«Не піду назад в політику. Мені геть не нудно в бізнесі» – Андрій Разумовський

Попри молодий вік, він уже має більше 10 років досвіду ведення власної справи. Стартував Андрій Разумовський у бізнесі з продажу цементу на «Західній торговій компанії», згодом з’явилось власне підприємство з виробництва бруківки «Бетон Брук Сервіс», а кілька років тому – будівельна компанія «Інвестор». Будівельник розповів про особливості ведення бізнесу в умовах нинішньої економічної ситуації, підхід у роботі та подальші плани.

- Ви свого часу вирішили розпочати власний бізнес. Чому не продовжили справу батька, адже його підприємство – «Луцький домобудівельний комбінат», одне з найдосвідченіших та найуспішніших на Волині?

- Мабуть, у мене просто не виходить комусь підпорядковуватися (сміється – ред.) Я звик швидко приймати рішення, бути самостійним. Можливо, саме через це мені простіше керувати самому, аніж бути підлеглим.

- Як виникла ідея створення будівельної компанії саме під брендом «Інвестор»?

- Я придумав її сам. Просто сів і подумав, що це найлогічніша назва для будівельної компанії. Адже, з одного боку, ми є інвесторами, а з іншого–інвестори – це ті люди, які купують житло у нас. По суті, кожен з нас – інвестор.



- Як Вам вдалося так швидко стати одними з лідерів на ринку нерухомості?

- Коли ми вирішили будувати житло, серед забудовників починалася активна конкуренція. Раніше просто зводили будинки, швидко розпродували квартири, і окрім адреси цього будинку – майже нічого не було. Ніхто не займався популяризацією будівельних компаній і об'єктів взагалі, облаштуванням прибудинкових територій, не було комплексного підходу у реалізації великих житлових комплексів.

Проте розвиток технологій та каналів рекламної комунікації з потенційним клієнтом, вказував на те, що підхід потрібно міняти. Інтернет-сайти, нові джерела інформації, соціальні мережі змінили правила гри та почали впливати на смаки людей.

Ми просто слідували сучасним трендам, тенденціям. Ці речі нам зрозумілі, адже створені нашим поколінням.

- Припускаємо, Ваш успіх у бізнесі не дає спокою іншим людям, бо ходять чутки, що Ви плануєте повернутись у політику. Ви вже були депутатом Луцької міськради, чи не прокинулись у Вас знову політичні амбіції?

- Напевно, через велику кількість інформації в ЗМІ про нашу компанію, останнім часом мені чомусь приписують бажання кудись повернутися (сміється). Я не збираюся повертатися в політику, адже мені зовсім не нудно у бізнесі. Попереду ще купа задач і багато планів. ​

- Як прокоментуєте політичну ситуацію у місті?

- Не скажу, що ситуація критична, але доволі складна. Звичайно, набагато простіше працювати, коли є стабільність у владі. Це більш зрозуміло.



- То зрештою, що, на Вашу думку, відбувається у міській раді?

- Відбувається політична боротьба. Вона вже стала доволі виражена: суди, бійки, музика, зірвані сесії, ще якісь незрозумілі речі… Це може позначатися на життєдіяльності міста. Коли у нас буде інший керівник, то дуже хотілося б, аби він зважав на інтереси бізнесу та не приймав якихось незважених рішень.



- Наприклад…

- Наприклад, втричі підняти протягом 8 днів вартість оренди землі під розміщеними бордами. Я нічого не маю проти, щоб наповнювалася казна, щоб були кошти, наприклад, на добудову 27-ї школи. Я тільки за, щоб ми розбудовували школи, садочки і все місто загалом.

Проте по відношенню до малого бізнесу, це зроблено не порядно та несправедливо. Адже люди здають рекламні площини, у них є підписані контракти.

