«Я маю честь представляти американський кікбоксинг в Україні», – волинянин Олег Мандзюк

На початку жовтня цього року Волинь чекає велика спортивна подія – Кубок України з кікбоксингу. Відбуватимуться змагання у Луцьку. Їх організовує Федерація кікбоксингу України ISKA, яку очолює наш земляк, майстер спорту України з кікбоксингу, кандидат юридичних наук Олег Мандзюк.

Нещодавно Олег Мандзюк побував у Луцьку, де дав ексклюзивне інтерв’ю інтернет-виданню «Волинь24». Пропонуємо його до вашої уваги.

Олег Андрійович – волинянин. Він народився в селі Колона Іваничівського району, з медаллю закінчив там середню школу, працював у Луцьку в міліції, очолював УБОЗ Волинської області. Потім, починаючи з 2007 року, працював у Податковій міліції України в Києві. Нині живе і працює в Києві, викладає в Національному університеті державної фіскальної служби України, кандидат юридичних наук.

– Олеже, Андрійовичу, мабуть, не помилюся, коли скажу, що найбільше захоплення вашого життя – це спорт.

– Абсолютно правильно. Мабуть, спорт для кожної людини має бути якщо не на першому місці, то хоча б на одному з головних, і ми маємо тим займатися всі разом. Тому що сильна нація – це здорова нація. Коли ми будемо всі здорові, коли нас об’єднає спорт, ми будемо сильні, отже – ми приречені на успіх. Тому спорт, мабуть, один із найважливіших елементів нашого життя.

– А ви спортом займалися у школі, після школи? Адже працювати в УБОЗі – там же не спортсменів не беруть.

– Звісно, що так. Я закінчив Академію внутрішніх справ. Займався спортом на напівпрофесійному рівні, майстер спорту з кікбоксингу. П’ять років я вже президент Федерації кікбоксингу України ISKA, і ми вже п’ять років активно пропагуємо цей вид спорту.

– Очолювана вами федерація вже має чимало успіхів. У травні 2018 року ви провели чемпіонат світу з кікбоксингу саме в Україні. Розкажіть більше про це.

– У кожної людини є якісь свої маленькі мрії. У мене була мрія провести чемпіонат світу. І вона збулася. Але я хоча б кількома словами розкажу, як ми до неї йшли. Це дуже копітка робота. У далекому 2014 році в іспанському місті Коста Брава чемпіонаті світу збірна України зайняла сьоме місце. У 2106-му в німецькому Штутгарті ми вже були п’яті. І в 2017 році чемпіонат світу відбувався у Греції, в Афінах. Ми дуже сподівалися на хороший результат. І здобули загальнокомандне третє місце, завоювавши понад 20 золотих медалей. І коли наші спортсмени летіли в Київ, у салон для пасажирів зайшов командир корабля. Сам, зі своєї ініціативи. Для спортсменів це був великий сюрприз. Знаючи про наш успіх, він вийшов і каже: «Шановні пасажири! Наші українці, наші гладіатори в цей важкий час зробили найкраще, що могли зробити спортсмени: показали, що українці – сильна нація, вони завоювали 20 золотих медалей і везуть ці здобутки в Україну». Були такі аплодисменти, що ілюмінатори дрижали. Це було настільки приємно. Що у всіх були мурашки по шкірі пробігли. Це було таке піднесення, гордість за спорт, за нашу державу, за наших хлопців, що ми змогли це змогли, що й нині, розповідаючи про це, я не можу стримати хвилювання.

Ми планували першочергово провести чемпіонат світу в Україні у 2019-му чи в 2020 році. Але завдяки таким здобуткам світова рада директорів, куди входить 15 президентів федерацій (із 2017 року я вже теж входжу в цю раду), ухвалила одноголосне рішення – провести чемпіонат світу в Україні у травні 2018 року. І ми провели його на найкращому рівні, здобувши 47 золотих медалей. І в минулому році ми стали кращими на планеті.

– Це була справді велика подія, не тільки спортивна, але й культурно-мистецька. Було багато глядачів, виступали відомі артисти, приходили політики, вітали спортсменів.


Презентаційний відеоролик чемпіонату світу з кікбоксингу ISKA. Київ-2018


– Скажіть, а на Волині розвивається кікбоксинг?

– На Волині активно розвивається кікбоксинг. У нас хороші кікбоксери, хороший президент федерації Віталій Бондар на Волині. Ми ставимо перед собою завдання – розширити, зробити мережу, створити клуби кікбоксингу хоча б у районних центрах. Зараз тільки в Луцьку діє наш клуб, але ми хочемо, щоб за 3-4 роки наші представництва були у всіх районних центрах.

– Але ж для цього потрібно докласти багато зусиль. Потрібні спортивні зали, підготовлені тренери, фінансування. Чи вдасться все це зробити?

– Я скажу так: у мене є велике бажання це зробити. Будемо співпрацювати з владою, меценатами. А якщо є бажання, то я впевнений: ми ці речі поступово зробимо.

– Останнім часом спортивні єдиноборства стали дуже популярні в Україні. Чому саме кікбоксинг? Як би ви загітували займатися саме кікбоксингом, а не таеквондо, рукопашним боєм, бойовим гопаком чи, скажімо, класичним боксом?

