Після війни волинянка почала вирощувати часник. ФОТО
30 червня, 2018, 15:01
Ветеранка АТО, колишня студентка Луцького національного технічного університету Майя Москвич розповіла, як стала на захист України, жила в підвалі розбомбленої заправки, а після служби почала вирощувати часник.
В інтерв’ю Delo.UA вона розповіла, чому обрала саме цю культуру і скільки планує заробляти.
З економістів в солдати
Ветеранка АТО Майя Москвич за освітою економіст — закінчила Луцький національний технічний університет.
“Хоч я і маю економічну освіту, ніколи не думала, що мені в майбутньому стануть у пригоді ці знання”, — зізнається дівчина.
Будучи студенткою, Майя захопилась національно-патріотичним вихованням молоді. Ще у 2009 році вона вступила у молодіжну громадську організацію “Національний альянс”, а вже за чотири роки її очолила.
Коли весною 2014 року Росія напала на Україну, Майя була однією з перших, хто добровольцем пішов на фронт.
“Це було одне з найлегших рішень у моєму житті. Я ні секунди не вагалась — це була для мене честь стати на захист України”, — розповідає ветеранка.
На фронт вона потрапила у вересні 2014 року у складі батальйону НГУ імені генерала Кульчицького в якості діловода.
Як зізнається Майя, дівчат в той час на фронт брали неохоче. Їй допоміг знайомий бард Володимир Пастушок, який вже тоді служив у батальйоні імені Кульчицького.
“Він зателефонував мені на початку серпня і сказав, якщо хочу воювати, то наступного дня маю бути в Києві. Я зібрала речі і того ж дня поїхала”, — згадує Майя. Вже за місяць Майя була на передовій у Дебальцевому.
“Я жила в підвалі розбомбленої заправки, більшість наших бійців жили в окопах серед поля”, — розповідає дівчина.
Загалом на службі Майя провела більше трьох років — з серпня 2014 до осені 2017 року. За цей час встигла побувати у трьох добровольчих військових формуваннях — у батальйоні імені генерала Кульчицького, у батальйоні “Гарпун”, останні два роки Майя служила у полку “Миротворець”.
Під час служби вона і познайомилась з ветераном Олександром Матяшем, засновником торгової марки Regata Club, що шиє чоловічу білизну.
“Ще два роки тому Сашко мені говорив, щоб я кидала службу і розпочинала власну справу. Він тоді саме запустив бізнес з пошиву білизни. Але я тоді ще не уявляла себе у ролі підприємця. До того ж, служба затягує — коли довго ходиш зі зброєю, робиш одну роботу, психологічно важко це покинути”, — зізнається ветеранка.
Початок власного бізнесу
На початку 2017 року Майя зрозуміла, що мусить залишити військову службу через проблеми зі здоров’ям.
“Я не могла нормально спати, постійно боліла голова, я зрозуміла, що так довго не протягну. Крім того, дошкуляв постійний біль у спині”, — згадує ветеранка.
Тоді вона згадала слова колишнього побратима Олександра Матяша.
“Я прийшла до нього і кажу, що вже дозріла до власної справи. Але у мене не було уявлення, чим саме зайнятись, було лише розуміння, що це має бути щось аграрне, бо хотілось бути ближче до землі, розповідає Майя. — Сашко мене запитав, що у мене є для цього, але на той момент у мене не було нічого — ні грошей, ні землі і навіть уявлення, яку культуру я хочу вирощувати”. Розуміння того, чим вона хоче займатись прийшло до Майї поступово після консультацій із аграріями.
“Я спілкувалась з людьми, що працюють у цій сфері багато років. Ці розмови мені допомогли обрати культуру, яку я хочу вирощувати. Для мене було важливо, щоб ця культура не потребувала постійного догляду, як ягоди, врожай давала вже наступного року, і на ній можна було б заробити — часник ідеально підійшов. Потім я переконалась, що зробила правильний вибір”, — стверджує дівчина.
Однак не вирішеними залишались два ключові моменти — де взяти землю і де взяти гроші на посадковий матеріал. Майя намагалась отримати два гектари землі в Київській області, однак не вдалось.
“Отримання землі, це довга бюрократична процедура. Я розуміла, що до того часу, коли я маю садити часник, взяти ці два гектари у мене не вийде, тому вирішила його садити на 25 сотках бабусиного городу у селі Нічогівка на Волині”, — розповідає ветеранка.
Залишалось лише придбати посадковий матеріал. “Я знала голову Асоціації фермерів Волині Руслана Хомича. Він мене познайомив з фермерами на Волині, які вирощували часник сорту “Любаша”. Цей сорт часнику вивели в Україні, і він цікавий тим, що одна головка може важити від 100 до 350 грам”, — розповідає ветеранка.