Хтось може втратити робоче місце, а, можливо, комусь навіть доведеться закрити бізнес. Я би так не вчинив ніколи в житті. А якби і планував щось подібне на місці влади,то зібрав би усіх, порадився, або, принаймні, зробив би це підняття в три етапи поступово протягом 9 місяців.

Я думаю, що влада поспілкується з підприємцями і зрозуміє, що так з людьми не можна.



- Наскільки, на Вашу думку, як забудовника, генеральний план Луцька відповідає тенденціям розвитку сучасних міст?

- У нас генплан був затверджений ще за часів Богдана Шиби і в принципі він дуже непоганий. Але зараз знову триває його обговорення, і він має стати ще кращим. Проте найбільша проблема не лише генплану, а й цілого міста, в тому, що воно «зажате» з усіх боків сільськими радами і йому немає куди розвиватися.

Тому єдиний вихід – це приєднання до Луцька навколишніх сіл. І хто перший з голів це вирішить, той, напевно, принесе місту нову хвилю стрімкого розвитку. Це було б супер.

Села кажуть, що не хочуть об’єднуватися. Проте ставити питання: хочуть чи не хочуть –неправильно, адже село і землі – це не власність сільських голів. Наприклад, людина мешкає за містом, однак вона користується інфраструктурою Луцька: ходить тут на роботу, до лікарні, водить дітей до школи чи дитсадка, використовує міські мережі. Тому відмовлятися від перспектив розвитку свого села спільно з містом – це нелогічно.



- Повертаючись до Вашого бізнесу: що в найближчих планах БК «Інвестор»?

-Ми продовжуємо будівництво наших житлових комплексів та вже проектуємо два нових об’єкти.

- Якими будуть ці нові будинки?

- Вважаю, що набагато комфортніше мешкати у малоповерховому житлі. І ми однозначно будемо рухатися у цьому напрямку, тому вже до кінця року запропонуємо лучанам цілий новий район з чотирьохповерхових будинків.

Тим більше, що навколо міста є великі ділянки площею 10 чи навіть 20 гектарівдля того, щоб ми могли застосувати всі наші знання і зробити справді комфортне місце для проживання.

До речі, нещодавно я виклав у себе на сторінці візуалізацію нового будинку і це викликало неабияку зацікавленість серед лучан, всім дуже сподобалося, про нас навіть написали київські ЗМІ. Такий резонанс ще раз довів, що ми – на правильному шляху.



- Ви сказали про два нові об’єкти. Яким буде другий?

- Мова йде про наш улюблений ЖК – «Струмочок», де ми розпочнемо наступну чергу будівництва фактично вже через місяць-півтора. Це буде 200 таунхаусів на ділянці площею 6,5 га, зі спортивними майданчиками, магазином, кафе, дитячим садочком та, можливо, навіть невеликим SPA.

Тому варто відразу продумати, яким буде заїзд, де гулятимуть діти, де займатися спортом, де залишити своє авто, де купувати продукти чи відпочивати.

У нашому місті відбувається лише точкова забудова у різних куточках. Вона є незручною, бо тих будинків «натикали» де могли. Не враховано навантаження, яке йде умовно на старі шляхопроводи і мережі. Це не є добре, бо стає очевидним, що забудовник більше думає про заробляння грошей, ніж про те, як там будуть жити люди. Ми до цього підходимо дещо інакше, бо для нас найважливіше – це наш клієнт.

- Який наразі проект «Інвестора» є найбільшим?

- Безперечно, це – «Супернова». Перші три будинки ми плануємо ввести в експлуатацію найближчим часом. Триває будівництво та продаж квартир у 4-му. А вже з початку березня розпочали продавати квартири у 5-му будинку.

- А коли на «Суперновій» розпочнеться будівництво обіцяного садочку?

- У цьому році. Адже старт будівництва 7-го будинку, у якому на першому поверсі й має бути дитсадок, також запланували на 2018-й. Це для нас принципове питання, адже ми обіцяли нашим клієнтам дитячий садочок на території ЖК. Відповідно - дотримаємось домовленостей!



