Відео недоступне: чому у Луцьку десять років не можуть встановити камери на вулицях

Тема встановлення у Луцьку вуличних відеокамер тягнеться вже понад 10 років. Таким чином хочуть зробити місто безпечнішим та запобігти криміналу, а ще переконані, що це допоможе навести лад з ситуацією на дорогах.

Вперше спробували реалізувати проект у 2008 році, а в 2016 – він знову отримав друге дихання. Однак попри те, що ініціативу мали завершити в кінці 2017 року, вона ще й досі не отримала свого втілення.

Наразі, за словами посадовців, частина роботи уже зроблена й навіть є кілька камер, встановлених у межах міста. Чому ж тоді проект не запускають? Дізнавалися журналісти Волинь24.

ПЕРШІ СПРОБИ

Вперше про те, щоб запровадити у Луцьку систему вуличного відеонагляду, заговорили рівно десять років тому. У далекому 2008 році розробили програму «Безпечне місто Луцьк», яка мала допомогти стабілізувати ситуацію на дорогах та стати ефективним механізмом у боротьбі зі злочинністю.

Тоді Луцьк став одним з перших міст в Україні, яке замахнулося на проект такого масштабу. І це недивно, бо для того, щоб обладнати у Луцьку велику систему відеоспостереження треба було чималі кошти.

Однак, навіть попри це, в місті таки встановили пілотні десять камер, які мали показати на скільки ж ефективною буде система відеоспостереження.



Проте у 2008 році програму було не так легко реалізувати. Виникало багато проблем. Зокрема, чиновники та тодішня міліція ніяк не могли вирішити, хто ж повинен зайняти посаду оператора та стежити за відеозаписами, які транслювали камери.

Також до проекту не вдалося залучити місцевих підприємців, вони не хотіли за свій кошт встановлювати камери. Проблеми були і з самою технікою. Камери були не дуже якісними та не давали можливості розпізнати обличчя перехожих чи номерні знаки автівок. Згодом же взагалі забракло коштів на утримання обладнання.

«Ми тоді починали таку концепцію перші впроваджувати. Нам вдалося поставити окремі камери, але ми стикнулися з тим, що були відсутні канали зв’язку та й купити якісні камери на той момент було проблематично. Вони коштували дуже дорого.



Окрім того, проблеми були й з оптоволоконною мережею. Не було приватних структур, які б могли її розвивати. Ми саму концепцію розписали. Але ж питання не тільки в камерах. Мусить бути той, хто це аналізує, розпізнає і приймає якісь оперативні рішення. Мусить бути якась аналітична структура, адже це - цілий механізм. Ми це тільки почали впроваджувати.

Програму прийняли, але, зрозуміло, що влада не змогла реалізувати таке завдання, адже не було розвиненої інфраструктури», - пригадує заступник луцького міського голови 2006-2009 років Владислав Стемковський.



Проект тоді обіцяли повністю реалізувати за п’ять років, однак з того часу дата облаштування в місті повноцінної системи відеоспостереження постійно переноситься.

НОВИЙ СТАРТ

У пізніші роки тема встановлення у місті камер відеоспостереження лишалася на рівні обговорень і ніяких суттєвих кроків до того, щоб реалізувати проект, зроблено не було.

Знову заговорили про актуальність вуличного спостереження у 2014 році. Тоді й активно почали займатися цією темою. Така ініціатива перемогла у всеукраїнському конкурсі проектів Фонду підтримки місцевих громад.

«Певний час ми визначалися з концепцією, тоді почали робили проектно-кошторисну документацію, і фактично реалізовувався цей проект уже в 2016 році. Ми оголосили тендер й почали будувати оптоволоконну мережу», - розповів екс-заступник Луцького міського голови, який тоді курував проектом Тарас Яковлев.



Спочатку на реалізацію проекту планували виділити 12 мільйонів гривень, однак під час проведення тендеру компанії, які хотіли взяти участь в побудові системи відеоспостереження, запропонували меншу вартість.

Зокрема, переможницею стала фірма «ІТ-інтегратор», яка погодилася виконувати роботи за 7 мільйонів 584 тисячі гривень.

За словами Тараса Яковлева, перший етап реалізації проекту передбачав побудову оптоволоконної мережі, встановлення 64 камер відеоспостереження, регулювання світлофорного господарства та облаштування диспетчерського пункту, який би стежив за роботою.

Камери ж планували встановити на всіх в’їздах та виїздах міста. До того ж, вони повинні були фіксувати номерні знаки автівок та вносити їх у бази даних, таким чином можна було б точно знати, хто в’їжджає, а хто виїжджає з Луцька.



