«Мама казала, що заміж ніхто не візьме», - Ольга Зейлик. ЗМІНИСЬ АБО ЗВІЛЬНИСЬ

Герої проекту #змінисьабозвільнись звітують. Нагадаємо, семеро людей пообіцяли протягом 21-го дня робити «щось», аби виховати у собі нову і корисну звичку. «Щось» визначив жереб.

Черга підсумовувати зроблене за Ольгою Зейлик. Їй випало щодня прибирати у новому місці.

Майте на увазі, що за щоденними враженнями учасників проекту можна стежити на окремій сторінці у Фейсбуці.

* * *

Знаєте, варіанту щоденного прибирання я очікувала найменше. Бо найбільші, найгірші і найжахливіші тортури для мене - то прибирання. Ви, певно, здивуєтесь, бо ж як це так. Типу дівчина, хазяйка і все таке...

Згадую, як мама часто казала: "Та хто тебе таку заміж візьме..."

Та ось вже один майже взяв, жартую я, а в душі стає так соромно-соромно.

Тепер відмовки типу "та нащо прибирати, все одно ж знов сміття назбирається" стали неактуальними, ну і плюс - геніальна мотивація у вигляді звільнення не дає спокою.

Хоча згодом і на це я покладу х.. ой... короче плюну.

АВАНТЮРА, ЗМІНИ, ВСІ ДІЛА

У перший день експерименту я змирилася з тим, що "чему быть, того не миновать". Збурена на супергеніальні подвиги я у той день навіть похазяйнувала трохи: спекла печиво.

Ну а після цього всього "майстершефу" малесенька кухня нашої хрущовки стала схожа на нору шизофреніків-клептоманів, бо простір був завалений баночками-скляночками, а в повітрі смачно пахло корицею, ваніллю і лимонною цедрою.

Про купки білого порошку ззовні схожого на борошно я взагалі мовчу.

Взятися за миття цього всього було надзвичайно важко, та і новенього манікюру - шкода. Кажучи собі, що резинових печаток ніхто не відміняв, я, на диво, швиденько перемила посуд. А гігантську дошку для розкачування тіста додумалася почистити у душі. Ехх… правду кажуть: «лень — двигатель прогресса»…




МАМ, А ЛОТОК ТАЙСОНА ТЕЖ РАХУЄТЬСЯ?

Другий день експерименту над собою завершився трохи меншим результатом. Бо ж спромоглася прибрати лише в одному невеличному, проте стратегічному місці.



Почну здалеку… Коли у нашій сім’ї з’явився цей норовливий британець, пуп землі різко перекочував на його персону. І в дні запеклих вмовлянь мами «нудавайвізьмемйогобудьласка» я дала чесне піонерське, що прибирати за ним доведеться мені. Але… я не піонер і навіть не жовтенятко. Тому усі ці обов’язки акуратно переповзли на мамині плечі.

І ось у другий день #змінисьабозвільнись мама вирішила відірватися по повній.

«А ти сьогодні що прибрала?» Яяяяк же ці питання задовбували.
Ну і врешті, не витримавши, спитала:

«Мам, а лоток Тайсона, теж рахується?»

Не дочекавшись відповіді, я вирішила, що таки рахується і з чистою совістю поставила «галочку» в своєму уявному списку виконаних завдань на цей день.



А НА КУХНІ ТАМ ТОЧНО НЕ СРАЧ?

Саме цим дурнуватим запитанням мучила колег попередні два дні. І О ЧУДО! Дехто таки постарався зробити мені «презент» у такому вигляді.



Чесно зізнаюся, прибрати це було неважко, навіть приємно. Проте докори сумління все ж трохи підгризали мене. «Бо то трохи не зовсім прибирання», - думалось мені…



АРМАГЕДОН ЗІ ШМОТКАМИ

На шостий день експерименту я псіханула і вивернула на ліжко одяг, який збирався тижнями.



Да, уявіть, собі, що є такі люди, які збирають не марки, фантики і магніти, а ТОННИ одягу на стільчику.



А ще в покарання собі за те, що попереднього дня розлінилась і ніц не прибрала, вирішила розгребстися зі старими (і не дуже) книгами...

Одяг, то таке.. Але серед книжкової полиці знайшла одну зі своїх улюблених дитячих книжечок і перший букварик (нам його подарували на завершення школи:)



Аа! Це так мімішно:3 І тут я на кілька годин засіла за спогади...

ВІТАЮ, ЛІНЬ, ТИ ВИГРАЛА

Завершення багатообіцяючого тижня було провальним. Я НІЧОГО НЕ ПРИБРАЛА. НІЧОГО, КАРЛ. Знову почали вилазити нові відмовки, нові причини, щоб нічого не робити… Як шкода.

Ольга ЗЕЙЛИК