- А як щодо існуючих житлових комплексів. Вони вже на фінішній прямій?

- У житловому комплексі «Юпітер» ми вже ввели в експлуатацію перший будинок. Проте для мене повністю зданий житловий комплекс, це коли там будуть рости дерева, зазеленіє травичка, цвістимуть квіти, буде до кінця облаштована вся прибудинкова територія. Саме тоді хочемо зібрати всіх мешканців, вручити їм спеціальні подарунки і зробити фантастичне відкриття цього будинку.

Крім того, зараз на «Юпітері» будуємо другий та розпочинаємо третій будинки. До речі, з першого березня стартував продаж квартир у 3-му будинку «Юпітера».



- Ви та Ваша компанія доволі публічні. Як ви ставитеся до критики у бік «Інвестора», хейтерів та інформаційних воєн у бізнесі?

- Насправді, я ніколи їх не ігнорую і намагаюсь з ними спілкуватись. Часом хтось мене перепитує: «Навіщо ти звертаєш на це увагу?».А я вважаю, що маю відповідати на всі запити та коментарі. Є відсоток суспільства, який завжди проти і йому все не подобається – з ним все рівно треба спілкуватися і якось намагатися переконати цих хейтерів у тому, що вони помиляються.

- Завжди знаходите аргументи?

- Намагаюсь, але не завжди вони комусь цікаві. Я в принципі не вважаю себе суперпопулярним бізнесменом, але інколи це навіть подобається, коли я просто десь ставлю машину, а на іншому кінці міста хтось вже описує, що я там приїхав вирішувати якісь свої бізнесові справи.



- Це ви про Вашу зупинку на березі річки Стир, що на Ковельській? Адже нещодавно Ваша поява на тому місці спровокувала певний інформаційний ажіотаж.

- Я відзначу, що у роботі ми доволі зважені, помірно та поступово йдемо вперед. Насправді, в нас немає в планах забудовувати заплаву річки Стир на Ковельській, 17, але й виправдовуватися за це ми теж не плануємо (сміється – ред.).

А взагалі будь-яка увага до нашого бізнесу є позитивною. Адже в процесі переписування з коментаторами ми продали два об'єкти. Одні люди читають, звертають увагу, а хтось тим часом купує квартиру. Про нас згадують, до нас приходять, тому для мене це – позитив. І я навіть можу подякувати тим, хто мене фотографує і про мене пише. Можливо, дещо неприємний сам відтінок у тексті, бо автор почав кричати «не дамо забудовувати заплаву, всі козли…». Це трішки зайве.

- А як загалом Ви ставитесь до конкурентів на ринку?

- Я б не казав, що всі на ринку – цеконкуренти. У нас, як і у вас - журналістів, є колеги. Є нормальні, порядні компанії, які будують. В кожного своя думка, свій смак. Кожен по-своєму розвивається, бо має і свої плюси, і мінуси. В чомусь жива конкуренція провокує якісь думки і стимулює до дій. Ти дивишся на колег і щось придумуєш, беручи до уваги його досвід і практику.

Зауважу, що після нашої яскравої рекламної кампанії, інші почали змінювати логотипи своїх фірм, знімати відеоролики, роздавати каталоги, придумати назву для об'єктів. Ми в свою чергу теж від них щось хороше переймаємо.

Але мені подобається чесна конкуренція, коли ми змагаємось думками, ідеями, темпами реалізації проектів. Однак дуже не подобається, коли намагаються повторити, вкрасти чи передерти щось. Мене це дратує.

- Не хотілося б бути банальними, питаючи про Ваш секрет успіху, однак можливо дасте кілька порад бізнесменам-початківцям, як за короткий період досягти вагомих результатів?

- В мене є чотири простих поради.

1 – завжди думати про клієнта.

2 – багато працювати. Наш робочий день завжди розпочинається дуже рано і закінчується пізно.

3 – потрібно не боятися робити перший крок.