На придбання насіннєвого матеріалу Майя витратила 22 тис. грн, з них 15 тис. грн — це власні заощадження, ще 7 тис. грн. позичила у приятеля.
“Я принципово не хотіла брати жодних кредитів, тому купувала насіння за власні кошти. Необхідно було 270 кг, це 23 мішки. Їхали ми його купувати з товаришем на рейсовому автобусі — коштів на машину просто не було, усі гроші я витратила на посадковий матеріал. Однак нам тоді пощастило — їхав великий автобус і ми весь часник завантажили в багажник”, — згадує дівчина.
“Наприкінці жовтня 2017 року ми посадити часник. Мені допомогли мої родичі. У мене було відчуття, що я нарешті зробила щось вартісне, щось матеріальне”, — розповідає Майя.
Насадження зійшли на Різдво, бо зима була дуже тепла. Часник добре переніс морози і вже дозріває. Збирати врожай Майя планує в середині липня.
“Хочу організувати толоку, куди запросити друзів, щоб разом зібрати врожай. Літо було посушливим, тому очікую зібрати не більше 2000 кг часнику. З них більшу частину використаю як посадовий матеріал, решту часнику планую продати на насіння іншим. Вже є попередні домовленості від потенційних покупців”, — ділиться планами ветеранка.
Продавати часник на насіння вона планує через особисті контакти, соціальні мережі, а також точку на ринку.
“Головним у цьому бізнесі є власні зв’язки та репутація. Фермери досить консервативні люди, велику роль грає довіра та рекомендації”, — розповідає Майя.
Оскільки в цьому році основну частину часнику Майя планує взяти на насіння для збільшення площі, то на великий прибуток не розраховує. Максимум — це покрити витрати на його посадку. Це близько 25 000 грн. Проте вже у 2019 році ветеранка планує отримати біля 150 000 грн чистого прибутку від реалізації часнику.
Труднощі ветеранського бізнесу
Як зізнається Майя, найскладніше для неї зараз — це знайти землю, де садити часник, оскільки ця культура потребує сівозміни.
“Якщо я посадила часник на одній ділянці, то садити його вдруге на тій самій землі можна буде лише за три роки. Хоча часник і не виснажує землю, як соняшник, однак відсутність сівозміни призводить до хвороб і зниження врожайності. Найкраще часник росте, якщо його садити після зернових, бобових. Хорошими добривами є сидерати — рослини, які тимчасово вирощують на вільних ділянках грунту з метою поліпшення його якості”, — уточнює ветеранка.
Цього року Майя планує засадити часником 1 га землі — це частково земля її родини, а також знайомих у Нічогівці.
“У них земля стоїть без діла, я поки можу засадити її часником. Але цього недостатньо. Тому паралельно я буду добиватись, щоб мені виділили землю, як ветерану АТО”, — розповідає дівчина.
Разом зі своїми побратимами на Волині вона хотіла би заснувати агрокооператив з банком землі щонайменше 20 га. “Кооперативам значно простіше отримати фінансування, а також кредити на техніку. До того ж на більшій ділянці землі значно простіше буде робити сівозміну”, — зізнається Майя.
Свої шанси на отримання землі ветеранка оцінює досить високо.
“Я знаю, для чого мені ця земля потрібна, і що я на ній буду робити, тому в липні планую провести результативну зустріч в Держгеокадастрі на Волині”, — розповідає вона.
Також ветеранка хотіла б вирощувати органічну продукцію.
“Врожайність органічного часнику може бути менша, проте він не міститиме нітратів, а це відкриє доступ до ринку органічної продукції”, — розповідає Майя.
Що далі?
В планах дівчини — подальший розвиток бізнесу. Зараз вона працює над презентаційними матеріалами ідеї.
“Поки для позначання свого бізнесу я використовую назву VolynGarlic, але це робоча назва. Можливо, в майбутньому вона буде змінена”, — стверджує ветеранка.
Продавати часник Майя планує на насіння, як додаткову культуру для тих, хто вже в агробізнесі і вирощує малину, ягоди чи інші культури і хотів би мати додатковий дохід. А також для фермерів-початківців, людей котрі хочуть розпочати справу в агро, але не знають, яку культуру вибрати і з чого почати. Для таких ветеранка планує не просто продавати насіння, а давати готове рішення по часниковому бізнесу, розказувати що до чого і як, та супроводжувати протягом першого року вирощування.
“Вирощування часнику може стати хорошим додатковим прибутком для кожного, в кого є хоч трохи землі”, — зазначає Майя.
Крім того, Майя постійно навчається. “У мене немає зараз часу здобувати освіту агронома, але я вчусь на практиці постійно. Нещодавно я завершила навчання на Програмі підприємницької діяльності для ветеранів АТО в Київській школі економіки. По завершенні курсу я отримала мікрогрант на 25 тис. грн на розвиток власної справи, і ця підтримка мене ще більше надихає розвивати власний бізнес”, — розповідає вона.
