У Луцьку презентували вишитий «ВсеСвіт» Юлії Токарської

«Сучасна українська жінка – і шиє, і вишиває, і неперевершено готує. Сьогодні здивувати вишивкою українську жінку – нонсенс. І я насправді не хочу нікого дивувати. Лише хочу поділитися моїм ВсеСвітом», – такими словами презентувала свої роботи луцька майстриня Юлія Токарська.

Двадцять років жінка вишивала рушники, ікони та картини, а віднедавна також почала шити ляльки, вбрані в традиційний українських одяг, оздоблений вишивкою. Свої роботи Юлія Токарська вирішила презентувати на персональній виставці «ВсеСвіт», що відбулася в середу, 28 червня, у Луцькому замку.


«Мистецтво – це основа нашої національної свідомості. Без мистецтва, без культури – немає держави і немає нас. Ми виросли в радянські часи, коли нас виховували як масу без національної свідомості. А з незалежністю ми отримали унікальну можливість стати тими, ким ми є – українцями. Відкриваючи цю виставку, я щаслива, що можу показати свою національність, свій «ВсеСвіт», – поділилася із присутніми майстриня.

Юлія розповіла, що тривалий час колекціонує старовинні вишиті речі, і саме вони надихнули її на власні роботи.

«Я вишиваю ікони лише з позитивними, гарними емоціями. І отримую від процесу величезне задоволення. Тому буду дуже рада, якщо хтось із вас відчує цю позитивну енергію від робіт», – такими словами Юлія Токарська запросила гостей переглянути свої роботи.

Познайомитися з вишитими полотнами, іконами та ляльками Юлії Токарської прийшли друзі родини та поціновувачі мистецтва, серед яких – і перші особи краю.

Керівник Волинської єпархії УПЦ КП, владика Михаїл розповів, що впродовж останніх років у соборі є традиція: на пасхальні богослужіння у храмі виставляють ікони, вишиті Юлією Токарською. Її роботи митрополит назвав «дійсно народженими з глибини душі, а не просто – від бажання щось зробити».


«Вишиванка – це душа українського народу», – переконаний секретар Волинської єпархії УПЦ, протоієрей Миколай Бондарук.


«Дуже давно знаю і підтримуємо тісні зв’язки з усією родиною Токарських. Але у кожній оселі, як і на кожній клумбі, є головна квітка. Навколо неї буяє життя і вона є важливою для того, як цвіте вся клумба. Нехай не ображається Василь – він мужній чоловік і людина, яка багато зробила для Луцька і Волині – але я впевнений, що в родині Токарських тою головною квіткою є Юля», – поділився голова Волинської ОДА Володимир Гунчик історією своїх дружніх стосунків із родиною волинського бізнесмена Василя Токарського.


Завідувачка Музею ікони Тетяна Єлісєєва розповіла, що якось формували виставку вишитих ікон і зіштовхнулися з тим, що більшість робіт – вишиті «хрестиком». Знайшли лише декілька робіт, які вишиті шовковою ниткою «гладдю»: ця техніка є набагато важчою, проте дозволяє передати всю повноту образу.

«В цій тендітній жінці поєднується і майстер живопису, і майстер вишивки. Традиційно існував іконописець, який малював образ, і окремо були вишивальниці, які передавали його через вишивку. А Юля поєднала ці таланти, бо до своїх вишивок ескізи малює сама», – розповіла Тетяна Єлісєєва.


Директор художньої школи Луцька Іван Гаврилюк зізнався, що давно чув про таке хобі Юлії Токарської, проте не сприймав достатньо серйозно.

«Багато людей вишивають і я, правду кажучи, десь пропустив це повз увагу. І нещодавно – запрошення на виставку. Це як чітке підтвердження, що людина ніколи не повинна зупинятись у своєму розвитку. Вона ставить перед собою завдання – і виконує», – зауважив Іван Гаврилюк.


Оцінити роботи Юлії Токарської завітала і мистецтвознавець, директорка Художнього музею Луцька Зоя Навроцька.

«Що таке творчість? Це імпульси, які благодатний дух посилає до кожного з нас. Кличе до краси. Кличе до творчості. Кличе бути подібним до творця. На жаль, через буденні проблеми більшість із нас тамують це почуття. Пані Юлія відповіла цьому духу, прийняла цей поклик і стала сама творити красу. Не просто цінувати і спостерігати, а бути творцем», – розповіла про високу місію митця Зоя Навроцька.

Крім того, мистецтвознавець зауважила, що Юлія Токарська «вибрала шлях не з легких. Підхопила ту техніку, яка майже зникає і потребує дуже великої концентрації, дуже великої напруги».


«Коли по телебаченню показують, як дружини багатих людей купують собі сумочки за пару тисяч євро – мене це не дивує. А от коли в небідного чоловіка дружина знайшла собі таке високе призначення як вишивка ікони – це варте щирого подиву і поваги», – до привітань майстрині долучилася і народна артистка Людмила Приходько.


Захоплення Юлії вишивкою підтримує уся родина. Кажуть: повага до родинних коренів, до історії та любов до України для них – не порожні слова. У яку б подорож не відправилися – традиційно беруть з собою вишиванки, які, звісно, вишиває Юлія.


«Для мене, як колишнього військового, існує дві лінії: прямо і перпендикулярно. Ну, що там такого? Взяв собі голку, затягнув нитку, та й ший… А, виявляється, з цього може вийти справжнє мистецтво. Дякую, Юлечка, за твою силу волі – бо це ж треба мати яку силу волі! – і звісно, за натхнення», – із теплими словами виступив батько майстрині Валерій Скришевський.

«Кожному із нас Бог посилає талант. Але далеко не кожному вдається його реалізувати. Юлі це вдалося. 20 років свого життя вона присвятила виставці. Пам’ятаю, вишивала першу ікону. Намалювала олівцем якісь штрихи. Кажу: тут же не видно, що шити. А вона так впевнено: мама, я все це бачу. Кожна її робота пройшла через душу і серце», – додала мама Людмила Скришевська.


* * *


Текст і фото: Людмила ЯВОРСЬКА