4 – будувати бізнес, довіряючи партнерам та клієнтам



- Яку частину своїх прибутків Ви вкладаєте у розвиток та модернізацію власного бізнесу?

- Більшу частину. Щось витрачаємо на життя, але відзначу, що це не захмарні гроші. Решту – інвестуємо назад у бізнес.

- У що саме, якщо не секрет?

- У нас в 2017 році відбулася реконструкція заводу «Бетон Брук Сервіс» з виготовлення бруківки. Ми привезли нову європейську сучасну виробничу лінію, яка коштує досить немаленьку суму. Це дозволило нам створити нові робочі місця. На реконструкцію цього заводу ми залучили частину коштів від Європейського банку реконструкції та розвитку.На сьогодні новішого обладнання немає ні в кого, принаймні, в радіусі 150 кілометрів.

- Це дозволило збільшити потужності виробництва?

- Звичайно. Також ми підвищили якість, збільшили види продукції і вона у нас виходить тепер кращою, ніж раніше. До старого виробництва, окрім реконструкції, ми додали ще одну формувальну лінію.

Працюємо над запуском нової торгової марки для нашої бруківки – LeBruk.

Теперішні потужності дозволяють виробити в рік 150 тисяч квадратних метрів бруківки, плюс ще багато різної іншої продукції. Це близько тисячі фур на рік, по 3-4 вантажівки в день.



- Чи не думали про нові ринки збуту для «Бетон Брук Сервісу»?

- Наразі працюємо над запуском нової торгової марки для нашої бруківки – LeBruk. Перед стартом будівельного сезону обов’язково презентуємо її громадськості.

Також буде новий каталог продукції, в якому детально розкажемо про асортимент бруківки та авторські розробки «Бетон Брук Сервісу». До речі, це стовідсотковий ексклюзив, жодне виробництво вам такого не запропонує.

- Якщо говорити про інший бік Вашої діяльності – громадські заходи, благодійні акції і проекти, то складається враження, що Ви не особливо хочете це афішувати. Чому?

- Просто в нас люди чомусь дуже агресивно ставляться до цього. Мовляв, якщо ми десь комусь допомагаємо, то ми ніби взамін щось за це хочемо. Тому в людей виникає якась агресія. Але з іншого боку мені подобається, як каже Ігор Алексєєв: «Якщо ми не будемо про це говорити, то ніхто й не буде цього робити».

Ми взагалі намагаємося допомогти всім – і нашим клієнтам, і працівникам, іншим людям. Але ж ми не політики, а бізнесмени. То для чого нам це розказувати? Ми повиннібути взірцем, але всеодно знайдеться тих 5-10 людей, так званих «хейтерів», які будуть говорити про це негативно.

Хоча я вважаю, що хейтери – це musthave. І вони в нас повинні бути. Це 3% аудиторії, які звертають надмірну увагу на будь-що, але й вони мають існувати. Інколи навіть буває трохи сумно, якщо їх немає у соцмережах. Але поки що в нас з цим проблем немає (сміється)

- До речі, Ви відразу погодилися долучитися до реконструкції доріжок у Центральному парку ім. Лесі Українки?

- Це сталося спонтанно. Проект просував Ігор Алексєєв. Він зробив справді круту річ, зібравши до купи різних бізнесменів. Я тоді точно про піар не думав, коли він мені запропонував долучитись до ідеї (посміхається– ред.)

Першу частину доріжки ми зробили на замовлення Забіяки і Дмитрука, як підрядна організація. Але потім ми вникли в процес, в саму ідею, і дали обіцянку також щось зробити. Я особисто обіцяв Недопаду, що ми доробимо її до містка. Ми це зробили і вже сьогодні там прокладена дуже гарна доріжка шириною 3 метри і протяжністю 700 метрів.



