Волинського суддю, який брав хабарі полуницею і сіном, досі не посадили

Суддя Ківерцівського районного суду Іван Підгорний, якого у квітні 2016-го року засудили до 5 років позбавлення волі, не відбуває покарання. Більше того, майно у чиновника так і не конфіскували.

Як колишній страж Феміди уникнув покарання з'ясовував центр журналістських розслідувань «Сила правди», передає «Громадське.Волинь».

СУДДЯ В ФОРМІ – ЗУСТРІЛИ НА ПЛАТФОРМІ

25 грудня 2018 року, залізнична станція «Ківерці». Християни західного обряду святкують Різдво Христове, а екс-суддя Іван Підгорний проводжає свою дружину Світлану на потяг «Ковель – Москва». Вочевидь, жінка їде в гості до сина, який мешкає у Харкові.

Іван Підгорний працював суддею Ківерцівського районного суду на Волині з 1984 року. З 1997 понад десять років був його головою. Страж Феміди працював доти, доки його забаганки не вилізли боком. Івана Підгорного спіймали на гарячому під час отримання чергового траншу неправомірної вигоди за винесення «правильного» рішення про зняття арешту з автомобіля. Згодом під час слухання справи Івана Підгорного у судах з’ясувалося, що хабарі він брав не тільки грошима, а й пальним, обідами у ресторанах, транспортними послугами, побутовою технікою, полуницею і навіть сіном для кроликів.

ЗЛОЧИН І КАРА: ПРАВОСУДДЯ РОЗТЯГНУЛОСЬ НА ДЕСЯТИЛІТТЯ

Улітку 2008-го Іван Підгорний розглядав справу про визнання права власності нежитлового приміщення кооперативу «Кварц» у Жидичині Ківерцівського району на Волині. На прохання одного з позивачів суд прийняв рішення на його користь, а той нібито у знак вдячності подарував Підгорному пральну машинку.

У травні 2009-го та в січні 2010-го року — член Ради суддів України, голова апеляційного суду області Петро Філюк вніс подання кваліфікаційній комісії загальних судів Львівського апеляційного округу щодо дисциплінарної відповідальності колеги. Однак комісія обмежилась двома доганами Підгорному. Але подання про звільнення з посади, в тому числі голови ради суддів області, за порушення ним присяги судді та норм чинного законодавства, не підтримали.

У 2010-му цей же суддя звільнив з-під арешту автомобіль, відібраний у власника за водіння у стані алкогольного сп’яніння. За таке рішення Підгорний мав отримати чотири тисячі гривень.

В ролі завдатку йому дали 500 гривень. Решту – три з половиною тисячі вже мічених працівниками СБУ – принесли пізніше. Саме тоді горе-суддю і затримали на гарячому у його ж кабінеті.


Отже, Івана Підгорного спіймали на отриманні хабара у 2010-му році. Спершу справу розглядав Рівненський районний суд, який у липні 2012-го засудив його до трьох років позбавлення волі, права обіймати посади в органах державної влади та повної конфіскації майна. Проте одночасно дав Підгорному іспитовий термін – 2 роки. Тобто, якщо суддя «протримається» два роки без злочинів і правопорушень, то не сидітиме.

Але далі була апеляція. Апеляційний суд Рівненської області взагалі звільнив хабарника від відбування покарання в закладах позбавлення волі замінивши його умовним терміном, а також відмінив частину рішення щодо конфіскації майна. Тобто в результаті Іван Підгорний отримав умовне покарання.

Згодом Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ повернув справу на повторний розгляд. І тут Феміда, якій стільки років служив Іван Підгорний, «підкачала». У Млинівському районному суді Рівненської області Підгорному призначили покарання у вигляді п’ятирічки за гратами з конфіскацією однієї шостої частини майна і позбавленням права обіймати відповідні посади терміном на 3 роки.

Далі знову була апеляція. Загалом судова тяганина тривала понад 6 років і у березні 2017-го Апеляційний суд Рівненської області, здається, поставив крапку у цій історії, залишивши вирок млинівських колег у силі.

Але із зали суду Іван Підгорний вийшов без кайданок. Більше того, за кілька днів подав позов до Волинського окружного адмінсуду, щоб скасувати наказ про звільнення з посади судді Ківерцівського районного суду. У день розгляду справи, зауваживши в залі суду чималу кількість людей, які прийшли подивитися на зухвалого хабарника, Іван Підгорний передумав поновлюватись на роботі і втік прямо з засідання.

Згодом ківерцівські сусіди відомого судді зауважили, що Підгорний нікуди не зник. Спокійно розгулює містом у своєму ковбойському капелюсі, їздить електричкою до обласного центру, ходить з дружиною по гриби.

Те, що Іван Підгорний справді не відбуває покарання підтвердили і в прокуратурі.

Отже, увага – через два місяці після набрання вироком законної сили, а саме 16 травня 2017 року за скаргою засудженого Івана Підгорного Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ відкриває провадження і в липні призупиняє виконання вироку.

