Що читає Наталія Бунда. РОЗМОВА У КНИГАРНІ

Наталія Бунда вважає себе волинянкою, хоча народилася у місті Славута на Хмельниччині. Луцьк відкрила для себе у студентські роки, а тепер ...відкриває його іншим. Бо вже кілька літ очолює управління туризму та промоції міста Луцької міської ради.

Вона - з тих жінок, з якими можна поговорити про книжковий шопінг. Насправді саме її книжкові симпатії багато чим пояснюють, як вдалося юній студентці факультету міжнародних відносин Східноєвропейського університету спершу проторувати стежку в політику, а згодом стати успішним управлінцем.

За плечима - друга депутатська каденція. У сумочці завше - книжка...

Скажи мені, що ти читаєш, і я скажу, хто ти, - це саме про неї.

Вона рідко читає ліричні художні романи. Надає перевагу "сильним книгам". Героїнями улюблених - часто є успішні жінки . А особливу пристрасть має до мотиваційної літератури та автобіографій сильних світу цього...



***

(Наталія Бунда охоче зголосилася на похід до книгарні Волинської обласної друкарні, що на проспекті Волі в Луцьку. За вікном - дощ і осінь, тому почали ...з кави на комфортному диванчику в одному із закутків книгарні. Де кава (а є в цій книгарні навіть і така послуга), там і розмова: при книжки і не тільки.)

..."Напевне тому, що я народилася на межі Волині та Поділля, у мені поєдналися такі риси, як розважливість волинян та енергійність подолян. Тому я себе ототожнюю із волинянкою"(відповідає, коли я починаю розмову із того, що вона - хмельничанка)".

***

..."Вийшла з тролейбуса на проспекті Волі (це був травень, а я приїздила в університет дізнаватися про вступну кампанію) - і мене неймовірно вразив головний корпус університету, пам'ятник Шевченка, ялини біля нього і шалено гарні клумби. Тоді ступила на цю землю і зрозуміла: більше ніде не хочу вчитися, а тільки тут".

***
..."Уже 12 рік тут живу і ототожнюю себе з Луцьком. Хочеться щось зробити для цього міста, розвивати його, залишити по собі слід".



***

..."Я отримала партійний квиток, будучи студенткою 5-го курсу. Це тоді була партія "Батьківщина" (нині Наталія Бунда - безпартійний депутат, але є членом фракції "Солідарність" у Луцькій міській раді). Хотіла активно займатися партійною роботою. Працювала у виборчому штабі, пройшла через кілька виборів. І не планувала, але якось так все понеслося, що й зоглянутися не встигла, коли стала депутатом".

***

(Помалу розмова переходить в інше русло: дитинство кожного книгомана так чи інакше не минало без хороших книжок.)


..."Багато читала російською мовою. Мені подобається ця мова. Потім якось різко переключилася на українську. І це ще не було пов'язано з подіями на Сході. Можливо, тому що з'явилися хороші українські переклади".

***

..."Навіть казки у мене мали бути яскраві та гарні, з якісною поліграфією".



***

..."Мій дядько, мамин рідний брат, дуже багато читав. Ми ділили будинок навпіл. В одній половині жили я з батьками та сестрами, в іншій - бабуся і дядько. Він малював і читав. У нього була велика бібліотека. Пригадую (поринає у спогади Наталія Бунда), що коли, бувало, мене малою батьки залишали вдома, найбільше подобалося проводити час з ним. Малювала з ним, дивилася на його малюнки, розглядала його книжки, потім, як стала старшою, брала з його бібліотеки щось собі почитати... У якийсь період перечитала детективи. Конан Дойля, Джеймса Чейза...".

***

(Ми йдемо поміж книжки...)

..."Моя мрія - у таку дощову пору, як сьогодні, - сісти (неважливо де: вдома, в книгарні...) і увесь день читати".

***

..."У моїй бібліотеці переважають автобіографічні чи мотиваційні книги. Такі сильні твори. Чомусь не люблю романів. Це вже якщо наситишся кількома такими... (задумується) Наприклад, коли я прочитала "Музей покинутих секретів" Оксани Забужко, автобіографію Нельсона Мандели, "Атлант розправив плечі" Айн Ренд (це все книги, важкі для осмислення), тоді хочеться чогось легшого, майже ні про що".

***

..."До всіх речей так ставлюся: вони мають бути гарні, витончені і - мої (приглядається до полиць депутатка у пошуках "своєї" книжки). До речі, книжки - то єдина річ, на яку мені не шкода грошей. Ви ж розумієте, що хороша книжка зараз коштує в середньому 100-150 гривень. Щоб із білими аркушами, з гарною палітуркою, щоб був гарний дизайн і закладка... Щоб узяти - і насолоджуватися".



***

..."Часто читаю допізна і, буває, навіть, засинаю на книжці. Тому іноді кажу: "Що таке електронна книга? На ній навіть не заснеш (сміється)".

***

..."Коли почитала "Маленька паризька книгарня" (автор Ніна Джордж), то дійсно зрозуміла, що бувають книги, написані тільки для однієї людини. Мене це так вразило. Я, до речі, цю книжку купила як таку, яка розвантажує. Прочитала її на одному диханні і зрозуміла, це книга для одного мого хорошого друга і що йому треба її подарувати".



***
..."Там один парижанин облаштував книгарню на катері (гортає сторінки знайомого роману). Він її називав літературною аптекою. Коли до нього йшли покупці, книгар дуже відчував, з яким настроєм ця людина прийшла. І обирав - відповідно до душевного стану. Лікував книгами".

