політики тільки в подарунковому варіанті, тож він не доступний широкому загалу.

Американці ще не бачили фільму. Хоча авторів кінострічки уже запросили до США. Герої хочуть побачити себе. На покази в Києві і Харкові приїздив Євген Мамут, якого називають батьком «Хижака» (він – фахівець із кінематографічних спецефектів, виріс і навчався у Харкові, у 1978 році емігрував до США, де створив чимало спецефектів до фільмів, за що отримав премію «Оскар»). Це наразі єдиний з американських героїв кінострічки, хто бачив цей фільм.

Побачили його й волиняни. Всі, хто любить кіно і цікавиться його історією. Кінопоказ організувала ГО «Волинська кінокомісія» і особисто один із її засновників, режисер Сергій Шараєвський.

«Я хочу, щоб українці позбавилися відчуття меншовартості. Я хочу, щоб був приклад мотиваційний. І зараз після перегляду до мене підходять молоді актори і кажуть: «Дякую вам за цей фільм, тому що він мотивує». Я хочу, щоб ми знали трошечки більше про своє минуле і про те, що Україна – це не тільки бідна родичка, яку в світі мають жаліти. А це країна, в якій є таланти, дуже красиві люди. І цей фільм – це підтвердження того», – підсумував Станіслав Сукненко.