Виявляється, що Іван Підгорний захворів і потребує стаціонарного лікування через проблеми з серцем і не тільки…

Журналісти навідались додому до Івана Підгорного у місто Ківерці. Господаря не застали, зате поспілкувались з сусідами.

Тут живе суддя Підгорний?

Тут.

Ви ж знаєте, що він засуджений?

Ой, яке там засуджений, він кожен день тут ходить. Його й судили й в розшук подавали, а він собі тут ходить та й все.

Та, кажуть, що хворіє, що в лікарні лежить?

Може коли і лежав, а он цілу осінь з жінкою по гриби ходили. Вдома він.

А коли його можна застати?

Він щоранку десь о восьмій їде на Луцьк. Там він хату має в «царському селі». Може, десь після 17-ї буде.

Майно Івана Підгорного, як з’ясувалось з аналізу рішень в судовому реєстрі, теж не конфісковували. Державний виконавець звернувся до Ківерцівського районного суду з поданням про примусове проникнення до приміщення боржника, однак суд в особі Олександра Костюкевича відхилив подання повністю. Аргументував це тим, що виконавець не довів, що використав всі можливості вилучити майно добровільно.

Нині Верховний суд України розглядає касаційну скаргу Івана Підгорного на рішення Млинівського районного суду та Рівненського апеляційного. Екс-суддя-хабарник стверджує, що слідство не надало йому можливості ознайомитись із рішенням суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо нього. Тож усі докази, здобуті під час таких дій, намагатимуться визнати неналежними.

Іван Підгорний вкотре чекає милості від рідної Феміди і не за ґратами, як йдеться у вироку і навіть не на лікарняному ліжку, як йдеться в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, а у своїй ківерцівській квартирі.

ПОЛУНИЧКА ДЛЯ СУДДІ АБО АПЕТИТИ «ВАШОЇ ЧЕСТІ»

Іван Підгорний був неперебірливим щодо компенсації своїх послуг. Під час слухання справи про хабарництво у судах випливали досить пікантні факти. Наведемо окремі цитати з допитів свідків.

Одного разу він забажав полуниці і сказав про це чоловікові, який чекав зняття арешту з автомобіля.

«Одного разу ОСОБА_1 запитав чи є у нього, свідка, полуниця, і сказав, що коли буде їхати через його село, щоб він, свідок, виніс полуницю. Тоді він і сказав дати йому гроші».

«ОСОБА_35 розповідав, що ОСОБА_1 часто користується його транспортними послугами. Також розповідав, що часто оплачував продукти харчування, які купував ОСОБА_1. ОСОБА_1 говорив: «Дай хоч гривень 400 на продукти харчування».

«В більшості випадків йому телефонувала «якась жіночка», та питала чи може він підвезти ОСОБА_1 в м. Луцьк. Він приїжджав до суду і там забирав ОСОБА_1 Тоді ОСОБА_1 говорив, що потрібно заїхати на ринок».

«Їй було відомо від чоловіка, що він передавав ОСОБА_1 продукти, гроші, надавав транспорті послуги, навіть полуницю та сіно для кролів давав».

«Один раз ОСОБА_1 звернувся до нього, свідка, на рахунок ремонту його пральної машинки. Йому, свідку, зателефонувала «якась жіночка» із суду та запитала чи може він «подивитись» пральну машинку ОСОБА_1 Пральну машинку він забирав від будинку ОСОБА_1 Він, ОСОБА_1, пояснював, що це машинка його сина. Ширина пральної машинки була 35-38 см, висота 80 см із фронтальною загрузкою. Він, свідок, розібрав пральну машинку і «вияснилось», що вона не підлягає ремонту».

«Поскільки пральна машинка не підлягала ремонту, ОСОБА_1 все рівно ставив питання про те, що йому потрібна пральна машинка, то він, свідок, з ОСОБА_35 вирішили купити нову пральну машинку. Коли вони купили пральну машинку, то відвезли її до тещі ОСОБА_1 Машинку вони занесли в гараж. Згодом ОСОБА_1 запропонував йому, свідку, завезти пральну машинку в м.Харків. Але в нього, свідка, тоді не було часу, тому він, ОСОБА_1, сказав дати йому грошей на пальне. Він, свідок, дав ОСОБА_1 більше 1 000 грн. на пальне. Він, свідок, написав заяву в органи СБУ, так як йому «набридло» вже платити ОСОБА_1».

Поки Іван Підгорний доводив, що не брав ні пральної машини, ні грошей, ні решти привабливих речей за потрібні рішення, він не тільки продовжував отримувати суддівську зарплату та матеріальну допомогу, а й вершити правосуддя.

Загалом за 2012-2017 роки судді Івану Підгорному виплатили 1 мільйон 54 тисячі гривень суддівської заробітної плати та понад 50 тисяч гривень матеріальної допомоги.

До слова, син Івана Підгорного Максим, якому й купували ту горезвісну пральну машину, що фігурувала в одному з епізодів про хабарництво, теж працював у суді – Харківському окружному адміністративному, на посаді спеціаліста.