Окрім того, планувалося зробити стеження й у місцях масового скупчення людей. Зокрема, на Театральному майдані, проспекті Соборності, поблизу ТЦ «Гостинець», Київському майдані, вході в Центральний парк культури і відпочинку імені Лесі Українки тощо.

Щодо диспетчерської, то її облаштували на вулиці Богдана Хмельницького, 17. У цьому ж приміщенні також розміщується Департамент муніципальної варти Луцької міської ради.

У кімнаті мали розмістити серверне обладнання. Також планували повністю розробити систему моніторингу та облаштувати робочі місця диспетчерів тощо. Доступ до диспетчерської мали надати працівникам відділу поліції та працівники «Луцьксвітла», для моніторингу роботи світлофорів.

Окрім того, ця система мала також дозволяти додавати до оптоволоконної мережі камери. Це вже було другим етапом у реалізації проекту.

«У 2016 році з бюджету міста виділили гроші, перший транш 4,5 мільйони. У 2017 році роботи по першому етапу реалізації проекту мали завершити. Не знаю, чому, але поки цього й досі не реалізували», - зазначив Тарас Яковлев.

За словами Тараса Яковлева, на початку 2017 року приблизно на 70% збудували оптоволоконну мережу. Так само, повністю була облаштована серверна та диспетчерська. Закупити вдалося камери, серверне обладнання та комп’ютери.

КАМЕРИ Є, А СТЕЖЕННЯ НЕМАЄ

За словами начальника управління капітального будівництва Луцької міської ради Леоніда Карабана, проект й досі залишається нереалізованим. Для того, щоб його завершити потрібно ще 3,5 мільйони гривень.

У бюджеті на 2018 рік коштів на реалізацію проекту не передбачено.

«Влада обіцяє, що гроші будуть виділені в лютому, коли будемо ділити залишки невикористаних коштів 2017 року. Це озвучив виконувач обов’язків міського голови Григорій Пустовіт. І воно точно буде, він був там, він дивився, і він сказав, що гроші будуть», - розповів Леонід Карабан.



Наразі ж вже готові 36 кілометрів оптоволоконних мереж, закуплено камери відеоспостереження, серверне обладнання. Зокрема, за словами начальника управління капітального будівництва Луцької міської ради, у місті наразі встановлено десять камер відеоспостереження. Встановлені вони на проспекті Грушевського, на в’їзді та виїзді у напрямку міста Ківерці тощо.

Також Леонід Карабан зазначив, що вже облаштована диспетчерська кімната.

«Наразі немає людини, яка би постійно стежила за роботою камер. Адже передбачається всього 63 камери. Тому сьогодні немає потреби, щоб за роботою десяти камер хтось стежив», - зазначив Леонід Карабан.

Для того, щоб реалізувати проект ще потрібно прокласти 12 кілометрів оптоволоконних мереж. Окрім того, закупити 53 камери відеоспостереження.

Наразі роботи з прокладання оптоволоконних мереж не проводяться, бо на це немає коштів.

«Зараз ніякі роботи не проводяться, бо погодні умови не сприяють цьому та й зараз немає бюджетних призначень. Зрозуміло, що ніхто не ризикує робити без грошей, а потім чекати, коли вони будуть. В лютому, думаю, ми знайдемо на це кошти, а осінню завершимо цей проект», - додав начальник управління капітального будівництва.

ЗАГУБЛЕНИЙ КЛЮЧ І ТАЄМНА КІМНАТА

Попри те, що диспетчерська кімната, за словами посадовців, вже облаштована, потрапити у неї стало проблемою. Спочатку у телефонній розмові Леонід Карабан зазначив про те, що поглянути на неї можна, однак перед цим йому потрібно зв’язатися з підрядником, який займається встановленням камер спостереження. Мовляв, він зможе продемонструвати роботу камер.

Пізніше ж начальник управління капітального будівництва зазначив, що відвідати диспетчерську не вдасться.



«Підрядрника зараз немає на місці в Луцьку. Він відпочиває. Його точно не буде два-три тижні. А без нього ніяк не можна продемонструвати роботу. Я ж не можу його викликати, тим більше, що він не працює, при температурі мінус 5 не можна оптоволоконні мережі прокладати», - розповів Леонід Карабан.

Окрім того, він зазначив, що про виконані роботи можна написати з його слів, при цьому обійтися без відвідин диспетчерської.

Згодом журналісти вирішили піти іншим шляхом та зв’язатися з сусідами диспетчерської – муніципальною вартою Луцької міської ради. Ми зателефонували начальнику департаменту Юлії Сиротинській. Однак вона зазначила, що доступу до цієї кімнати не має. Тому найкраще звернутися до першого заступника мера Григорія Недопада.



