Скандал у маршрутці: водій вимагав у матері загиблого військового заплатити за проїзд

Водій 138 маршрутки вимагав у матері загиблого військовослужбовця оплати за проїзд.

Пані Галина – мати Героя, який віддав життя за Україну. Ігор Гадяк родом із Гніздичева, захищав Батьківщину з 2013 року. Спершу служив у батальйоні патрульної служби поліції особливого призначення «Львів», виконував бойові завдання у гарячих точках на Луганщині. Через 3 роки став десантником – вступив до лав 80-ї бригади. Проте загинув 1-го жовтня 22-го року під Ізюмом. Відтоді мати бачить сина лише уві сні.

Він вчора зранку прийшов до мене чи то уві сні, чи то біля ліжка і казав: «Мам! Мам! Мам!» 5 разів сказав. Мій син сказав мені 5 разів «Мам!» на самої Софії, коли «гуляла» артилерія. Він тільки піднімав очі і казав «Мам!», я запитую «Ігорчику, що там?». Він казав: «Мам, та все нормально», - розповідає Галина Пиріг, мати загиблого Героя.

Відтоді ця хустка десантника зігріває пані Галину у люті морози. А ось цього хвостаня Ігор зустрів на одній з позицій. Чорненький грів спальник бійця. Тож не міг залишити пухнастика напризволяще, й під час останньої відпустки, влітку, привіз його додому.

О, наш Кругляшик ялинку Ігорцю на цвинтар передає.

Минулої неділі пані Галина вирушила на марсове поле, аби віддати шану загиблим побратимам Ігоря. З Личаківського цвинтаря жінка з коліжанкою попрямували до центру Львова, аби помолитися у храмі святих апостолів Петра і Павла, який відвідує щонеділі. Втім ця поїздка 138 маршруткою залишила вкрай неприємний осад.

Було місце, я присіла. Водій дивиться в дзеркало і каже: «Ще один не заплатив». Я кажу: «В мене є «ЛеоКарта», він каже: «Це не діє». Я кажу: «Перепрошую, я маю «чорне посвідчення», але я не буду брехати, я насправді вчора його не мала з собою», - каже мати загиблого Героя.

Втім додала, що вона – мати загиблого, і розповіла, звідки їде. Водій ж натомість як і обіцяв – під’їхав на зупинку і не зрушив з місця, допоки не отримав кошти за проїзд.

Справа не в 15 грн, я витягнула гаманець, я хотіла заплатити, я мала гроші, багато грошей. Але то дівчинка сиділа по лівій стороні і каже: «Ви не будете платити. Я хочу заплатити за Вас. У мене вітчим з 14 року на війні, я знаю, що таке війна. Не можна так робити!

І це не перша прикра ситуація під час проїзду у маршрутках, – пригадує пані Галина.

Коли на кільці я зайшла в маршрутку і коли я водієві так само давала 20 грн за проїзд, він мене запитав, чи маршрутка 555 була до Львова, я кажу, була, і він хотів її обігнати – відкрилися двері. Мої документи, свідоцтво про смерть сина, все повилітало з маршрутки, і я б вилетіла, тільки правою рукою зачепилася. Він зупинився, я позбирала документи, всю дорогу молилася, але я йому сказала: «Ви б за 20 грн козу до Києва гнали, може так негарно було? Сьогодні 2 листопада і ви мене вбиваєте за 20 грн на тому кільці, де місяць тому люди на колінах зустрічали мого сина.

Подібні випадки траплялися і до повномасштабного вторгнення, – зазначає голова Асоціації перевізників Львівщини Іван Велійка. І догани оголошували, і навіть звільняли водіїв. За його словами, керівники підприємств повинні проводити роз’яснювальні бесіди з працівниками про норми поведінки як щодо учасників війни, так і щодо їхніх батьків.

Це – кричущі факти сьогодні, тим паче, що мати загиблого хлопця. Чи мала вона посвідчення з собою, чи не мала – напевно люди таким не жартують. І водій, який собі таке дозволяє, він не має права працювати, перевозити пасажирів і відповідна реакція адміністрації підприємства повинна бути, - розповідає Іван Велійка, голова Асоціації перевізників Львівщини.

В обласній адміністрації знають про цю ситуацію. Як повідомив начальник управління транспорту та зв’язку Степан Рудницький, уже надійшло пояснення від водія. Втім кермувальник апелює до «ЛеоКарт», який технічно приміська маршрутка зчитати не може. Водночас у ЛОВА запевнили, готові поставити остаточну крапку в цій історії.

Такі факти є і в кожній галузі, в кожному колективі є люди емоційні, є люди агресивні. Ми це не заперечуємо. При виявленні та підтвердженні таких фактів по водію приймаються міри. Ми, в принципі, готові... Якщо у Вас є контакти, ми готові організувати зустріч перевізника і цієї мешканки, - каже Степан Рудницький, начальник управління транспорту та зв’язку Львівської обласної військової адміністрації.

Пані Галина переконує: зла нікому не бажає. Лише закликає усіх бути більш людяними.

За що наші хлопці гинуть? За що моя дитина... Я не повинна питати в Бога, за що. То була його робота. Він собі вибрав ту професію. Я не хочу нікого наказувати, але просто, люди добрі, схаменіться, спустіться з неба.