– Якщо говорити про якісь переваги, то нам не вистачить одного інтерв’ю. Дуже багато відмінностей є. Але я скажу, по-перше, якщо людина хоче займатися спортом, хай займається будь-яким спортом. Є можливість займатися двома-трьома видами спорту – це дуже добре. А агітувати, що кікбоксинг кращий за інші види спорту, я ніколи не буду. Це внутрішній вибір кожної людини. Я сам з 1976 року народження. І коли кікбоксинг прийшов в Україну – на початку 90-х – тоді був пік популярності цього виду спорту в нас. Ми всі були молоді, дуже хотіли займатись. Тоді саме вийшов фільм «Кікбоксер» із Ван Дамом в головній ролі, вся молодь дивилася його. Ми були в захопленні від цього виду спорту, і ми ним займалися. У далекому 1991 році збірна Радянського Союзу вперше і востаннє брала участь у чемпіонаті світу. Тоді він відбувався у Франції, в Парижі. То з чотирьох золотих медалей, які наші збірники тоді завоювали (зі всього Союзу), три золоті медалі здобули українці, четверту – представник Литви. Дві золоті медалі завоював нинішній мер Києва Віталій Кличко, який також є шестиразовим чемпіоном світу із кікбоксингу (двічі – серед аматорів і чотири рази серед професіоналів), Віктор Дорошенко одну медаль золоту завоював, і ще одну – Олексій Нечаєв. Тож форпостом у джерелах зародження кікбоксингу на теренах колишнього Союзу стояли українці.

– Варто зазначити, що ваша федерація представляє класичний кікбоксинг – американський.

– Так, ми єдині представники родоначальників кікбоксингу – американців. У нас офіс європейський розташований у Лондоні, а світовий офіс – у Маямі (Флорида, США). Я маю честь представляти американський кікбоксинг в Україні.

– Питання, яке постало особливо гостро після 2013 року. Дуже багато юнаків займаються у спортивних клубах. Ми пам’ятаємо 2013-2014 роки, коли представники спортивних клубів брали участь у такому ганебному явищі, як тітушки. Політики використовували спортсменів. Чи виховуєте ви, крім морально-вольових якостей, український патріотизм у спортсменах?

– Я можу з упевненістю сказати, що жоден представник нашої федерації, жоден спортсмен не був і не буде інструментом в руках політиків. Я категорично проти цього, і в нашій федерації ніколи такого не було. Спортсмени – це люди, які своєю роботою прославляють не тільки себе, а прославляють свою державу. Кожен спортсмен слово «патріотизм» повинен мати в своєму серці. Тому патріотичне виховання – це один із елементів розвитку нашої федерації. Ми підтримуємо нашу державу на міжнародній арені і в самій країні. Підтримуємо наших воїнів. У нас є кілька спортсменів – учасників АТО. Є люди, які мають певну фінансову потребу. У нас є фонд, він має назву «Від доброго серця». Цей фонд трошки підтримує, в міру можливого, спортсменів, які зазнали травм, залишились сиротами з тих чи інших причин. Ми стараємося допомогти. Навіть є таке питання, що спортсмен готовий навчатися у виші, ми допомагаємо вибрати навчальний заклад, провести заняття з підготовки цього спортсмена. Ми дуже зацікавлені, щоб усі наші спортсмени здобували вищу освіту, щоб поєднати спорт з інтелектуальною працею.

Девіз нашої федерації: «Сила тіла, сила духу і сила розуму». Отаких три кити, на яких все тримається. У кожного спортсмена має бути не тільки фізичний розвиток. Сила духу – це те, про що ми щойно говорили. Це морально-вольові якості. У нашій федерації є спортсмени, які перед боєм читають «Отче наш». Це, мабуть, духовний настрій. Тому що спортсмени мають застосовувати свою силу тільки з доброю метою. Тому налаштуватися внутрішньо, духовно – це дуже-дуже важливо. Саме перемагає не тіло, перемагає воля до перемоги. А сила розуму – про неї теж ми щойно згадували. От кажуть, спортсмени десь трошки менше думають. Ми стараємося виховувати духовні цінності, зробити їх розумними, і щоб ці завдання для них були в пріоритеті. Тобто кожен спортсмен (з шести років ми займаємося), повинен розуміти, до чого він іде: що він має ставати фізично, розумово сильним і сильним духом. Патріотизм має бути в серці, і ми це маємо виховувати. І ми повинні розуміти, що ми виховуємо людину інтелектуальну, сильну, справжню людину, розумну, яка буде повноцінним членом суспільства.

Можливо це прозвучить трошки пафосно, але ми виховуємо нове покоління. Не секрет, сьогодні дуже багато дітей сидять у комп’ютерах, їх не можна відірвати від гаджетів. Та скажіть: якщо так буде далі, куди ми дійдемо? Це ж маленька деградація. Треба наповнювати наших дітей секціями, спортивними заняттями, вихованням, патріотизмом, новими підходами в цьому. І тільки тоді ми зробимо нашу молодь інтелектуально сильною.

– І наостанок кілька слів про вашу наукову роботу.

– Я кандидат наук уже 5 років. Пишу докторську дисертацію з аналітичної діяльності.

– Ваші студенти теж спортом займаються?

– Обов’язково. Ми робимо все, щоб вони займалися спортом. Всі ці принципи, про які ми говоримо, я стараюся разом зі своєю командою втілювати в життя.

– Щодо Кубка України з кікбоксингу, який плануєте провести у Луцьку. Коли це буде?

– Ми запланували провести Кубок України з кікбоксингу під егідою Міністерства молоді і спорту. Змагання відбудуться орієнтовно 4-6 жовтня у Луцьку. Сподіваюся, волиняни отримають задоволення від цього видовища, прийдуть підтримати спортсменів і підтримають кікбоксинг загалом.

Вів розмову Святослав ЛЕСЮК («Волинь24»)
Фото Анастасії КОВАЛЬЧУК