«Мій народ виходить з рабства», - Забужко про безвіз

Уродженка Луцька письменниця Оксана Забужко поділилася думками про те, чому безвіз - це свято.

Свої роздуми з приводу безвізу вона оприлюднила у “Фейсбуці”.

“VOX POPULI. З підслуханого на базарі (на Івана Кудрі), тітка в м'ясній ятці:

- А... Та хай уже, беріть по шістдесят - СЬОДНЯ БЕЗВІЗ!.. (Мовляв, один тому час, що й батько в плахті!..)

Я спершу, разом з усіма, засміялась, а потім якось знову на схлип пробило - нутряний, задавнений...

Я ж іще пам'ятаю ті часи, коли всі ми були "невиїздні" - за винятком мізерного, в межах статпохибки, відсотка причетних до колоніальної адміністрації, та ще, єдиною помітною групою - євреїв: їх випускали "в один кінець", під приводом "воссоединения семей", і це вважалось великою перемогою єврейського руху (і ненависної тоді Кремлю "держави Ізраїль"!). Популярним був цинічний жарт: "Еврей не роскошь, а средство передвижения" (змішані сім'ї також випускали).

Серед київської інтеліґенції кружляв "дисидентський" віршик, приписуваний Миколі Лукашу:
Ой якщо ти поц-аїд -
Їдь відразу в Порт-Саїд,
А якщо ти дурень-гой -
Їдь відразу в Уренгой (Уренгой - Помари - Ужгород - погугліть, хто не в курсі: так починалась "газова імперія", і в ту тьмуторокань справді їхали - не тільки на заробітки, а й пересидіти "щербицькі" хвилі політрепресій також: більше в СРСР втікати було нікуди...).

А в тітки цієї, що торгує салом, пам'ять може бути ще глибша, і ще травматичніша: про те, як її батьки й діди, ув'язнені на колгоспних плантаціях, аж до 1970-х рр. жили БЕЗ ПАСПОРТА взагалі - і не могли ані на день відлучитися з своєї "тюрми без ґрат": ані переночувати в готелі, ані взяти квиток на літак, навіть якби треба було провідати хворого сина в Уренгої...

Тітка вам цього не розкаже. Але знижку сьогодні на свого кабанчика вона великодушно робить: хай уже, на те Бог свято дав...

Мій народ виходить із рабства. От і все.

І по реакції на цей факт дуже чітко видно - хто "за Україну, за її волю", а хто "з вертухаїв".

Шануймося. Бо ми того варті))”, - зазначає Оксана Забужко.

Довідково. Письменниця Оксана Забужко народилася у місті Луцьк 19 вересня 1960 року. Попри те, що вона прожила в місті менше десяти років, волиняни вважають її землячкою.

“Це було місто, яке, попри потужний натиск «совєтизації» (головно за рахунок «приїжджих,» російську мову я вивчила у дворі від дітей військових, майже поспіль ‒ корінних русаків), зберігало в життєвому укладі ще не остиглу пам'ять про свою «європейськість» ‒ навіть на рівні побуту”, - говорила свого часу Забужко про Луцьк.