- Хороша ідея, але ж бізнесового зиску – ніякого. З міського бюджету не пішло на це ні копійки, все з кишені бізнесменів, в тому числі і з Вашої…

- Ми живемо тут і парк не може залежати від того, який міський голова при владі. Я робив це не для міського голови, не для владних партій, і навіть не для себе особисто… Я робив це для нашого міста. Дуже приємно, що ми там були не самі і, якщо взяти з точки зору бізнесу, то для нас, як виробника бруківки, це фантастична можливість показати свою роботу.

Оскільки ліворуч, праворуч і з інших боків бруківку вкладали конкуренти, то весною ми побачимо, хто і як її поклав, в кого рівна доріжка, а в кого, не дай Боже, тріснула. Це дійсно цікаво, коли в одному місці поруч лежить бруківка від п'яти різних виробників – треба бути дуже сміливим, щоб погодитися на таке (сміється– ред.). Це оцінять всі, бо в парку ходять тисячі лучан та гостей міста.

- Що б Ви хотіли ще змінити чи зробити у нашому місті?

- Я би із задоволенням, навіть власним коштом, зробив би якийсь класний невеличкий скверик. Це і користь принесе, і стане гарною нагодою показати власну продукцію. Практика показує, що дуже вдалим є поєднання озеленення з бруківкою та ще якимись гарними елементами– фонтанами, декоративними камінчиками.



У місті є багато таких місць: і навпроти філармонії, і в центрі, а недавно чув що мають зробити сквер авіаторів.

І дуже круто, коли ти можеш за власний кошт десь покласти 500 метрів тротуару чи півтори тисячі квадратних метрів бруківки в парку, по якому гулятимуть лучани.

Це саме те місце, де прогулюються мами з візочками, і я, до речі, теж починаю прогулянку в парку з нашої доріжки. Зауважу, що стратегічно вона дуже правильно розташована, бо на центральній алеї вітряно. А тут розташування для прогулянки з коляскою – просто супер. Тож нам пощастило навіть з вибором алеї, яку ми зробили.

- Ви будуєте житло для інших, а яким є Ваше житло?

- Я живу в невеличкому приватному будинку площею близько 170 квадратів. Але в цьому році я планую почати будувати собі новий будинок. Знаєте, ні мармурові сходи, ні кришталеві люстри мене не хвилюють. Мене цікавить винятково технологічність та енергозбереження.

Цього разу я вже не буду поспішати, бо минулий будинок для себе я збудував всього за 9 місяців – відпочатку і до того моменту, як в'їхав в нього. Тому, думаю, цей будинок я буду зводити кілька років для того, щоб він став дійсно будинком моєї мрії.

- Певно, не менш важливим у бізнесі є надійний тил, що допомагає вести справи, йти до успіху. Наскільки це важливо для Вас?

- Взагалі я вважаю, що 50-60% успіху чоловіка залежить від тилу та підтримки близьких людей. Це – дружина вдома, яка тебе розуміє і підтримує, надихає, захоплюється тобою і ти маєш можливість йти вперед.

Я маю дякувати Богу, бо з цим у мене все в порядку. Нещодавно в мене народилася донька Єва. Ім'я ми вибрали швидко, я лише наполягав на тому, аби воно було класичним, а не фантастичним. Здається, це була пропозиція дружини… Мені це імпонує, адже коли в чоловіка народжується донька – одна, а потім друга, то, напевно, він стає добрішим, виваженішим.

Можливо, й у бізнесі ми починаємо більше думати про сім'ю, дітей, де вони будуть гратися. Адже я маю власних дітей і мені хочеться, щоб вони проводили свій час в безпечному, гарному, яскравому місті. Тому я не забуваю думати про дитячі майданчики біля новобудови, про рівень пандуса для заїзду візочком. Напевно, кожна молода людина прагне створити сім’ю і народити дітей. Певно, саме це і є найбільшим стимулом для купівлі житла. Тому ми на 100% розуміємо своїх клієнтів, бо у цій ролі знаходимося самі.

Текст: Еля КОРОТИНСЬКА
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
(Перший)