Що робити зі старими іконами, та коли їх слід віддавати до храму, - пояснення волинського священника

1
2
Що робити зі старими іконами, та коли їх слід віддавати до храму, - пояснення волинського священника
Ікони - це не лише образ, який використовується для молитви, але й предмет, який часто має не лише сакральну, а й історичну або особисту цінність. І якщо цінні старовинні ікони зберігаються у музеях чи приватних колекціях, то виникає питання, що робити зі старими іконами, які знаходяться вдома. Відповідь на це питання дав настоятель парафії Собору Пресвятої Богородиці села Забороль, протоієрей Віталій Антонюк.

Наприклад, ікона, написана триста років тому може бути цінною через стиль написання, або ж автора. Сімейний образ, який передається з покоління в покоління, може не мати ніякої культурної цінності, але є дуже важливим для окремої сім'ї або роду. То що ж робити з такими іконами?

Отець Віталій відповідаючи на це питання вирішив відразу розмежувати старі ікони за певними критеріями. Перш за все, за матеріалом основи й за ступенем збереження самого образу.

Писані ікони

Якщо на писаній іконі чітко видно лики або сюжет, якщо вона не прошита глибокими тріщинами або не сточена жуком-точильником, то такий образ можна зберігати у рамці і не звертатися до реставраторів. Те ж саме відноситься і до ікон, викривлених під впливом сонячних променів. Різниця лише в тому, що викривлений образ варто зберігати без рамки, і в місці недоступному для сонця. Пошкоджену ікону слід віддати реставраторам, бо використання підручних засобів іноді може зашкодити фарбам. Також не зберігайте її разом з іншими іконами, бо личинки жука можуть перебратися і на них.

Розколоті навпіл писані ікони, або образи, на яких неможливо розібрати зображення слід віднести на консультацію до реставраторів. І якщо останні підтвердять, що образ не підлягає відновленню, то таку ікону можна віддати в церкву для спалення в церковній печі або спалити самому в місці, де не ходять люди.

Літографії в фользі

Багато старих ікони були зроблені з літографій, які разом з окладом з фольги поміщалися в дерев'яні рами. Такі старі ікони вельми поширені, бо свого часу їх могли придбати навіть небагаті люди. У цьому випадку, першочергово слід оцінити ступінь збереженості: якість зображення, стан окладу і рами. Зазвичай дореволюційні літографії робилися дуже високої якості. Зображення на таких іконах може постраждати тільки, якщо вони перебували під сонячним випромінюванням. Сам образ і фольга часто бувають просто вкриті великим шаром пилу і, якщо акуратно обмахнути пил щіточкою, то вони відразу стануть яскравіше. Дерев'яні рами літографічних ікон часто бувають зіпсовані жуками-короїдами. Якщо сам образ і фольга не пошкоджені - їх можна просто перенести в нову рамку.

Сучасні літографії й ламіновані іконки

З відродженням церковного життя у 1990-их роках у маси хлинув потік нових надрукованих літографій різного розміру. Пізніше до них приєдналися і невеликі ламіновані іконки. Серед переваг таких образів їх дешевизна і доступність. Однак якість друку не завжди була високою. Тому після десятка років, багато літографій вицвіло або втратило форму. Якщо у вас є такі іконки, то вчинити з ними потрібно так само як і з писаними іконами, що не підлягають реставрації, тобто віднести у храм і попросити спалити в церковній печі, або спалити самому в незайманому місці.

Ламіновані невеликі ікони з часом покриваються кіптявою і пилом, так що її не змахнути звичайною щіткою. В такому випадку, можна їх сміливо промити миючим засобом і потім насухо витерти. Ламінат не пропускає воду, і сама картинка не постраждає. Якщо видалити забруднення неможливо і зображення сильно спотворено, то з такою іконкою слід вчинити так само як вже описувалося вище.

Отже, як бачимо, ікони, як і будь-які предмети, пов'язані з церковним культом, також можуть втратити свій вигляд настільки, що їх подальше використання за призначенням, тобто молитва біля них, стає неможливим. Але якщо є навіть найменша можливість виправити будь-які недоліки старого образу, скористайтеся нею. Адже стара ікона - це не тільки цінний історичний артефакт, а й своєрідний символ молитовного спадкоємства між поколіннями православних християн.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
2

Коментарі:


Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Ми продали на Віоліті колекціонерам, бо так ікони будуть в надійних руках і не знизиться, як то буває деколи в музеях
Відповісти

© 2024. Усі права захищені. Повна або часткова перепублікація матеріалів можлива лише за дотримання таких умов: 1) гіперпосилання на «Волинь24» стоїть не нижче другого абзацу; 2) з моменту публікації на «Волинь24» минуло не менше трьох годин; 3) у кінці матеріалу на «Волинь24» немає позначки «Передрук заборонений».

Віртуальний хостинг сайтів HyperHost.ua в Україні