Як я почула «Слава Україні!» ...з Казахстану

Ранок почався із голови в луцькому парку. "А ти знаєш, що то за голова в нашому парку?" - атакував Юрій Ричук.

Прочитавши історію про луцьке дитяче містечко і зауваживши слова архітектора Олександра Балана, що ідентичне є у Казахстані, в місті Кустанай, куди спеціально їздили у відрядження за Союзу луцькі архітектори,стала шукати десь у "гуглі" кустанайське містечко. Ну, журналістська цікавість... А раптом?

Так пошуки привели мене на сторінку "Типичный Костанай" у ВК. Нашвидкуруч, сякою-такою російською і майже лівою ногою нашкрябала запитаннячко кудись у Костанай).

...Здивувалася, коли "звідти" прочитала майже українською "у нас такого експоната нема".

...І була шокована, коли на моє "дякую" десь у Казахстані написали "Слава Украини"!

Отак! Словом, Героям слава! І це так надихає.


ПС: Костана́й (каз. Қостанай, рос. Костанай) — місто у Казахстані, на річці Тобол, обласний центр Костанайської області. До 1997 року мав назву Кустанай. Населення міста становить 210 тисяч осіб. Станом на 2016-й з-поміж населення міста було 7,9% українців.

ППС: Уже згодом архітектор Олександр Балан прокоментував це так: "Мер Кустаная на той час був з Франківщини. Мову знав. Тому і зацікавився. Голову лицаря не прив"язували. Не було скульптора. А що не збереглося до наших днів містечко- аналог -30 років... жаль. ТИМ ВАГОМІШЕ І ПРИЄМНІШЕ БЕРЕЖЛИВЕ СТАВЛЕННЯ ЖИТЕЛІВ ЛУЦЬКА ДО МІСТЕЧКА У НАС. Думаю, вони не просто так опинились на чужині. Дуже гарно приймали нас, стільки років, а те тепло ще пам"ятається".