«Щастя жінки – у материнстві», - волинянка, яка виховала 14 дітей

Жителька села Лишнівка Маневицького району Феодосія Ковердюк виховала п’ять синів і дев’ять доньок.

Ще будучи дівчинкою, разом з іншими сестрами та братами залишилась без материнської ласки, - пише Волинь нова.

ЇЛИ ПО ЧЕРЗІ, БО ЗА СТІЛ ВСІ НЕ ПОМІЩАЛИСЯ
Батько–фронтовик, якого в селі кликали Танкістом, одружився вдруге. Мачуха своїх дітей не мала, однак і чужих не сильно пестила. У 18–річному віці Феодосія вийшла заміж за місцевого Тимофія Ковердюка. Бог часто обдаровував подружжя дітьми. Проте жінка вдома не сиділа, працювала в ланці, аби заробити на шматок хліба. Чоловік спершу трудився в колгоспі, потім перейшов у шляхову дільницю. Бувало, що їхав на будівництво доріг на цілий тиждень, і молодій дружині доводилось самій встигати все робити і в хаті, і по господарству. Вже потім Тимофій працював трактористом у держлісгоспі.

Спочатку сім’я Ковердюків жила у тітки чоловіка, а у 1975 році перейшла у новозведений будинок із просторими великими кімнатами. Але родина продовжувала поповнюватися дітьми, тож спали по двох на ліжку.

— Їсти варили багато, та й за стіл відразу всі не поміщалися, тому їли по черзі, — пригадує донька Тетяна, що мешкає у райцентрі. — Вже на свята за одним столом збиралися всі.

— Звісно, що нелегко велося, потрібно було і попрати вручну, і приготувати, і дітей пильнувати, — пригадує багатодітна мама. — Але коли старші підросли, допомагали глядіти менших. Навіть у ланку зі мною ходили, аби виконати в колгоспі норму. Тоді не було жодних особливих допомог від держави, як тепер, та й ніякої побутової техніки, що значно полегшує життя теперішніх мам.

Сьогодні діти Феодосії Іванівни і Тимофія Сергійовича вже дорослі та мають свої сім’ї, а різниця між найстаршим сином та наймолодшою донькою — 27 років. 54–літній Віктор працює водієм у Маневичах, а Світлана — бухгалтером у Новочервищанському лісництві ДП «Маневицьке ЛГ». 50–річний Олександр прописався на Закарпатті та їздить на роботу у Чехію. Маневичанка Тамара трудиться в Італії, Тетяна та Галина — продавчині у Маневичах та Вараші. Син Сергій — лісівник Черемського природного заповідника, мешкає у Лишнівці. Людмила теж проживає в рідному селі та їздить на заробітки. Олена — маневичанка, зараз у декретній відпустці. Іван та Валерій — працівники Маневицької виправної колонії, проживають у райцентрі. Ірина та Ліля ще мешкають біля матері, а найменша донька Наталія — найдальше, полетіла аж у США, де має сім’ю. Усі діти, крім Тетяни, Ірини та Лілії, які ще не знайшли своїх половинок, подарували матері 24 внуки та 8 правнуків.

Виростити чотирнадцять дітей без надійної чоловічої підтримки, напевно, неможливо. Адже, окрім безпосереднього піклування про них, потрібно було заробляти гроші та займатися господаркою. Щоправда, вже минуло три роки, як немає поряд чоловіка Тимофія Сергійовича. З ним у житті Феодосії Іванівни було всякого: і доброго, і не дуже, але дітей любив і дбав про них.

НА ЮВІЛЕЙ ДО МАТЕРІ ПРИЛЕТІЛА З АМЕРИКИ І НАЙМЕНША ДОНЬКА
Сьогодні жінка вміло господарює. Обробляє чимало землі, тримає багато живності — курей, індиків, качок, корову, коня, свиней. Звичайно, що самій з усім уже не впоратись, допомагають діти та внуки. Після праці обов’язково накривають стіл і, частуючись, спілкуються, розповідають неньці та бабусі про свої справи і плани.

— Якось купила матері маленьке порося, то в неї було в очах стільки радості, що й не передати, — каже Тетяна. — Справа в тому, що їй потрібно чимось займатися і про когось дбати. Ніколи не сидить без діла. Цілу зиму плела круглі килимки. Любить квіти і багато садить їх на подвір’ї. А нещодавно керувала братами, які ставили біля будинку новий дерев’яний паркан.

Минулого року на поважне 70–річчя матері у батьківському будинку зібралися всі чотирнадцять дітей. Навіть донька–«американка» прилетіла привітати неньку. Хоча про її візит із далекої заморської країни мати дізналася, коли та постукала у двері дому. Наталія подарувала ювілярці модний на сьогодні аксесуар — Айфон–6, про який мріє не одна жінка.

Окрім турботи про власних дітей, не забуває Феодосія Іванівна і своїх родичів по батьковій лінії, які мешкають у Кривому Розі. Неодноразово їздила до них у гості, радо приймала у себе.

Якось у неї запитали, кого вона найбільше із дітей любить? Жінка відповіла, що якого пальця не порань, він болить. Щоправда, після того, як наймолодша Наталія вирушила до Америки, чи не найчастіше хвилюється саме за неї, бо ж бачить дуже рідко. Проте решта дітей та онуків не заздрять такій особливій турботі і, навпаки, готують матір та бабусю до поїздки на віддалений континент.

Сергій ГУСЕНКО