«Боялася падати»: луцька велогонщиця розповіла про травми та психологічне відновлення після них

Останні кілька років не можна назвати найлегшими в кар’єрі луцької велогонщиці Яни Беломоіної: за два роки їй зробили три операції, через травми велосипедистці довелося пропускати важливі гонки, а процес відновлення ніяк не вдавалося довести до кінця.

Чорна смуга, як називає цей період сама Яна, розпочалася після успішного 2017 року: українка виграла загальний залік Кубка світу, піднявшись на подіум на всіх стартах упродовж сезону, а також здобула золото чемпіонату Європи.

Яна Беломоіна їхала на чемпіонат світу в статусі однієї з фавориток, але перша травма трапилася саме тоді: падіння, струс мозку – українці довелося зійти з дистанції.

В інтерв’ю redbull. Яну Беломоіну про відновлення після травм, про страх падінь, а також про психологічну готовність змагатися на найвищому рівні.


За один сезон Яна Беломоіна пройшла шлях від першої українки, що вигравала етап Кубка Світу з маунтинбайку, до першої українки, що стала переможцем Кубка Світу вцілому.

«Я провела дуже успішний сезон 2017 року, після чого почалася чорна смуга в спортивній кар’єрі. Спершу було падіння на чемпіонаті світу, яке обернулося струсом мозку. А після повернення до України, я ще раз впала. Хоча падіння було легким, і після нього не могла піднятися на ноги. Як виявилося, під час падіння зламала стегно.
Лікарі казали, що я не зможу їздити на велосипеді пів року, а я не хотіла їм вірити. Буквально ще вчора мої ноги були найшвидшими у світі, а сьогодні мені кажуть, що не зможу сісти на велосипед упродовж шести місяців. А ще в словах лікарів була велика невпевненість, чи зможу я взагалі повернутися на найвищий рівень», — згадує той період Яна.

Попереду на велосипедистку чекав довготривалий процес відновлення: їй довелося пропустити зимову підготовку, однак найскладніше залишалося попереду.

«Період відновлення від перелому стегна виявився дуже складним і болісним, довгий час я ходила на милицях. Та прагнення повернутися на старт було настільки великим, що попри милиці я ходила в тренажерний зал, басейн і крутила педалі на велотренажері.
Повернутися до реальних тренувань і гонок було ще складніше. Я втратила зимову підготовку, яка є основою на весь сезон, утратила тонус м’язів і силу в одній нозі. А трохи пізніше почалися проблеми зі спиною, колінами — усе в тілі пов’язано між собою, під час збільшення навантаження моя неповна готовність давала про себе знати».

Та попри наявні проблеми Яна пропустила перший етап Кубка світу в 2018 році, а під час наступної гонки вона вже перебувала на стартовій лінії. Повернення вийшло вражальним: друге місце на етапі в німецькому Альбштадті.

«Хоча я не повернула силу й тонус м’язів у попередній стан, але база, що була закладена впродовж багатьох років, дозволила мені швидко повернутися в 2018 році. І навіть більше: цієї бази вистачало, щоб підійматися на п’єдестали етапів Кубка світу».

Утім тоді ж у велосипедистки виник великий психологічний бар’єр: вона боялася виступати на повну, їй доводилося психологічно боротися з власними страхами.

«У мене виник страх падінь, адже біль я відчувала весь рік, допоки не витягнули пластину зі стегна. У мене постійно виникали думки в голові: «А що буде, якщо я знову впаду?», «А що буде, якщо я ризикую й катаюся, хоча лікарі казали мені пів року не повертатися до активних тренувань?» Я проганяла ці запитання, намагалася думати лише про хороше, однак погані думки час від часу поверталися. У той період мені допомогли рідні й друзі, які вірили в мене. Мій чоловік Максим завжди був поруч зі мною, не дозволяв сумніватися в собі, і ця підтримка повертала віру й проганяла страх».

Повністю побороти страх виявилося ще складнішим завданням. Однак, як пояснює Яна, по-іншому не можливо змагатися на найвищому рівні. Ба більше, у велоспорті.

«Я зрозуміла одне: або йду далі, або сходжу з цієї дороги. Нелегких періодів і травм попереду ще може бути багато, найважливіше вміти справлятися з ними. Кожна травма — це виклик, який загартовує тебе. Одна з основних проблем у жінок — страх. У MTB це особливо відчутно, зважаючи на специфіку спорту — технічний і небезпечний вид. Тож єдиний вихід, який існує, — працювати над технічними навичками й проганяти страх».

Незадовго після першої травми Беломоіна зазнала ще однієї, однак психологічний тиск уже був значно меншим.

«У тому ж сезоні я знову впала на гонці, зламала руку, і довелося ставити пластину в кістку. Але я точно скажу, що психологічно було вже набагато легше впоратися з травмою».

У 2019 році Яна Беломоіна повернулася на подіум чемпіонату Європи, де виграла срібло, а також двічі фінішувала на подіумі етапів Кубка світу. І хоча їй довелося вкотре пропустити чемпіонат світу (востаннє українка стартувала на світовій першості ще в 2016 році!), Яна переконує, що вона не зійде зі шляху з незавершеними цілями.