В інтерв’ю Delo.UA вона розповіла, чому обрала саме цю культуру і скільки планує заробляти.
З економістів в солдати
Ветеранка АТО Майя Москвич за освітою економіст — закінчила Луцький національний технічний університет.
“Хоч я і маю економічну освіту, ніколи не думала, що мені в майбутньому стануть у пригоді ці знання”, — зізнається дівчина.
Будучи студенткою, Майя захопилась національно-патріотичним вихованням молоді. Ще у 2009 році вона вступила у молодіжну громадську організацію “Національний альянс”, а вже за чотири роки її очолила.
Коли весною 2014 року Росія напала на Україну, Майя була однією з перших, хто добровольцем пішов на фронт.
“Це було одне з найлегших рішень у моєму житті. Я ні секунди не вагалась — це була для мене честь стати на захист України”, — розповідає ветеранка.
На фронт вона потрапила у вересні 2014 року у складі батальйону НГУ імені генерала Кульчицького в якості діловода.
Як зізнається Майя, дівчат в той час на фронт брали неохоче. Їй допоміг знайомий бард Володимир Пастушок, який вже тоді служив у батальйоні імені Кульчицького.
“Він зателефонував мені на початку серпня і сказав, якщо хочу воювати, то наступного дня маю бути в Києві. Я зібрала речі і того ж дня поїхала”, — згадує Майя. Вже за місяць Майя була на передовій у Дебальцевому.
“Я жила в підвалі розбомбленої заправки, більшість наших бійців жили в окопах серед поля”, — розповідає дівчина.
Загалом на службі Майя провела більше трьох років — з серпня 2014 до осені 2017 року. За цей час встигла побувати у трьох добровольчих військових формуваннях — у батальйоні імені генерала Кульчицького, у батальйоні “Гарпун”, останні два роки Майя служила у полку “Миротворець”.
Під час служби вона і познайомилась з ветераном Олександром Матяшем, засновником торгової марки Regata Club, що шиє чоловічу білизну.
“Ще два роки тому Сашко мені говорив, щоб я кидала службу і розпочинала власну справу. Він тоді саме запустив бізнес з пошиву білизни. Але я тоді ще не уявляла себе у ролі підприємця. До того ж, служба затягує — коли довго ходиш зі зброєю, робиш одну роботу, психологічно важко це покинути”, — зізнається ветеранка.
Початок власного бізнесу
На початку 2017 року Майя зрозуміла, що мусить залишити військову службу через проблеми зі здоров’ям.
“Я не могла нормально спати, постійно боліла голова, я зрозуміла, що так довго не протягну. Крім того, дошкуляв постійний біль у спині”, — згадує ветеранка.
Тоді вона згадала слова колишнього побратима Олександра Матяша.
“Я прийшла до нього і кажу, що вже дозріла до власної справи. Але у мене не було уявлення, чим саме зайнятись, було лише розуміння, що це має бути щось аграрне, бо хотілось бути ближче до землі, розповідає Майя. — Сашко мене запитав, що у мене є для цього, але на той момент у мене не було нічого — ні грошей, ні землі і навіть уявлення, яку культуру я хочу вирощувати”. Розуміння того, чим вона хоче займатись прийшло до Майї поступово після консультацій із аграріями.
“Я спілкувалась з людьми, що працюють у цій сфері багато років. Ці розмови мені допомогли обрати культуру, яку я хочу вирощувати. Для мене було важливо, щоб ця культура не потребувала постійного догляду, як ягоди, врожай давала вже наступного року, і на ній можна було б заробити — часник ідеально підійшов. Потім я переконалась, що зробила правильний вибір”, — стверджує дівчина.
Однак не вирішеними залишались два ключові моменти — де взяти землю і де взяти гроші на посадковий матеріал. Майя намагалась отримати два гектари землі в Київській області, однак не вдалось.
“Отримання землі, це довга бюрократична процедура. Я розуміла, що до того часу, коли я маю садити часник, взяти ці два гектари у мене не вийде, тому вирішила його садити на 25 сотках бабусиного городу у селі Нічогівка на Волині”, — розповідає ветеранка.
Залишалось лише придбати посадковий матеріал. “Я знала голову Асоціації фермерів Волині Руслана Хомича. Він мене познайомив з фермерами на Волині, які вирощували часник сорту “Любаша”. Цей сорт часнику вивели в Україні, і він цікавий тим, що одна головка може важити від 100 до 350 грам”, — розповідає ветеранка.
На придбання насіннєвого матеріалу Майя витратила 22 тис. грн, з них 15 тис. грн — це власні заощадження, ще 7 тис. грн. позичила у приятеля.