Він же, своєю чергою, направив до начальника відділу інформаційної роботи Луцької міської ради Зої Балюк. Мовляв, у нього немає ключа від диспетчерської та й потрапити туди, певно, можна тільки під час спеціально організованої екскурсії.

Після розмови з Зоєю Балюк, з’ясувалося, що потрапити у диспетчерську не можна. Доступ до неї буде лише тоді, коли дороблять всі відповідні роботи. Тоді й організують офіційну презентацію для журналістів.

Оскільки домовитися про відвідини диспетчерської не вдалося, журналісти вирішили піти туди самостійно, щоб перевірити, чи дійсно все так облаштовано, як розповідають чиновники. У приміщенні на вулиці Богдана Хмельницького, 17 зазначили, що диспетчерська знаходиться на третьому поверсі, але доступ до неї є тільки в міській раді, тому порадили йти туди.

Коли ж журналісти прийшли до охоронця та розповіли, що саме їм потрібно, нас направили до директора Господарсько-технічного відділу Анатолія Махецького. Той же зазначив, що доступу до кімнати не має і направив до директора управління капітального будівництва Леоніда Карабана.

У кабінеті Леонід Карабан обурився тим, що журналісти так наполегливо намагаються втрапити в диспетчерську. Він продовжував розповідати, що наразі доступу до кімнати немає та що підрядник перебуває поза межами Луцька.

«У мене немає доступу до диспетчерської. Я ж вам сказав, ви прийшли мене перевіряти? Якщо так, то можете звертатися в поліцію і хай перевірять мою роботу», - обурився Леонід Карабан.

Втрапити до диспетчерської журналістам так і не вдалося, натомість виникли лише нові питання...

ДОСВІД ТЕРНОПОЛЯ

Поки у Луцьку роками намагаються реалізувати програму «Безпечне місто», в Тернополі вона вже успішно працює. Проект розпочали у 2011 році, сьогодні на вулицях міста вже налічується понад 300 камер відеоспостереження. У місті навіть існує окреме комунальне підприємство «Інтеравіа», яке замається питанням камер вуличного спостереження та має на балансі сервер, до якого всі вони підключені.



Трансляцію з камер може подивитися будь-хто в режимі онлайн. На сайті навіть створена спеціальна карта, де позначені місця встановлення камер.

«Щоб отримати запис, який зберігається, треба робити запит з чіткою аргументацією. Правоохоронні органи можуть брати запис без аргументації», - розповів заступник Тернопільського міського голови Владислав Стемковський.

У Тернополі система вуличного відеоспостереження реалізована на умовах державно-приватного партнерства.

«Камери встановлюють всі суб’єкти господарювання. У нас лише одна умова - щоб ці камери були під’єднані до єдиного сервера, тобто, щоб вони не були розрізані по системі. Це дозволить всі дані оперативно отримувати та забезпечити моніторинг цілого кварталу чи, до прикладу, простежити хронологію якоїсь події з різних десятків чи сотень камер», - додав Владислав Стемковський.

У Тернополі зобов’язані встановлювати камери відеоспостереження суб’єкти господарювання, які працюють у нічний час та заклади, які потребують підвищеного рівня безпеки, наприклад, ювелірні крамниці. Окрім того, камери мусять бути під’єднаними до єдиного сервера.

«Витрати беруть на себе суб’єкти господарювання, а єдиною системою вже користуються правоохоронні органи, органи влади і так далі. Оскільки це державно-приватне партнерство, то проплату трафіку бере на себе власник тої камери, але доступ до сервера та інших даних мають централізовано структури правоохоронних органів», - розповів Владислав Стемковський.

Окрім того, місцева влада встановлює камери відеоспостереження на всіх новозбудованих об’єктах: фонтанах, дитячих майданчиках тощо. Це роблять з метою уникнення та профілактики вандалізму й навіть зазначають про дієвість такої системи.

«Нещодавно у Тернополі ми встановили сонячне дерево. Там є можливість зарядити ґаджети, телефони та смартфони від сонячної енергії. Зверху ми встановили камеру. Одного разу дитина поставила на зарядку свій мобільний телефон, і навіть не помітила, що його хтось вкрав. Коли потім подивилися відео з камери, побачили, що це зробила жінка. Все місто шукало її через соціальні мережі і через два дні таки вдалося знайти. До речі, не правоохоронні органи знайшли жінку, а знайшли люди, тому що дуже сильно були обурені цією ситуацією. Така дрібничка, але камери в цьому випадку допомогли», - розповів Владислав Стемковський.

Заступник міського голови Тернополя каже, що камери неабияк допомогли боротися зі злочинністю. У 2017 році Тернопіль став другим у рейтингу безпечності міст. Луцьк же зайняв лише 7 місце з 24 міст.



Аліна БЕКЕРУК (для Волинь24)