ТОП-10 культурних подій України 2017 року

Склали рейтинг найвизначальніших у царині української культури 2017 року.

Його автор - журналістка Лана Самохвалова. Оприлюднило рейтинг видання Укрінформ.

"Цей своєрідний рейтинг – наша спроба виокремити найпомітніші події в культурній, навіть більше – гуманітарній сфері. Ми не претендуємо на істину в останній інстанції, це просто наше бачення. Тож ми залишаємо його відкритим для читачів, які хотіли би доповнити такий рейтинг", - зауважує автор.

Отож найважливішими культурними подіями України року, що минає, Лана Самохвалова вважає:

1. Проведення в Україні Євробачення.

Всі, здається, звикли, що Україна в цьому конкурсі – найуспішніша. Ми двічі посідали там перші місця, двічі – другі, один раз третє, один раз – четверте. Окрім того, що всі відзначали високий рівень підготовки конкурсу. (Зазвичай, проведення найпомітніших подій традиційно стає у нас об'єктом критики).

Наступний плюс – у тому, як оцінили західні критики українську виконавицю ONUKA. Про її "убивчий мікс традиційного фольку, горнів і серйозних техно-Вайб" написав великий британський музичний журнал NME, зазначивши, що "вона перетягнула ковдру на себе – 12 очок від нас". Після цього ONUKA потрапляє в непогані позиції чартів iTunes Великобританії, Франції, Швейцарії, Німеччини, в доволі помітні – ще шести інших країн.

2. 150-річний ювілей Національної опери України.

Окрім цікавих прем'єр та концертів, варто відзначити ще одну майже супровідну подію. Тенор Нацопери Валентин Дитюк цього ж року виграв міжнародний музичний конкурс у Литві, а також завоював і спеціальний приз за дебют у Каунаському державному музичному театрі.

3. Запровадження мовних квот на телебаченні – рішення також історичне. Верховна Рада остаточно ухвалила закон про україномовні квоти на телебаченні в Україні. Чинності закон набув у жовтні, тож перші підсумки зможемо зробити трохи згодом.

4. Приїзд Ніка Вуйчича – людини-легенди, народженої без рук та ніг, чиї лекції збирають багатотисячні стадіони – безумовно, став подією. Його мотиваційні лекції перебувають на межі двох сфер: культури та психології. Але багатотисячне зібрання людей, які прийшли послухати Вуйчича, – точно є свідченням нашої культури.

Партнером приїзду Ніка Вуйчича став проект "Переможці", присвячений ветеранам АТО, які втратили частини тіла, але не втратили сили духу.

5. Подією року став вихід фільму "Червоний".

Художній фільм із переможним фіналом про повстання в'язнів УПА у таборах ГУЛАГу. Історичний бойовик, що став дуже резонансною подією й викликав захоплення – і публіки, і критики.

6. Вихід на екрани художнього фільму "Кіборги" про захисників Донецького аеропорту. Двогодинна драма точно передає атмосферу війни, образи захисників, містить блискучі діалоги та порівняння.

7. Гучно заявив про себе театр Золоті ворота, вистава якого – "Украдене щастя" – багатьма опитаними критиками визнана однією з кращих у минулому році.

8. Проект Мистецького Арсеналу "Бойчукізм".

Це школа українського реформаторського мистецтва, якому вдалося здивувати Париж (там її назвали "Renovation Byzantine"), що була цілковито винищена комуністами. Її засновник – Михайло Бойчук – мав усі шанси створити новий український стиль (або "великий стиль", бойчукісти також займалися монументальним живописом), який був би справді національним, та глибоко увійти у повсякденний побут людини. Монументальні твори бойчукістів послідовно знищувалися комуністами. Авторам виставкового проекту вдалося зібрати вцілілі фрагменти про українських монументалістів, перші монументальні твори яких з'явилися у 1919 році й навіть хронологічно випередили всесвітньо відомого мораліста Дієго Ріверу. Ця виставка – пам'ять творцям, яким не дали підкорити світ, але які встигли заявити про самодостатність українського мистецтва, адже саме ми були пробатьками муралів.

9. Заборону серіалу "Свати".

Попри скандальність події, відсутність серіалу позитивно відіб'ється на естетичному смаку української аудиторії.

10. Виставка історичного живопису українських гетьманів Наталії Павлусенко.

Портрети українських гетьманів Наталії Павлусенко є в державних та приватних закородонних музеях, приватних колекціях. Відома дослідниця Гетьманщини Тетяна Таїрова-Яковлева колись сказала, що є гетьмани, які посміхаються до неї лише з картин Наталії Павлусенко.

Експозиція включає не всі роботи Наталії – лише ті, які вдалося зібрати, сім портретів гетьманів. Це Северин Наливайко, Іван Підкова, Богдан Хмельницький, Петро Сагайдачний, Петро Дорошенко, Іван Мазепа та кошовий отаман Іван Сірко.

(На головному фото - кадр із фільму "Червоний".)