“Я принципово не хотіла брати жодних кредитів, тому купувала насіння за власні кошти. Необхідно було 270 кг, це 23 мішки. Їхали ми його купувати з товаришем на рейсовому автобусі — коштів на машину просто не було, усі гроші я витратила на посадковий матеріал. Однак нам тоді пощастило — їхав великий автобус і ми весь часник завантажили в багажник”, — згадує дівчина.
“Наприкінці жовтня 2017 року ми посадити часник. Мені допомогли мої родичі. У мене було відчуття, що я нарешті зробила щось вартісне, щось матеріальне”, — розповідає Майя.
Насадження зійшли на Різдво, бо зима була дуже тепла. Часник добре переніс морози і вже дозріває. Збирати врожай Майя планує в середині липня.
“Хочу організувати толоку, куди запросити друзів, щоб разом зібрати врожай. Літо було посушливим, тому очікую зібрати не більше 2000 кг часнику. З них більшу частину використаю як посадовий матеріал, решту часнику планую продати на насіння іншим. Вже є попередні домовленості від потенційних покупців”, — ділиться планами ветеранка.
Продавати часник на насіння вона планує через особисті контакти, соціальні мережі, а також точку на ринку.
“Головним у цьому бізнесі є власні зв’язки та репутація. Фермери досить консервативні люди, велику роль грає довіра та рекомендації”, — розповідає Майя.
Оскільки в цьому році основну частину часнику Майя планує взяти на насіння для збільшення площі, то на великий прибуток не розраховує. Максимум — це покрити витрати на його посадку. Це близько 25 000 грн. Проте вже у 2019 році ветеранка планує отримати біля 150 000 грн чистого прибутку від реалізації часнику.
Труднощі ветеранського бізнесу
Як зізнається Майя, найскладніше для неї зараз — це знайти землю, де садити часник, оскільки ця культура потребує сівозміни.
“Якщо я посадила часник на одній ділянці, то садити його вдруге на тій самій землі можна буде лише за три роки. Хоча часник і не виснажує землю, як соняшник, однак відсутність сівозміни призводить до хвороб і зниження врожайності. Найкраще часник росте, якщо його садити після зернових, бобових. Хорошими добривами є сидерати — рослини, які тимчасово вирощують на вільних ділянках грунту з метою поліпшення його якості”, — уточнює ветеранка.
Цього року Майя планує засадити часником 1 га землі — це частково земля її родини, а також знайомих у Нічогівці.
“У них земля стоїть без діла, я поки можу засадити її часником. Але цього недостатньо. Тому паралельно я буду добиватись, щоб мені виділили землю, як ветерану АТО”, — розповідає дівчина.
Разом зі своїми побратимами на Волині вона хотіла би заснувати агрокооператив з банком землі щонайменше 20 га. “Кооперативам значно простіше отримати фінансування, а також кредити на техніку. До того ж на більшій ділянці землі значно простіше буде робити сівозміну”, — зізнається Майя.
Свої шанси на отримання землі ветеранка оцінює досить високо.
“Я знаю, для чого мені ця земля потрібна, і що я на ній буду робити, тому в липні планую провести результативну зустріч в Держгеокадастрі на Волині”, — розповідає вона.
Також ветеранка хотіла б вирощувати органічну продукцію.
“Врожайність органічного часнику може бути менша, проте він не міститиме нітратів, а це відкриє доступ до ринку органічної продукції”, — розповідає Майя.
Що далі?
В планах дівчини — подальший розвиток бізнесу. Зараз вона працює над презентаційними матеріалами ідеї.
“Поки для позначання свого бізнесу я використовую назву VolynGarlic, але це робоча назва. Можливо, в майбутньому вона буде змінена”, — стверджує ветеранка.
Продавати часник Майя планує на насіння, як додаткову культуру для тих, хто вже в агробізнесі і вирощує малину, ягоди чи інші культури і хотів би мати додатковий дохід. А також для фермерів-початківців, людей котрі хочуть розпочати справу в агро, але не знають, яку культуру вибрати і з чого почати. Для таких ветеранка планує не просто продавати насіння, а давати готове рішення по часниковому бізнесу, розказувати що до чого і як, та супроводжувати протягом першого року вирощування.
“Вирощування часнику може стати хорошим додатковим прибутком для кожного, в кого є хоч трохи землі”, — зазначає Майя.
Крім того, Майя постійно навчається. “У мене немає зараз часу здобувати освіту агронома, але я вчусь на практиці постійно. Нещодавно я завершила навчання на Програмі підприємницької діяльності для ветеранів АТО в Київській школі економіки. По завершенні курсу я отримала мікрогрант на 25 тис. грн на розвиток власної справи, і ця підтримка мене ще більше надихає розвивати власний бізнес”, — розповідає вона.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Ефективна взаємодія бізнесу з правоохоронцями: на Волині анонсували зустріч влади та бізнесу
18 грудня, 21:01
0