***

(Перше, на що на полицях книгарні звертає увагу Наталія Бунда, - книга "Можливо все", автор - Джон Вон Ейкен. Така собі друкована інструкція, як досягнути у житті омріяних висот).

..."Насправді людина може все. У той чи інший період свого життя спиняється і каже: "Я хочу жити краще, але не можу, тому що...". А все тому, що вона боїться вийти із зони свого комфорту, повірити в себе. Ти маєш над собою працювати і встановлювати цілі, щоби потім їх досягати. А якщо живеш з ти, що "я не знаю, що буде завтра", то завтра все так і буде - ніяк. Ця книга цікава тим, що вкінці має кілька вправ. Ти можеш їх опрацювати: описати свої цінності, визначити пріоритети... Тому я її однозначно рекомендую як такий собі робочий посібник для цілеспрямованих людей".



***


..."Часто шукаю в книгах відповіді. На одвічні питання. На буденні. Шляхи вирішення проблем. Буває, вночі відкриваю книжку, бо "десь там" має бути відповідь на моє питання".

***
..."Коли я подорожую або ж просто їду у відрядження, то як мінімум одна книга має бути у моїй сумочці. Не завжди маю час її відкрити. Але вона є".

***



..."Ця книга має таку гарну назву - "Королева пустелі" (Джорджина Говелл). Це автобіографічна розповідь про відому британську дослідницю, представницю багатого роду кінця 19-го - початку 20-го століття. Ця жінка відмовилася від балів чи святкових заходів, від світського життя. Натомість їздила в пустелі, знайомилася з племенами, досліджувала, малювала мапи, підкорювала гори, займалася скелелазінням, долала вершини... Її войовничий дух, оця чоловіча сутність в жінці, мене насправді захоплює".

***

(Наталія Бунда на хвильку спиняє погляд на книгах Марії Матіос, а за мить помічає роман, який нині у всіх на слуху...)

..."Дуже мені сподобалося "Століття Якова" Володимира Лиса. Я її подарувала мамі, взявши з неї зобов'язання прочитати. А вже після цього побувала на виставі за мотивами цього роману нашого облдрамтеатру. Теж - дуже-дуже... Фільм я ще не дивилася. Чесно кажучи, через те, що багато негативних відгуків, не хочу зараз дивитися, щоб не псувати собі враження від перегляду".

***

..."Щиро рекомендувала б прочитати кожному оцей американський бестселер "Атлант розправив плечі" Айн Ренд. Ця книга з розряду настільних. Знову ж таки: центральним персонажем є сильна жінка, яка живе в добу капіталізму. Вона розбудовувала залізницю. Традиційно долала різні перешкоди. Так, наче ти читаєш про українське сьогодення... Але то була її місія, вона за нею йшла, відмовляючись навіть від особистого щастя. Навіть коли доля їй поставила умову: або життя, або смерть, то вона вибрала смерть із цією залізницею".



***

..."Час від часу перед багатьма жінками постає вибір: чи присвятити себе сім'ї, чи кар'єрі... Я часто над цим думаю і все-таки схиляюся до того, що, напевне, жінці ніколи не вдасться поєднати ці дві речі.

***

..."Це перегукується із автобіографією Нельсона Мандели "Довгий шлях до свободи". Кожна людина має місію. Її важко нести. А ці люди усвідомили свою місію, вони взяли важку ношу на свої плечі і несуть. Нельсон Мандела - чорношкірий, який вивчив англійську мову, вступив до університету, що тоді було майже нереально, став юристом, мав достаток, але мріяв зрівняти права темношкірих із білими. Він пішов заради цього в політику, відсидів 26 років у тюрмі за переконання. І навіть там займався спортом, читав книги, навчався. Я переконана, що в кожного є своя місія. Чи ти керівник, чи працівник якогось заводу. Кожна людина важлива і кожна її робота - теж".

***

..."Останнім часом читаю таку історичну літературу, яка стосується доби Великого Князівства Литовського. ...У школі нам нецікаво подавали історію. Ну що у підручниках? Помер, народився, почав війну... А де аналіз? А чому так сталося? Тепер мені цікаво читати про Грюнвальдську чи Хотинську битву, про роль Любарта в історії, тощо".



***

..."Однозначно, що варті уваги книги наших краєзнавців. Відзначила б "Волинь у сутінках української історії" Петра Троневича, "Вулиці і майдани Луцька" Вальдемара П'ясецького і Федора Мандзюка, "Пройдімося древнім містом" того ж таки Вальдемара П'ясецького...".

***

..."У мене є такий "пунктик" (чи як хочете це називайте), що в хаті обов'язково повинні бути "Біблія" і "Кобзар" (згадує, помітивши видання поезії Тараса Шевченка). Час від часу я читаю "Кобзар" і шукаю там відповіді на свої питання".



***

..."Часто купую книги іноземною мовою (польською, німецькою, англійською). Недавно придбала "Маленького принца" Екзюпері польською мовою. Навмисне, щоби не просто мати вдома "Маленького принца" (бо це теж є однією із настільних книг), а й щоб вдосконалювати польську".

***

..."Якось я зайшла в книгарню за "Правилами дорожнього руху", а вийшла звідти з трьома книжками, а "Правила дорожнього руху" так і не купила (не без посмішки ставить крапку у нашій книжковій розмові Наталія Бунда).

Олена ЛІВІЦЬКА
Фото Павла БЕРЕЗЮКА